33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"31" березня 2011 р. Справа № 5019/268/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
суддя Юрчук М.І. ,суддя Бригінець Л.М.
при секретарі судового засідання Басюк Р.О.
за участю представників сторін:
позивача - Новіцька О.С. (довіреність від 20.01.2009р.)
відповідача - Маланчук І.В.(довіреність №15 від 15.11.2010р.)
третя особа- не з'явилися;
третя особа- не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд", м. Рівне на ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.02.11 р.
у справі № 5019/268/11(суддя Павлюк І.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд", м. Рівне
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, м. Рівне
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж", м. Рівне
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- громадська організація "Україна - Захист", м. Рівне
про визнання Акту прийому-передечі від 27 квітня 2009 року приміщень гуртожитку по вул. Відінській, 27 у м. Рівне недійсним
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.02.11 р. у справі №5019/268/11 про визнання Акту прийому-передечі від 27 квітня 2009 року приміщень гуртожитку по вул. Відінській, 27 у м. Рівне недійсним припинено провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарському суді України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.02.11р. у справі №5019/268/11 Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач, зокрема зазначає наступне:
- господарський суд Рівненської області не вірно прийшов до висновку про те, що Акт прийому-передачі від 27 квітня 2009 року приміщень гуртожитку по вул. Відінській, 27 у м. Рівне не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, тобто даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України;
- суд першої інстанції, порушуючи норми матеріального права не врахував, що спір, який
виник, стосується права власності на об'єкт нерухомості - частину гуртожитку і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.;
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж", м. Рівне у судове засідання не з'явилися. Про причину неявки суд не повідомили.
Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадської організації "Україна - Захист" 31.03.11р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.
Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання, оскільки воно не підтверджене належними доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. З огляду на зазначене громадська організація "Україна - Захист" могла направити іншого представника для участі в судовому засіданні.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 16.04.2010р., протокол №24, по акту прийому-передачі від 27.04.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Аронж" був складений Акт - прийому-передачі, згідно якого позивач передав у державну власність приміщення гуртожитку по вул. Відінській, 27 у м. Рівне загальною площею 657,15м.кв., балансовою вартістю 54 170 грн.45 коп., залишковою вартістю 10 755 грн.44 коп., що розташований на земельній ділянці площею 2 170 м.кв.(а.с. 11).
Передачі не підлягали службові та технічні приміщення ТОВ “Фірма Аронж”, що є власністю позивача загальною площею 83,4м.кв., що знаходяться на першому поверсі будинку та підвальні приміщення площею 367,76 м.кв. (майстерня, складські приміщення).
Право власності на гуртожиток, який знаходиться за адресою: вул.Відінська, 27, в м.Рівне виникло в ході приватизації майнового комплексу Державної виробничо-будівельної фірми “Рівнебуд”, що здійснювалася згідно Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”в редакції, що діяла в період з 06.03.1993р. по 26.01.1994р.
Згідно Переліку об'єктів, що підлягають приватизації, затвердженого Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області №503 від 30.11.1993року, до складу майна Державної виробничо -будівельної фірми “Рівнебуд”, що підлягає приватизації шляхом викупу, ввійшов весь цілісний майновий комплекс ДВБФ "Рівнебуд".
Пунктом 7.4. Плану приватизації Державної виробничо-будівельної фірми “Рівнебуд”визначено, що до об'єктів житлово-соціальної сфери, що підлягають викупу товариством покупців фірми “Рівнебуд”належить, зокрема, гуртожиток по вул. Відінській, 27 у м.Рівне.
На підставі укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та товариством покупців державної виробничо-будівельної фірми “Рівнебуд” Договору купівлі-продажу державного майна від 30 листопада 1993 року, посвідченого державним нотаріусом І Рівненської державної нотаріальної контори Олинець Т.І. за реєстровим №3-7900, товариство покупців ДВБФ “Рівнебуд” придбало державне майно - цілісний майновий комплекс державної виробничо-будівельної фірми “Рівнебуд”.
Згідно п.1.2. Договору, право власності у покупця на об'єкт продажу виникло з моменту укладення Договору купівлі-продажу державного майна. Об'єкт продажу передано продавцем покупцю на підставі Акту передачі державного майна товариству покупців державної виробничо-будівельної фірми “Рівнебуд”. Право власності товариства покупців державної виробничо-будівельної фірми “Рівнебуд”на цілісний майновий комплекс державної виробничо-будівельної фірми “Рівнебуд”підтверджується Свідоцтвом про власність №50 від 18 січня 1994року.
На виконання Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»№500-УІ від 04.09.2008року позивач передав гуртожиток по вул.Відінській, 27 у м.Рівне у державну власність.
Гуртожитки, які не є об'єктами права державної власності та на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі згідно з чинним законодавством виходячи з юридичних повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування
Однак, на думку позивача при підписанні акту прийому-передачі гуртожитку по вул.Відінській, 27 у м.Рівне не було створено жодної комісії, акт не підписаний представниками виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, а відповідач без відповідних на те повноважень самостійно прийняв у державну власність нерухоме майно.
Тому позивач вважає, що Акт прийому-передачі від 27 квітня 2009року фактично є правочином, який суперечить нормам чинного законодавства, оскільки своїм змістом засвідчує факт переходу права власності на нерухоме майно, вчинений у довільній формі (натомість правочин про перехід права власності має бути нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку), та не спрямований на настання реальних наслідків, оскільки відповідачем фактично не виконаний.
Відповідач зазначив, що вищезазначений гуртожиток повернений до державної власності та внесений до Реєстру об'єктів державної власності на підставі Акту прийому-передачі від 27.04.2009р., який був підписаний з додержанням чинного законодавства України.
Разом з тим, враховуючи положення ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 ГК, ст.12 ГПК України, відповідач вважає, що спірний акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України, а відтак спір у даній справі не підлягає вирішенню у господарських судах України. Враховуючи викладене, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області просить провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний акт приймання-передачі за своїми ознаками не відноситься до актів в розумінні ст.12 ГПК України, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1ч.1 ст. 80 ГПК України, а саме спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Колегія суддів не погоджується з ухвалою місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України „Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Виходячи з вимог статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Відповідно до статті 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Акт прийому-передачі, який був укладений 27.04.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області, ПрАТ “Рівнебуд”(який є правонаступником АТЗТ фірми “Рівнебуд”) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Аронж" про передачу нерухомого майна з приватної в державну власність. є документом, що засвідчує факт прийому та передачі майна, і не є правочином в розумінні ч.1 ст.202 ЦК України.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, оскільки позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту.
Однак, невідповідність обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів не має правового наслідку у вигляді припинення провадження у справі в зв'язку з непідвідомчістю вирішення справи господарським судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені у цьому провадженні позовні вимоги випливають із відносин власності, що мають приватноправовий характер.
За таких обставин участь у справі Регіонального відділення ФДМУ, який є суб'єктом владних повноважень, та оскарження акту-прийому передачі не змінюють правову природу спірних відносин і не перетворюють цей спір у публічно-правовий.
Таким чином, зазначений спір зводиться до вирішення питання про право власності на нерухоме майно, а отже, не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), наведене у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється.
Відповідно до положень ч.1, п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Позивачем і відповідачем у даній справі є особи, які відповідно до ст.1 ГПК України є сторонами у господарському процесі, а заявлений спір, згідно ст.12 ГПК України підвідомчий господарським судам України, а відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для припинення провадження з посиланням на ч.1, п. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись ст. ст.101,103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" задовольнити частково.
2.Ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.02.11р. у справі №5019/268/11 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання Акту прийому-передечі від 27 квітня 2009 року приміщень гуртожитку по вул. Відінській, 27 у м. Рівне недійсним - відмовити.
5. Матеріали справи №5019/268/11 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Бригінець Л.М.