Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
08 квітня 2011 року справа №2а-27328/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Блохіна А.А. , Юрко І.В.
при секретарі судового засідання Касьяновій В.М., за участю: представника позивача: Чуприна В.П., представника відповідача: Лукащук Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у справі № 27328/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Лев-Н» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003041542/3 від 09.12.2010 р.,
встановила:
02 грудня 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом та з урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003041542/3 від 09.12.2010 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів нікчемності правочинів між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія», та між ПП «Лев-Н» та ПП «Максіма».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 09 грудня 2010 року № 0003041542/3.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що податковим органом проводились документальні невиїзні перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ПП «Магнолія» та ПП «Максіма» за період з 01.03.1010 р. по 31.03.2010 р. За результатами зустрічної перевірки ПП «Магнолія» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. встановлена наявність ознак нікчемності всіх господарських операцій, здійснених підприємством. Зокрема, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2010 року ПП «Магнолія» по взаємовідносинам з ПП «Лев-Н» задекларовані не були, додаток К 1 до декларації з податку на прибуток ПП «Магнолія» до податкових органів не надавалась, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, також відсутні й амортизаційні відрахування, недостатні трудові ресурси, відсутні основні засоби, виробничо - складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Також не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Магнолія» до підприємств - покупців. Позивачем з ПП «Магнолія» було укладено договір поставки № 8 від 01.02.2010 року, але податковий орган, на підставі того, що ПП «Лев-Н» не було надано документів, які підтверджують поставку (відвантаження) товарів та відсутність з боку ПП «Магнолія» основних засобів економічної діяльності підприємства, вважає, що поставка товарів у березні 2010 року була відсутня. За результатами фінансово - господарської діяльності ПП «Магнолія» з позивачем, останнім до податкових декларації по ПДВ до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість в сумі 9679,91 грн.
Стосовно господарської діяльності позивача з ПП «Максіма» апелянт вказує, що за результатми зустрічної перевірки цього підприємства були виявлені ознаки нікчемності всіх господарських операцій. Зокрема, у ПП «Максіма» недостатньо трудових ресурсів, відсутні виробничо - складські приміщення, транспортні засоби та інше майно, у зв»язку з чим підприємство не могло фактично здійснювати господарські операції. В ході проведення перевірки також не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Максіма» до підприємств - покупців. Позивачем з зазначеним підприємством було укладено договір про надання транспортно - експедиційних послуг від 01.02.2010 року № 4. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2010 року ПП «Максіма» по взаємовідносинам з ПП «Лев-Н» задекларовані не були. Позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Максім» віднесено податку на додану вартість у сумі 500, 00 грн.
Апелянт зазначає, що укладання між ПП «Лев-Н» та контрагентами зазначених договорів було проведено без мети настання реальних наслідків (отримання доходу), отже такі договори є нікчемними, та відповідно до ст. 216 ЦПК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Вважає, що податкове повідомлення - рішення 0003041542/3 від 09.12.2010 року винесене правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника позивача, доводи представник відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 02.07.2010 р. відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Лев-Н» щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ПП «Магнолія», ПП «Максіма» за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р., за наслідками якої складений акт від 05.07.2010 р. № 1647/07-213/36637387.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10 179,91 грн.
На підставі акту Жовтневою МДПІ м. Маріуполя прийнято податкове повідомлення -рішення № 0003041542/3 від 09.12.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 14 251,96 грн., у тому числі за основним платежем 10 180,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 071,96 грн.
Податкове повідомлення-рішення № 0003041542/3 від 09.12.2010 р. прийнято за наслідками процедури адміністративно оскарження - відповідні скарги ПП «Лев-Н» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003041542/0 (№ 0003041542/1, № 0003041542/2) - без змін.
За наслідками проведеної з 15.11.2010 р. по 16.11.2010 р. документальної невиїзної перевірки ПП «Лев-Н» щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ПП «Магнолія», ПП «Максіма» за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. складено акт від 17.11.2010 р. № 3064/07-113/36637387.
Позивач у перевіряємий період здійснював діяльність з обслуговування їдалень.
З матеріалів справи вбачається, що висновки акту від 05.07.2010 р. № 1647/07-213/36637387 ґрунтуються на актах перевірки ПП «Максіма» та ПП «Магнолія,» наданих Державною податкової інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя.
Так, відповідачем від Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя було отримано акт від 29.06.2010 р. № 289/23-1/31891443 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Магнолія» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., в якому зазначені наступні порушення:
- ч. 5 ст. 203, частини 1 та 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Магнолія» при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;
- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки не було встановлено факту реального виконання угоди, а саме передачі товарів від продавця до покупця. У зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, що засвідчують транспортування, зберігання товарів у продавця
За перевіряємий період до складу податкового кредиту позивачем віднесено ПДВ в сумі 9 679,91 грн. по взаємовідносинах з ПП «Магнолія».
Також відповідачем від Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя отримано акт від 30.06.2010 р. № 299/23-1/34273396 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Максіма» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р., згідно якого первинні документи були вилучені ГВПМ Державної податкової інспекції у м. Маріуполі.
Перевіркою встановлено, що за юридичною адресою ПП «Максіма» не знаходиться та відповідно декларації з податку на прибуток підприємства, які надавались ПП «Максіма», основні засоби відсутні.
В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за перевіряємий період, що свідчить про те, що правочини між позивачем та підприємством-постачальником ПП «Максіма» здійснені без мети настання реальних наслідків, та є нікчемними.
За перевіряємий період позивачем до складу податкового кредиту віднесено податку на додану вартість в сумі 500,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Максіма».
З огляду на наведене, та на підставі ч. 2 ст. 215, ст. 288 Цивільного кодексу України для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.
Як вбачається з акту від 05.07.2010 р. № 1647/07-213/36637387, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Максіма», ПП «Магнолія» є висновок такого про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобов'язань у повному об'ємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом. Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді правомірності донарахування податку на прибуток підприємства.
Як вірно визначено судом першої інстанції, факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.
Так, несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.
Податковим органом не надано жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження позивачем суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту, оскільки надав копії відповідних податкових накладних, які містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а також дають змогу ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну та особу, яка її отримала. Тому відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до договору поставки від 01.02.2010 р. № 8, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.02.2010 р., ПП «Лев-Н» (у якості покупця) придбає, а ПП «Магнолія» (у якості постачальника) продає продукцію.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.
Позивачем надані платіжні доручення: № 177 від 24.03.2010 р. на суму 18 000,00 грн., у тому числі 3 000,00 грн. ПДВ, № 125 від 11.03.2010 р. на суму 16 000,00 грн., у тому числі 2 666,67 грн. ПДВ та № 99 від 01.03.2010 р. на суму 12 500,00 грн., у тому числі 2 083,33 грн. ПДВ.
Відповідно до договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 01.02.2010р. №4, ПП «Лев-Н» (у якості замовника) доручає, а ПП «Максіма» (у якості виконавця) приймає на себе обов'язки по виконанню транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із доставкою вантажів автомобільним транспортом.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані відповідні накладні.
Також, позивачем надані платіжні доручення: № 205 від 08.04.2010 р. на суму 3000,00 грн., у тому числі 500,00 грн. ПДВ та № 139 від 12.03.2010 р. на суму 3000,00 грн., у тому числі 500,00 грн. ПДВ.
Фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірних господарських відносин позивача з ПП «Максіма» та ПП «Магнолія» при перевірці податковим органом не виявлено.
Колегія суддів приходить до висновку, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.
Акт Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.06.2010 р. № 289/23-1/31891443 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Магнолія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. та акт Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 30.06.2010 р. № 299/23-1/34273396 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Максіма» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010 р. не можуть бути належними доказами безтоварного характеру операцій між позивачем та ПП «Максіма», ПП «Магнолія».
Так, вказаними перевірками не досліджені господарські операції безпосередньо між позивачем та ПП «Максіма», ПП «Магнолія», окрім посилань на ненадання документів, вказані акти не містять обґрунтувань щодо відсутності достатніх матеріальних ресурсів (приміщень, транспортних засобів тощо, у тому числі орендованих) для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із поставкою товарів ПП «Магнолія» та наданням послуг ПП «Максіма» позивачу.
Необґрунтованим є також твердження податкового органу про відсутність достатнього технічного персоналу для здійснення поставки товарів ПП «Магнолія» (2 особи) та надання послуг ПП «Максіма» (5 осіб) позивачу, тобто не наведено підстав вважати неможливим здійснення вказаних господарських операцій з урахуванням наявних трудових ресурсів; з урахуванням того, що позивач, ПП «Максіма» та ПП «Магнолія» знаходяться у одному місті - Маріуполь, необґрунтовано твердження про неможливість здійснення господарських операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що позивачем не були надані документи, які б підтверджували факт передачі товарів (послуг), зокрема товарно-транспортних накладних, оскільки відсутність товарно-транспортних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не досліджувались окремі господарські операції між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія», ПП «Максіма» та первинні документи за цими операціями, обмежуючись переліченням тих документів, що були надані позивачем до податкового органу.
Оскільки всі господарські операції між позивачем та ПП «Магнолія», ПП «Максіма» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив, що податкове повідомлення-рішення № 0003041542/3 від 09.12.2010 р. має бути визнано недійсним та скасовано.
З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у справі № 27328/10/0570 за позовом Приватного підприємства «Лев-Н» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003041542/3 від 09.12.2010 р.- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено 13 квітня 2011 року.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Блохін А.А.
Юрко І.В.