09 листопада 2010 р. Справа № 2а-14321/10/0470
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича, першого заступника начальника Державної інспекції з енергозбереження Сабиніна Анатолія Володимировича, головного спеціаліста відділу правового забезпечення Державної інспекції з енергозбереження Полякової Мирослави Миколаївни, про визнання дій неправомірними, та стягнення моральної і матеріальної шкоди, -
08 листопада 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідачів - начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича В.Г., першого заступника начальника Державної інспекції з енергозбереження Сабиніна А.В., головного спеціаліста відділу правового забезпечення Державної інспекції з енергозбереження Полякової М.М. щодо невиконання вимог частини 4 статті 58 КАС України, визнати неправомірними дії відповідача - начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича В.Г. щодо ненадання відповіді на звернення від 07.06.2010 р., визнати неправомірними дії відповідача - першого заступника начальника Державної інспекції з енергозбереження Сабиніна А.В. щодо ненадання відповіді на звернення від 15.06.2010 р., та стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в розмірі 200 грн., і моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу відмови відповідача 2 - начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича В.Г., завірити довіреність позивачки, яка працює головним спеціалістом відділу бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області на представництво її інтересів в адміністративному судочинстві обраному нею представнику -як керівником установи, де позивачка працює, що передбачено, на думку позивача, частиною 4 статті 58 КАС України. Не погодившись із відмовою відповідача 2, ОСОБА_1 зверталася з цим же питанням до Державної інспекції з енергозбереження, як до вищестоящого органу, звідки отримала відповідь за підписом першого заступника начальника Сабиніна А.В. (виконавець М.Полякова), з якою також не згодна. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 105-107 КАС України, суд доходить висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, суб'єкт владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст. 3 КАС України -це орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Інформаційного листа Верховного Суду України № 3.2-2005 від 26.12.2005 р., справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
У спірних правовідносинах, які склалися між ОСОБА_1 та відповідачами 1, 2, 3, 4 щодо вирішення питання про посвідчення її довіреності, жодна із сторін не наділена компетенцією владно керувати поведінкою іншої сторони, тобто, між ними відсутні відносини влади та підпорядкування. Крім того, жоден із відповідачів в межах спору, що розглядається, не приймав відносно ОСОБА_1 жодного обов'язкового для виконання рішення, та у даних правовідносинах не уповноважений владно керувати її поведінкою.
За таких обставин, з огляду на приписи п.7 ч.1 ст. 3 КАС України, у даних правовідносинах відсутні ознаки публічно -правового спору.
Натомість, питання, пов'язані з оформленням довіреностей, регулюються Цивільним кодексом України.
ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин працювала в установі, яка визначена нею як відповідач 1, очолюваній особою, визначеною як відповідач 2, і мала намір оформити за підписом відповідача 2 як керівника установи, в якій вона працює, довіреність на представництво своїх власних інтересів як фізичної особи.
Відповідачі не визнали право фізичної особи ОСОБА_1 на посвідчення довіреності на представництво її власних інтересів в суді посадовою особою установи, в якій вона працює, посилаючись на норми Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів України, які регулюють питання видачі і посвідчення довіреностей.
Отже, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами по справі на даний час існує спір про наявність у неї цивільного права на оформлення довіреності на представництво власних інтересів за підписом керівника установи, в якій вона працює, без нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод і інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про відшкодування відповідачами заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність у даних правовідносинах публічно-правового спору, та про відсутність у відповідачів по справі в межах спору, що розглядається, статусу суб'єкта владних повноважень, вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди також не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 21, ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області Мазур-Каскевича Валерія Георгійовича, першого заступника начальника Державної інспекції з енергозбереження Сабиніна Анатолія Володимировича, головного спеціаліста відділу правового забезпечення Державної інспекції з енергозбереження Полякової Мирослави Миколаївни, про визнання дій неправомірними, та стягнення моральної і матеріальної шкоди.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що для захисту своїх порушених прав він має право звернутися до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Чорна