"20" січня 2011 р. справа № 2а-1434/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Лукманової О.М.
при секретарі судового засідання: Близнюк Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області про поновлення на роботі, -
У лютому 2009 року позивач звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просила суд:
скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 28 січня 2009 року № 21-0;
поновити її на роботі на посаді начальника управління погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації у Запорізькій області;
стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу;
стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково:
скасовано наказ Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 28 січня 2009 року № 21-0;
поновлено позивача на роботі на посаді начальника управління погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації у Запорізькій області;
стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 68 455,92 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вищезазначеною постановою, Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області було подано апеляційну скаргу відповідно до якої апелянт просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з 30.09.2005 року ОСОБА_1 працювала на посаді начальника управління погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації у Запорізькій області і є спеціалістом вищої категорії -радником податкової служби 1 рангу.
З 27.10.2008 р. по 31.12.2008 р. позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в Жовківській центральній районній лікарні Львівської області, після закінчення якого їй був виданий листок непрацездатності серії АБЗ № 468516 (т.1 а.с.17)
Після повернення з лікування до м. Запоріжжя, 22 січня 2009 року позивач надала за місцем роботи зазначений листок непрацездатності. 28 січня 2009 року їй було надано для ознайомлення наказ Державної податкової адміністрації у Запорізькій області № 21-0 про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України /прогул без поважних причин/ (т.1 а.с.10). У наказі було зазначено, що листок непрацездатності серії АБЗ № 468516 був виданий з порушенням Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 року № 455, тобто без погодження з головним лікарем Жовківської ЦРЛ Львівської області.
За цим фактом відповідачем була проведена перевірка доцільності перебування на тривалому лікуванні ОСОБА_1 та обґрунтованості видачі їй листа непрацездатності лікувальним закладом на підставі Доручення Голови ДПА у Запорізькій області від 24.01.2009 року № 9/д (т.1 а.с.27).
Згідно з наказом головного лікаря Жовківської ЦРЛ Львівської області від 27.01.2009 року № 67 (т.1 а.с.139) листок непрацездатності серії АБЗ № 468516 було визнано недійсним на підставі того, що «… до поступлення в соматичне відділення хвора більше 120 днів лікувалась в інших лікувальних закладах. Лікарем ОСОБА_3 не було при поступленні повністю зібрано анамнез захворювання», а також на підставі того, що під час перевірки були виявлені порушення у веденні медичної документації, а також неточні записи в історії хвороби, яка на час перевірки не була дописана до кінця.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що факт визнання виданого позивачу лікарняного листка недійсним не спростовує факт її лікування від неврологічного захворювання в зазначеному медичному закладі, а лише свідчить про недбале ставлення до своєї роботи медичних працівників лікувального закладу. За цим фактом, згідно відповіді Львівської обласної прокуратури від 31.12.2009 року (т.1 а.с.81), Жовківським РВ ГУ МВСУ у Львівській області порушена кримінальна справа за ч.1 ст. 358 КК України, розслідування якої тривало до часу винесення постанови по справі.
Суд першої інстанції в своєму рішенні посилався на те, що ним було встановлено факт перебування та лікування позивача в Жовківській ЦРЛ Львівської області в період з 27.10.2008 року по 31.12.2008 року, отже, в цей період вона була відсутня на роботі з поважних причин, і тому не могла бути звільнена з роботи за прогули.
Проте, перевіривши матеріали справи, з такими висновками колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У законодавстві України відсутнє закріплене визначення поняття прогулу, проте п.24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 року №9 передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
ДПА у Запорізькій області було прийнято як доказ відсутності на роботі позивача без поважних причин більше трьох годин визнання недійсним листка непрацездатності серії АБЗ № 468516 головним лікарем Жовківської ЦРЛ Львівської області. Саме це і стало підставою видання Наказу від 28 січня 2009 року № 21-0 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України.
Під час судового засідання, яке відбулось 16 листопада 2010 року у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді, колегією суддів встановлено, що 24.10.2008 року (в п'ятницю) позивач виїхала з м. Запоріжжя до родичів, які мешкають у Львівській області. 27.10.2008 року (у неділю) вона мала намір виїхати до м. Запоріжжя, оскільки 28.10.2008 року (у понеділок) збиралась виходити на роботу, з огляду на те, що до цього часу з 13.10.2008 року до 24.10.2008 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у МСЧ ОАО «Мотор Січ»у м. Запоріжжя (т.1 а.с.164,200). Проте, зранку 27.10.2008 року, з її слів, вона стала себе погано почувати, тому вирішила не виїжджати додому одразу. В даному судовому засіданні позивач стверджувала, що пролежала вдома до вечора, а тільки потім без виклику лікаря додому, двоюрідний брат позивача ОСОБА_4 відвіз її до Жовківської ЦРЛ Львівської області. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 є заступником головного лікаря вказаного лікувального закладу.
Проте, відповідно до акту перевірки правомірності видання листка непрацездатності серії АБЗ № 468516 (т.1 а.с.30) було встановлено, що згідно з записом в журналі реєстрації прийомного покою Жовківської ЦРЛ Львівської області за № 7252 від 27.10.2008 року ОСОБА_2 поступила в лікарню з діагнозом гіпертонічний криз о 10 год. 30 хв. (т.1 а.с.35), що суперечить її твердженням, заявленим в ході судового засідання.
Також слід звернути увагу на те, що в матеріалах справи є декілька копій історії хвороби. Перша копія історії хвороби була надана після проведення перевірки ДПА у Запорізькій області (т.1 а.с.34-43). Копію всіх сторінок робили власноруч та засвідчували печатками лікарі Жовківської ЦРЛ Львівської області. Пізніше, 15.09.2009 року, Жовківською ЦРЛ Львівської області на адресу Запорізького окружного адміністративного суду була надіслана належно завірена копія медичної карти № 7250/08-799 хворої ОСОБА_1
Судом першої інстанції не було враховано, що дані копії історії хвороби містять суттєві розбіжності. На час проведення перевірки у Жовківській ЦРЛ Львівської області співробітниками ДПА у Запорізькій області медична картка ОСОБА_5 була заповнена лише до 08.12.2008 року, а в копіях, надісланих на вимогу суду, записи закінчуються 31.12.2008 року та також можна побачити дописування, які були зроблені після проведення перевірки (а.с.36 та а.с.204).
Окрім цього, разом з матеріалами надісланими Жовківською ЦРЛ Львівської області, була направлена заява ОСОБА_1 від 02.12.2008 року на ім'я головного лікаря Жовківської ЦРЛ Львівської області, відповідно до якої вона просить відпустити її 03.12.2008 року з лікарні по сімейним обставинам. Проте підписана дана заява була ОСОБА_4, а не головним лікарем.
Досліджуючи копії історії хвороби, які були зроблені під час перевірки ДПА у Запорізькій області, колегією суддів виявлено, що відповідно до записів, які робилися лікуючим лікарем ОСОБА_1, хвора 03.12.2008 року перебувала у лікарні, проходила обстеження та приймала ліки (т.1 а.с.38 на зворотньому боці). Разом з тим, в копіях історії хвороби, які надійшли з Жовківської ЦРЛ Львівської області знаходяться зовсім інші записи, а саме за 03.12.2008 року зазначено : «хвора відпущена додому»(т.1 а.с.205 на зворотньому боці).
Судом першої інстанції дані обставини не були враховані при встановленні факту перебування позивача у лікарні.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення представників відповідача про те, що в своїх перших поясненнях, які були відібрані 26.01.2009 року старшим оперуповноваженим з ОВС відділу БК в ОДПС ДПА в Запорізькій області при проведенні перевірки правомірності видання листка непрацездатності серії АБЗ № 468516, лікарі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стверджували про відсутність позивача в лікарні, що вона не лікувалась фактично, а тільки заповнювалась медична картка лікарем ОСОБА_3В (т.1 а.с.32-33). Суд першої інстанції мотивував це тим, що дані пояснення не є тими належними та допустимими доказами, які згідно зі ст. 70 КАС України, суди повинні використовувати при розгляді справи, а повинні оцінюватись слідчим органом в процесі розслідування кримінальної справи (т.2 а.с.95).
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками. Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Недійсність листка непрацездатності може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.
Такі пояснення були відібрані під час перевірки уповноваженою на те особою та були підписані власноручно лікарем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Разом з тим прокурором Жовківського району Львівської області 17.11.2009 року було порушено кримінальну справу № 161-0203 відносно ОСОБА_3 за фактом підроблення медичних документів Жовківської ЦРЛ Львівської області, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, розслідування якої тривало на момент розгляду справи судом першої інстанції.
Окрім цього, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.09.2009 року у справі № 1434/09/0870 було надано доручення Львівському окружному адміністративному суду допитати в якості свідків лікарів Жовківської ЦРЛ Львіської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 В ході судового засідання 16 грудня 2009 року даними особами було заявлено, що ОСОБА_2 дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні у Жовківській ЦРЛ з 27.10.2008 року по 31.12.2008 року. Проте судом першої інстанції не взяті до уваги такі розбіжності у показаннях лікарів.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Колегією суддів було встановлено, що відповідно до протоколу № 01б2 засідання комісії із соціального страхування ДПА у Запорізькій області від 28.01.2009 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняних з:
02.09.2008 року по 11.09.2008 року;
12.09.2008 року по 26.09.2008 року;
29.09.2008 року по 10.10.2008 року;
13.10.2008 року по 24.10.2008 року;
27.10.2008 року по 31.12.2009 року;
08.01.2009 року по 21.01.2009 року.
Дані обставини підтверджують викладені у апеляційній скарзі факти, а саме те, що позивач майже кожен листок непрацездатності відкривала щопонеділка, а закривала щоп'ятниці, що також не було досліджено судом першої інстанції.
Разом з тим, відповідно до п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерством праці та соціальної політики України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року № 532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
З огляду на те, що відповідно до наказу головного лікаря Жовківської ЦРЛ Львівської області від 27.01.2009 року № 67 листок непрацездатності, виданий ОСОБА_1 серії АБЗ № 468516 був визнаний недійсним, а позивачем не доведений факт її перебування на стаціонарному лікуванні з 27.10.2008 року до 31.12.2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для звільнення її від роботи за даний період часу не було, тому ДПА у Запорізькій області правомірно було видано наказ від 28 січня 2009 року № 21-0 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п.4 ст. 40 КЗпП.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Запорізькій області задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року -скасувати частково в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
У позові ОСОБА_1 -відмовити. В іншій частині -постанову залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її тексту у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 14 лютого 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: О.М. Лукманова