"25" березня 2011 р. справа № 2а-468/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року у справі №2а-468/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області
про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2010 року приписів ст.. 6 Закону України «Паро соціальний захист дітей війни»;
визнати право на отримання невиплаченого підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком на відповідний період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2010 року;
зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії, як особі, що має статус дитини війни, та сплатити недоотримані кошти за період з 01.01.2006 року по 01.09.2010 року із розрахунку збільшення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством на відповідні періоди з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на час виплати;
зобов'язати відповідача надалі виплачувати пенсію зі збільшенням на 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст.. 6 Закону України «Паро соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті за період з 09.07.2007 року по 10.05.2010 року підвищення пенсії, стягнення на його користь заборгованості з пенсії,зобов'язання виплачувати пенсії із збільшенням на 30% мінімальної пенсії за віком -залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду по суті.
Апеляційна скарга мотивована посиланням на ч.4 ст. 99 КАС України, відповідно до якої, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. На думку позивача, строк не є пропущеним, так як з часу отримання відмови від відповідача до закінчення місячного строку звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007, 2008,2009 роки подано до суду 11.11.2010р., тобто з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення його прав йому стало відомо тільки після звернення до відповідача.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті за період з 09.07.2007 року по 10.05.2010 року підвищення пенсії, стягнення на його користь заборгованості з пенсії,зобов'язання виплачувати пенсії із збільшенням на 30% мінімальної пенсії за віком.
В позовній заяві позивач виходив з того, що встановлений ст..99 КАС України строк, не застосовується до спірних правовідносин. Такі висновки позивач обґрунтував посиланням на ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч.2 ст..87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, строк давності звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. В спірних правовідносинах підвищення до пенсії не було нараховане пенсійним органом, а відтак доводи позивача щодо застосування вимог ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є помилковими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не існує.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2010 року у справі №2а-468/10 -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк