Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
06 квітня 2011 року справа №2а-7547/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.
при секретарі судового засідання Касьяновій В.М., за участю представника відповідача: Басакіна В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альфрепром» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі № 2а-7547/10/1270 за позовом Приватного підприємства «Альфрепром» до Алчевської об»єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 30 вересня 2010 року № 0001152310/0,
встановила:
04 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 30 вересня 2010 року № 0001152310/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 3542196,00 грн., у тому числі 1771098,00 грн. - за основним платежем, 1771098,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідачем при проведенні документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Альфрепром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 10.07.2009 року по 30.06.2010 року, не враховано той факт, що позивач мав заборгованість за отримані векселя та відповідно валові витрати згідно підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Валові доходи з продажу векселів на загальну суму 7010188,56 грн. дорівнюються валовим витратам підприємства, які складаються із заборгованості за отримані векселя. Вважає висновки акту перевірки від 20.09.2010 року № 2239/231-36526407 в частині заниження валових доходів в сумі 7010188,56 грн., безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України з питань оподаткування, тому у відповідача немає правових підстав для визначення приватному підприємству «Альфрепром» податкових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідно податкове повідомлення - рішення від 30 вересня 2010 року № 0001152310/0, винесене відповідачем, має бути визнано недійсним.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам діючого законодавства України.
В апеляційній скарзі позивач вказує на ті ж обставини, що викладені в позовній заяві з цитуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини. Критики рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства, в якому зазначив, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції підтримує повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, з 17.09.2010 року по 20.09.2010 року на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 10.09.2010 по кримінальній справі № 41/10/88047 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Альфрепром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 10.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2010 № 2239/231-36526407.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7, підпункту 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1771098,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року на суму 475676,00 грн., 4 квартал 2009 року на суму 1258542,00 грн., 2 квартал 2010 року на суму 36880,00 грн.
На підставі акту перевірки від 20.09.2010 № 2239/231-36526407 відповідачем згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 та підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) винесла податкове повідомлення - рішення від 30 вересня 2010 року № 0001152310/0, яким приватному підприємству «Альфрепром» визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 3542196,00 грн., у тому числі 1771098,00 грн. - за основним платежем, 1771098,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону визначено, що під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Згідно п.п 4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР, валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
- платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами;
- якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону;
- якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду;
- усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним підприємством «Альфрепром» були отримані доходи на загальну суму 7191074,05 грн. та здійснені витрати на загальну суму 106678,57 грн., але в порушення підпунктів 4.1.1 та 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не були відображені в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства валових доходів та валових витрат по отриманих та сплачених сумах.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що податковим органом при проведенні перевірки не враховано той факт, що приватне підприємство «Альфрепром» мало заборгованість за отримані векселя та відповідно згідно підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати, оскільки позивачем в підтвердження своїх доводів не було надано жодного документу, який би свідчив про наведені обставини.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про відсутність у нього документів, що підтверджують заборгованість за отримані векселя та згідно підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону валові витрати, внаслідок їх вилучення правоохоронними органами м. Брянка за тих підставі, що документи бухгалтерського та податкового обліку у приватного підприємства «Альфрепром» у 2009-2010 роках не вилучались, про що свідчить лист Брянківського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 21.12.2010 за № 44/16777.
Вказане посилання позивача спростовується також листом прокуратури м. Брянки Луганської області від 20.12.2010 за № 1953вих-10, відповідно до якого на протязі листопада - грудня 2009 року в рамках провадження досудового слідства по кримінальній справі № 9042, були проведені виїмки документів по поточних рахунках приватного підприємства «Альфрепром» в банківських установах, але виїмка інших документів бухгалтерського та податкового обліку не проводилась.
За таких підстав, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом податкового повідомлення рішення від 30 вересня 2010 року № 0001152310/0, оскільки відповідачем доведено заниження позивачем скоригованого валового доходу за період з 10.07.2009 по 30.06.2010 на суму 7191074,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року на суму 1934797,00 грн., 4 квартал 2009 року на суму 5107721,00 грн., 2 квартал 2010 року на суму 148556,00 грн., та заниження позивачем валових витрат за період з 10.07.2009 по 30.06.2010 на суму 106678,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 32094,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 73553,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 1032,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1771098,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року на суму 475676,00 грн., 4 квартал 2009 року на суму 1258542,00 грн., 2 квартал 2010 року на суму 36880,00 грн.
Щодо нарахування приватному підприємству «Альфрепром» штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.
Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки приватного підприємства «Альфрепром», сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована позивачу у розмірі 1771098,00 грн. та складається із штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 885549,00 грн. згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та із штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 885549,00 грн. згідно підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-III.
Відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно п.п. 17.1.6. п.17.1 ст. 17 Закону, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо законності нарахування позивачу податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1771098,00 грн. згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 та підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альфрепром» - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі № 2а-7547/10/1270 за позовом Приватного підприємства «Альфрепром» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 30 вересня 2010 року № 0001152310/0 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено 13 квітня 2011 року.
Головуючий суддя Міронова Г.М
Судді Блохін А.А.
Юрко І.В.