"15" березня 2011 р. справа № 2а-912/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська на постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2010 року по справі №2а-912/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
У листопаді 2010 року позивач звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, в якому просив: поновити пропущений строк для звернення до суду; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року, з 01.01.2010 року та в подальшому в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної соціальної допомоги позивачці за період з 09.07.2007 року, з 01.01.2010 року та в подальшому в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 14 травня 2010 року по 15 листопада 2010 року пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 14 травня 2010 року по 15 листопада 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахування раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що вищезазначена постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність виділених коштів, можливості та підстав для здійснення зазначеного виду доплати.
02.03.2011 року до суду надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушених прав. В заяві позивач вказує на те, що йому стало відомо про належні йому виплати тільки у вересні 2010 року, коли це питання широко висвітлювалось в засобах масової інформації.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 від 18 листопада 2004 року (далі -Закон №2195) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с.15).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, позивач є особою, яка має право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом, а відтак має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007-2010 роки подано до суду 15.11.2010р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Як вбачається з заявленого позову, обґрунтованих причин пропуску строку позивачка не наддала, а судом таких причин не встановлено.
Колегія суддів вважає, що жодні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач зналврозмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішення Конституційним судом.
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги за 2007-2010 роки дотримався вимог процесуального законодавства та правильно застосував встановлений шестимісячний строк звернення з позовом до суду.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивачки з позовом до суду (15.11.2010р.) колегія суддів вважає за необхідне постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2010 року по справі №2а-912/10 залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська на постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2010 року по справі №2а-912/10 - залишити без задоволення.
Постанову Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 грудня 2010 року по справі №2а-912/10 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: М.В. Мірошниченко