"01" квітня 2011 р. справа № 2а-2360/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а-2360/10 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя
про зобов'язання вчинити певні дії , -
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просила:
відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по теперішній час з урахуванням отриманих сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачки відповідач керувався положеннями нормативного акту, що на підставі Рішення Конституційного Суду України був визнаний неконституційним, а тому застосуванню не підлягає.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо не призначення, не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 27.03.2010 року по 21.10.2010 року; зобов'язано відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням різниці, яка була виплачена за період з 27.03.2010 року по 21.10.2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку позивача на позовні вимоги не можуть розповсюджуватися строки звернення до суду згідно із ст. 99 КАС України, оскільки права щодо відсутності строків звернення до суду гарантуються ст.. 268 ЦК України, де зазначено, що у разі порушення прав власності рішеннями чи діями органів влади і місцевого самоврядування строки позовної давності не застосовуються.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народився 1945 року та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення (а.с. 4).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007, 2008,2009 роки подано до суду 27.09.2010р., тобто з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення його прав йому стало відомо від інших пенсіонерів.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
Таким чином, з урахуванням строку звернення до суду з позовом, який визначено ст.. 99 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 27 березня 2010 року по 21 жовтня 2010 року(дата винесення рішення судом першої інстанції).
Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи позивача щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії.
Так, відповідно до ст..2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, компенсація втрати частини доходів може мати місце лише в разі, якщо ці доходи нараховані громадянам. Підвищення пенсії, яке просить стягнути позивач не були йому нараховані, у зв'язку з чим вказані суми не можуть бути виплачені з урахуванням індексу інфляції.
За таких обставин, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності права у позивача на отримання підвищення до пенсії у вказані судом періоди.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а-2360/10 -без змін
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська