"28" лютого 2011 р. справа № 2а-269/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Католікяна М.О. Коршуна А.О.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області
на постанову: Устинівського районного суду Кіровоградської області від 28.10.2010 р. у справі № 2а-269/10
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області
про: зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
14 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Устинівського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області та зобов'язати його в подальшому діяти у відповідності з діючим законодавством; зобов'язати Управління пенсійного Фонду України вУстинівському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 11 квітня 2010 року по 11 жовтня 2010 року, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 28.10.2010 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з її підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.04.2010 р. по 11.10.2010 р. з урахуванням раніше проведених за ці періоди виплат; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує наступним: фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України; відсутній на законодавчому рівні механізм виплати підвищення до пенсії дітям війни; розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується для розмірів пенсій, призначених виключно згідно з цим законом; з 2008 року підвищення пенсії позивачці, як дитині війни, виплачується відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч. 3 вказаної статті не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім Пенсійного фонду України, законодавством не визначено. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261, відповідно до п. 15 якого Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Відповідно до п. 3 Положення "Про Пенсійний фонд України", його основними завданнями є, зокрема, участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, а також забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачки.
Отже, відповідач є належним органом, на який покладено функції з нарахування, призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат, тому, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, мав довести правомірність своєї бездіяльності.
Право позивачки на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Задовольняючи позовні вимоги за 2010 рік, суд першої інстанції виходив з того, що дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не була призупинена, а зміст даної статті не змінювався.
Відповідач у 2010 році не нараховував та не виплачував позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах, що передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому дії відповідача за вказаний період були протиправними.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, суд першої інстанції правильно задовольнив вимоги позивачки в межах шестимісячного строку, тобто з 14.04.2010 р. по 11.10.2010 р..
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права в частині, що оскаржується відповідачем.
Керуючись ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанову Устинівського районного суду Кіровоградської області від 28.10.2010 р. у справі № 2а-269/10 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: М.О. Католікян
Суддя: А.О. Коршун