Головуючий у 1 інстанції - Фастовець В.М.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
05 квітня 2011 року справа №2а-260/11/1214
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л.А.
суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 31 січня 2011 року у справі № 2а-260/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити певні дії, і
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 31 січня 2011 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити певні дії задоволений в повному обсязі: визнана протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо здійснення підвищення до пенсії позивачеві, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та її виплаті позивачеві за період з 18 липня 2010 року до 31 січня 2011 року; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачеві, як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вищезазначений період у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3,4грн.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог четвертого речення ч. 8 ст. 1832 та п.3 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судом першої інстанції в постанові встановлені обставини справи не зазначалися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджено датою його народження у паспорті (арк. справи 10), відповідною відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні позивача (арк. справи 11. З листа відповідача від 18 січня 2011 року вбачається, що позивачеві відмовлено у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки з 2008 року підвищення до пенсії виплачується у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого діючим законодавством не передбачено, з 2009 року розмір вищезазначеного підвищення до пенсії є незмінним та складає 49,8 грн. щомісяця (арк. справи 8).
Позивач отримав щомісячне підвищення до пенсії, як дитина війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб: за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року в сумі 597,6 грн., а за січень 2011 - 49,8 грн., що підтверджено довідкою відповідача (арк. справи 7)
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та „Про Державний бюджет України на 2011 рік” не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Таким чином, колегія суддів, виходячи з викладеного, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 18 липня 2010 року до 31 січня 2011 року та зобов'язав відповідача здійснити позивачеві перерахунок підвищення до пенсії та її виплату в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 18 липня 2010 року до 31 січня 2011 року з урахуванням здійснених виплат, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування позивачеві вказаного підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач не отримав належні йому виплати.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.195, ст. 197 ч.1 п.3, п.1 ч.1 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 ч.6 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 31 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова