79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.04.11 Справа № 25/181
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів . Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Лісовській Н.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго", № 112-1189 від 21.02.2011р.
на рішення господарського суду Львівської області від 11.02.2011р.
у справі № 25/181, суддя Пазичев В.М.,
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Жорниська Яворівського району
до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Яворівського району електричних мереж, м. Яворів
про визнання незаконними дій ВАТ "Львівобленерго" в особі Яворівського РЕМу та стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 9 132,90 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_6;
від відповідача : Борис В.Ю.
Судом роз»яснено присутнім в судовому засіданні представникам сторін права та обов»я"зки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.02.2011 року у справі № 25/181 задоволено частково позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Жорниська Яворівського району, до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" в особі Яворівського району електричних мереж, м. Яворів: стягнено 4566,45 грн. збитків. Також даним рішенням суду відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі: 51 грн. державного мита за подання позовної заяви та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго»(надалі - апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржене рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки є прийнято за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в поданому до нього позові. В обґрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було застосовано норму п. 6.11 Правил користування електричною енергією та в порушення ст. 43 ГПК України не було дано належної оцінки умовам договору про постачання електричної енергії № 30488 від 07.07.2005 року, зокрема, п.п. 1, 6.3 даного Договору, якими передбачено порядок розрахунків між сторонами, та встановлено обов'язок сторін у випадку зміни законодавства дотримуватись вимог нормативно-правових актів. Відповідач зазначає про те, що позивачем було допущено прострочення оплати виставленого ним рахунку, а тому ним було правомірно відключено позивача від електропостачання, однак вказані обставини не були належним чином досліджені місцевим судом. Також апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було застосовано норму ч. З ст. 226 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не вживалось заходів до зменшення розміру завданих збитків. Окрім того, скаржник вказує на порушення норм ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України щодо оцінки поданих позивачем доказів в обґрунтування порушення відповідачем умов Договору, псування продуктів харчування та їх розміру.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 апеляційну скаргу відповідача заперечила з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 05.04.2011 року (вх. № 3051 від 06.05.2011 року). В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 11.02.2011 року у справі № 25/181 без змін.
В судовому засіданні 30.03.2011 року було оголошено перерву до 06.04.2011 року до 11 год. 10 хв., про що представники сторін були ознайомлені під розписку.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Відповідно до договору про постачання електричної енергії № 30488 від 07.07.2005 року (надалі - Договір), відповідач зобов»язувався постачати позивачу електричну енергію, а позивач зобов»язувався оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід»ємними частинами. У випадку зміни законодавства сторони зобов'язувались дотримуватись вимог нормативно-правових актів (п. 1).
Відповідно до п.п. 2.2.3 Договору позивач зобов'язувався здійснювати оплату вартості спожитої електроенергії згідно додатку № 2 «Порядок розрахунків»та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електроенергії».
Зокрема, згідно п. 2 додатку № 2 до Договору розрахунковим вважається період з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідача, вказаний у Договорі. За дату оплати приймається дата списання коштів з рахунку позивача або дата внесення позивачем готівки в касу банку. Пунктом 6 вказаного Додатку до Договору передбачено, що тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
15.12.2008 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок за активну електроенергію № 325812/38991-1 за грудень 2008 року на суму 473,53 грн..
Вказаний рахунок, разом з повідомленням про припинення подачі електроенергії було вручено позивачу 15.12.2008 року. Відповідно останнім днем сплати згідно п. 6 додатку № 2 до Договору є 22.12.2008 року.
Як вбачається з копії платіжного дорученням № 32 від 22.12.2008 року, позивачем було сплачено вищевказаний рахунок 22.12.2008 року.
Таким чином, позивачем на час відключення його від електропостачання не було порушено умов Договору щодо строків оплати за поставлену йому відповідачем електроенергію.
Однак, 24.12.2008 року відповідачем було припинено подачу електроенергії позивачу і складено акт збереження пломб, встановлених в електроустановках споживачів при вимкненні від 24.12.2008 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що таке відключення позивача від електроенергії є порушенням відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо безперебійного постачання електроенергії.
При цьому, безпідставними є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки умовам договору про постачання електричної енергії № 30488 від 07.07.2005 року, зокрема, п.п. 1, 6.3 даного Договору, та не було застосовано норму п. 6.11 Правил користування електричною енергією.
Згідно п. 6.3 Договору, відповідач має право в разі повідомлення позивача не пізніше ніж за три робочі дні припинити постачання йому електроенергії за її несплату у терміни і за умов передбачених додатком № 2 до Договору.
Пунктом 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (надалі - Правил), передбачено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника- відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5.1. Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Згідно з п. 5.5. Правил істотною умовою договору про постачання електричної енергії є порядок та строки проведення розрахунків.
Згідно п. 6.1. Правил, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.
За таких обставин, а також враховуючи норми ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, п. 5.23 Правил, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови щодо порядку і строків проведення розрахунку за спожиту електроенергію є істотними обставинами для Договору постачання електричної енергії, а тому в разі їх зміни, що було здійснено постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 року N 910, якою було визначено інші, ніж передбачено в Договорі умови щодо порядку та умов розрахунку за спожиту електроенергію, сторони зобов'язані були внести зміни до Договору на приведення його у відповідність до вказаних змін Правил. Однак, сторонами не було в установленому ст. 188 Господарського кодексу України, п. 9.1 Договору порядку внесено змін до додатку № 2 щодо порядку та строку розрахунків за спожиту електроенергію. При цьому, виходячи з вищенаведених норм, є безпідставними посилання апелянта на те, що обов'язковість норм Правил, в разі внесення до них змін, встановлено п. 1 Договору, оскільки як зазначено вище, зміна правового регулювання істотних умов Договору, є підставою для внесення змін до Договору, в установленому законодавством порядку.
Таким чином, як встановлено вище, позивачем було виконано свої зобов'язання по Договору щодо оплати за спожиту ним електроенергію, а тому у відповідача були відсутні підстави для відключення його 24.12.2008 року від електропостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2008 року позивачем було подано до Яворівського РЕМ лист № 1-12 від 25.12.2008 року, що підтверджується відміткою про отримання за вх. № 2501 від 25.12.2008 року, про направлення представників для складання акту зіпсуття продовольчих продуктів харчування внаслідок несанкціонованого від'єднання електропостачання у магазині. Однак, відповідач явку своїх представників для складання акта за повідомленням позивача не забезпечив, а тому позивачем 26.12.2008 року було складено акт за відсутності його представників. Акт списання матеріальних цінностей від 26.12.2008 року було підписано самим підприємцем ОСОБА_4 та уповноваженими представниками позивача: ОСОБА_8, працівником позивача згідно трудового договору від 14.05.2008 року, ОСОБА_9, працівником згідно трудового договору від 09.06.2008 року, а також Кульчицькою О.Д. - представником Домажирської сільської ради. Відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду доказів в підтвердження упередженості членів вказаної комісії, та достовірності складеного нею акту від 26.12.2008 року.
Таким чином, як підставно зазначено судом першої інстанції, позивачем було дотримано вимог 4.4 Договору щодо складання акта, оскільки мало місце порушення умов договору зі сторони відповідача, а саме: відключення позивача від електропостачання, внаслідок чого він поніс збитки через зіпсуття продуктів харчування через знеструмлення відповідачем холодильників позивача. При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача щодо поважності незабезпечення явки свого представника для складання акта порушення. Також апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Акт від 26.12.2008 року складений про списання матеріальних цінностей, а не про порушення умов Договору, оскільки зі змісту вказаного Акта вбачається, що він складений саме у зв'язку з відключенням відповідачем 24.12.2008 року холодильних та морозильних установок, що знаходились в магазині позивача в с.Жорниськах, від електропостачання. Як вбачається з даного Акту, вартість зіпсутих товарів внаслідок відключення його відповідачем від електропостачання складає 4263,28 грн. Вартість вказаних товарів та їх наявність в позивача підтверджено поданими ним копіями товарних чеків на їх закупівлю. Заперечення відповідача щодо його сумнівів про наявність - вказаних товарів у позивача на день його відключення від електропостачання, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на припущеннях відповідача, та не підтвердженні жодними належними доказами у справі.
За таких обставин, Львівський апеляційних господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду Львівської області про доведеність позивачем збитків в розмірі 4263,28 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ст.ст. 611, 623, Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
За наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем правових підстав для відшкодування йому 4566,45 грн.: 4263,28 грн. збитків, заподіяних внаслідок відключення його відповідачем від електропостачання, що складаються з вартості зіпсутих продуктів, та 303,17 грн.-збитків - витрат на відновлення електропостачання.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»при розрахунку розміру збитків.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про часткове задоволення позову підприємця ОСОБА_4 до ВАТ «Львівобленерго»про стягнення 4566,45 грн. збитків, та відмову в решті позову, а саме про стягнення 4566,45 грн. збитків.
Також апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норму ст. 49 ГПК України при розподілі судових витрат по справі.
Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2011 року у справі № 25/181 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" без задоволення.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2011 року у справі № 25/181 без змін.
Судові витрати по розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суді покласти на Відкрите акціонерне товариство "Львівобленерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий - суддя Мурська Х.В.
Судді Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
Повний текст постанови складено
13.04.2011 року