79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.04.11 Справа № 34/78(10)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Галушко Н.А.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу фермерського господарства «Обелікс»
на рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2011р.
у справі № 34/78 (10)
за позовом ТзОВ «Антаресагро», с.Ручаївка Запорізького району Запорізької області
до фермерського господарства «Обелікс», с.Сулятичі Жидачівського району Львівської області
про стягнення заборгованості,
з участю представників :
від скаржника -не з»явився
від позивача -не з»явився
Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2011р. у справі № 34/78 (10) (суддя Шпакович О.) задоволено позов ТзОВ «Антаресагро», с.Ручаївка Запорізького району Запорізької області та стягнуто з фермерського господарства «Обелікс», с.Сулятичі Жидачівського району Львівської області 26808,50 грн. основного боргу, 796,41 грн. пені та судові витрати, в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 5000,00 грн. провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -фермерське господарство «Обелікс», с.Сулятичі Жидачівського району Львівської області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки у зв»язку з скрутним матеріальним становищем, яке виникло внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов»язань контрагентами ФГ «Обелікс», останній не зміг вчасно одноразовим платежем погасити суму грошового зобов»язання перед ТзОВ «Антаресагро», що виникло на підставі договору № 08/10/2010.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується доданими до матеріалів справи доказами на загальну суму 96808,50 грн.
Відповідач станом на дату прийняття судом рішення оплату провів частково.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26808,50 грн. є обгрунтованими.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.5.4 договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Відтак, з відповідача правомірно стягнуто пеню, що згідно поданого позивачем розрахунку становить 796,41 грн.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2011р. у справі № 34/78 (10) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати покласти на скаржника.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Мельник Г.І.