Головуючий у 1 інстанції - Васильєва Н.М.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
15 квітня 2011 року справа №2а-269/11/1207 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Жаботинської С.В.
суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.
Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду Луганської області від 11 лютого 2011 р. у справі № 2а-269/11/1207 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок пенсії,-
Постановою Жовтневого районного суду Луганської області від 11 лютого 2011 р. у справі № 2а-269/11/1207 адміністративний позов позивача задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області по невиконанню з 01.06.2010 року по 11.02.2011 року вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни», які призвели до порушення прав ОСОБА_2 на отримання підвищення до пенсії в належному розмірі.
Зобов'язати Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум за період з 01.06.2010 року по 11.02.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В частині позовних вимог щодо нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % як дитині війни надалі - відмовлено.
Сторони з постановою суду не погодились, подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просять скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач відмовити позивачу у задоволенні позову.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, що, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», це підтверджується посвідченням у матеріалах справи та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону саме на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правовий статус дітей війни, що визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 цього Закону України, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої випливає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними розділом XII „Прикінцеві положення" Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 липня 2010 року) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними розділом XII „Прикінцеві положення" Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 липня 2010 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем за періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постанова винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг - відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду Луганської області від 11 лютого 2011 р. у справі № 2а-269/11/1207 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.В. Жаботинська
Судді: О.А. Нікулін
О.О. Радіонова