29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" квітня 2011 р.Справа № 8/20/1738
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Старокостянтинів
про стягнення 14053,12 грн. заборгованості, виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із нежитлового приміщення площею 23,1 кв. м. у торгово-побутовому комплексі за адресою: АДРЕСА_1
та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Старокостянтинів
до товариства з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів
про
- забезпечення виконання нормативно-правових актів книгорозповсюдження української книги ОСОБА_1 шляхом застосування мораторію на виселення суб'єкта, що здійснює книгорозповсюдження української книги з торгівельної площі, торгового залу по АДРЕСА_1, що належить до державної власності;
- визнання незаконною дискримінації прав ОСОБА_1 на книгорозповсюдження української книги та припинення проявів українофобії та ксенофобії з боку ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”, що проявилися у погрозах недопущення до книг, які є предметом книгорозповсюдження української книги, шляхом зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” припинити погрози щодо перешкоджання книгорозповсюдження;
- визнання незаконним посягання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” на права ОСОБА_1, що проявляються у непередачі державного майна -торгової площі розміром 23,1 кв. м., а також неналежного оформлення акту прийому-передачі вказаного майна;
- зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” передати ОСОБА_1 в оренду державне майно - торгову площу розміром 23,1 кв. м. та належно оформити акт прийому-передачі вказаного майна;
- стягнення з ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” матеріальних збитків в розмірі 18838,90 грн.;
- стягнення з ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” моральних збитків в розмірі 3600 грн.;
- зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” продовжити термін договору оренди (найму) державного майна на 13 років, починаючи з 01.05.2008р. по 01.11.2021р.
Суддя Смаровоз М.В.
Представники:
позивача за первісним позовом: Потапова Н.А. -за довіреністю від 03.08.2010р.;
відповідача за первісним позовом: не з'явились.
В судовому засіданні 06.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 11.04.2011р.
Позивач за первісним позовом -товариство з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг” (з урахуванням заяв про зміну позовних вимог), посилаючись на умови укладеного 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів договору № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нову редакцію у формі єдиного документу), а також на положення ст.ст.764, 785 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, зважаючи на несплату відповідачем за первісним позовом в повному обсязі платежів, передбачених вищевказаним договором, зазначаючи про припинення дії договору оренди, підписаного 01 травня 2008 року, просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 14053,12 грн. заборгованості; примусово виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення площею 23,1 кв. м у торгово-побутовому комплексі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач за первісним позовом -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проти первісного позову заперечує, вказуючи на його безпідставність. Зокрема, посилаючись на окремі положення законодавства (з-поміж іншого, на ст.ст.1-5, 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”), вказується, що ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” не є належним позивачем у справі, оскільки ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”, як приватна структура, не має права від імені держави звертатися з позовом про стягнення на свою користь плати за оренду державного майна. Також відзначено, що підписаний 01 травня 2008 року договір оренди державного майна не було погоджено з Фондом державного майна України, що робить даний договір нікчемним. Крім того, ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” на момент укладення договору 23.10.2002 р. не існувало, воно не стало правонаступником державного майна, яке ОСОБА_1 отримане в оренду. Надання послуг по утриманню нерухомого майна, передача в оренду державного майна та надання комунальних послуг не входить у перелік предмету діяльності ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”, визначеного статутом. Також вказується на своєчасне внесення орендної плати. Згідно з актом прийому-передачі майна Головним управлінням торгівлі Тилу МО України передано ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” безоплатно майно, яке на той час перебувало в оренді ОСОБА_1 і ніколи не вилучалося в неї. Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України не було орендодавцем за договором 2002р., йому не надано повноважень вчиняти дії стосовно передачі безоплатно у користування, включно і на умовах спільного користування, державне майно.
У зустрічному позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг” позивач (з урахуванням уточнення позовних вимог), посилаючись на ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Цивільного кодексу України, п. 3 Указу Президента України № 816/98 від 23 липня 1998 року „Про деякі питання державної підтримки книговидавничої справи”, Постанову Верховної Ради України № 901-УІ від 16 січня 2009 року „Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси”, просить задовольнити свої вимоги про: забезпечення виконання нормативно-правових актів книгорозповсюдження української книги ОСОБА_1 шляхом застосування мораторію на виселення суб'єкта, що здійснює книгорозповсюдження української книги з торгівельної площі, торгового залу по АДРЕСА_1, що належить до державної власності; визнання незаконною дискримінації прав ОСОБА_1 на книгорозповсюдження української книги та припинення проявів українофобії та ксенофобії з боку ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”, що проявилися у погрозах недопущення до книг, які є предметом книгорозповсюдження української книги, шляхом зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” припинити погрози щодо перешкоджання книгорозповсюдження; визнання незаконним посягання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” на права ОСОБА_1, що проявляються у непередачі державного майна -торгової площі розміром 23,1 кв. м., а також неналежного оформлення акту прийому-передачі вказаного майна; зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” передати ОСОБА_1 в оренду державне майно -торгову площу розміром 23,1 кв. м. та належно оформити акт прийому-передачі вказаного майна; стягнення з ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” матеріальних збитків в розмірі 18838,90 грн.; стягнення з ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” моральних збитків в розмірі 3600 грн.; зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” продовжити термін договору оренди (найму) державного майна на 13 років, починаючи з 01.05.2008р. по 01.11.2021р.
В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що на виконання умов договору оренди відповідач не забезпечив реального настання правових наслідків підписаного 01 травня 2008 року договору оренди державного майна -індивідуально визначене нерухоме майно площею 23,1 кв.м не передав. Таким чином, відповідач не тільки ухилився від виконання умов договору, але й від оформлення акта приймання-передавання орендованого майна, хоча обов'язок за це покладається саме на відповідача. Зазначеної у договорі площі у розмірі 23,1 кв.м. для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, як указано в п. 1.2 Договору №63, орендодавець не спроможний забезпечити, і тому на даний час зазначена у договорі індивідуально визначена частина приміщення за адресою: 31100, АДРЕСА_1 ПП ОСОБА_1 не передана. Також вказується, що книгорозповсюдження є доволі неприбутковим і тому органами державної влади України прийнято цілу низку нормативно-правових актів з метою забезпечення пільг суб'єктам господарювання, які займаються книгорозповсюдженням української книги з метою забезпечення необхідного відновлення діяльності об'єктів, що мають важливе соціальне значення для держави Україна. При цьому, укладаючи договір оренди державного майна та збільшуючи площу орендованого майна (приміщення для здійснення торгівлі), ПП ОСОБА_1 планувала отримати дохід не тільки достатній для відновлення можливості здійснення торгівлі українською книгою, але й виплачувати заробітну плату продавцю, яка має бути не нижчою від мінімальної заробітної плати, включно із нарахуваннями на заробітну плату. Враховуючи той факт, що відповідач не виконав своїх обов'язків, які передбачені Законом та Договором №63 (нова редакція), ПП ОСОБА_1, як вона зазначає, було завдано прямі збитки на суму 18838,9 грн. та моральні збитки на суму 3600 грн. внаслідок дискримінації (обмеження) права та інтересу щодо усвідомленої необхідності книгорозповсюдження саме української книги, як усвідомленого волевиявлення та ідейного переконання. Вказується, що не може бути допущено ескалації українофобії та переслідування за книгорозповсюдження української книги. Моральна шкода ОСОБА_1 оцінюється з врахуванням тривалості завданих страждань, які тривають 17 місяців. Також враховується той факт, що ОСОБА_1 є ветераном праці з трудовим стажем більше ніж 40 років, заслуженим працівником, людиною, що користується повагою в громадян міста. ОСОБА_1 є інвалідом І групи і невиконання орендодавцем своїх зобов'язань нанесло їй особливі за глибиною переживань страждання.
Відповідач за зустрічним позовом проти позовних вимог заперечує. У відзиві на зустрічну позовну заяву вказує, що згідно договору оренди, метою використання орендованого майна є торгівля продовольчими та непродовольчими товарами. Таким чином порушення ПП ОСОБА_1 умов договору оренди щодо сплати орендної плати ніяким чином не стосується книготоргівлі. При складання акту прийому передачі не житлового приміщення в оренду зауважень до складання акту не було. Таким чином, факт передачі майна в оренду підтверджено підписами обох сторін за договором. Вимоги щодо стягнення матеріальних збитків в розмірі 18838,9 грн. є хибними і необгрунтованими, оскільки не наведено доказів - яким чином вираховувався недоотриманий прибуток. Такими доказами можуть бути - відповідний річний фінансовий план та копії податкової звітності за такий самий період, однак ПП ОСОБА_1 взагалі не надає жодних доказів окрім визначення суми і наміру її отримати. Будь-яких доказів, якими підтверджуються моральні страждання, ПП ОСОБА_1 не наводить, але оцінює їх у 200 грн. щомісячно.
Згідно пункту 10.6 договору „чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено”. У пункті 10.1 договору визначено строк його дії - до 01 листопада 2009 р. включно. У порушення пунктів 10.9 та 10.10 договору ПП ОСОБА_1 орендоване майно не повернула. Згідно приписів статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін. Жодних доказів належного виконання умов договору ПП ОСОБА_1 не надала. Також не надано доказів та гарантій спроможності виконання ПП ОСОБА_1 своїх зобов'язань по сплаті орендної плати та відшкодування інших витрат на утримання орендованого майна протягом тринадцяти років. Тому ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
23.10.2002 року між державним підприємством Міністерства оборони України “Управління торгівлі ЗОК” (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди приміщення № 63. Відповідно до розділу 1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 7,5 кв. м. в торгівельному центрі в АДРЕСА_1, що знаходиться на окремому балансі філії Шепетівський військторг № 42 для здійснення торгівлі книгами (п. п. 1.1, п. п. 1.2 Договору).
Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 23.10.2002р. ПП Єфімова прийняла частину нежитлового приміщення торгового центру по АДРЕСА_1.
25.07.2005р. між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України (Сторона-1) та ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” (Сторона-2) укладено договір про спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877, згідно умов якого сторони за договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що використовується у спільній діяльності, спільно діяти без створення юридичної особи в сфері організації виробничої та торгівельної діяльності, надання послуг, у тому числі з перевалки, збереження майна (вантажів, товарів тощо), стоянки та збереження автотранспорту, надання майна в найм, а також здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання доходу (прибутку) з метою його використання на розвиток виробництва, підтримки у належному стані основних засобів, що спільно використовуються, а також використання частини прибутку на задоволення соціальних потреб трудових колективів сторін договору (п.1 договору).
Відповідно до розділу 6 договору про спільну діяльність, ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” має право укладати договори, угоди, в тому числі спільної діяльності з третіми особами (юридичними та фізичними), здавати за дозволом Сторони-1 тимчасово вільні площі в оренду третім особам. Керівництво сумісною діяльністю за даним договором, а також ведення спільних справ доручається Стороні-2 (п. 7.3 договору).
Відповідно до акту від 01.09.2005р. прийому-передачі майна головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого згідно наказу Міністра оборони України № 47 від 31.01.2006 року є Державне господарське об'єднання “Концерн “Військторгсервіс”, та акту від 23.06.2006 року, відповідно до договору від 25.07.2005 року № 140/5/877 про спільну діяльність, товариство з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг” прийняло у спільну діяльність від Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України майно, до складу якого входить і частина торгового центру в місті АДРЕСА_1,площею 913 кв. м.
01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів укладено договір № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нову редакцію у формі єдиного документу).
Відповідно до розділу 1 договору, ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” передає приватному підприємцю ОСОБА_1, а остання приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно площею 23,1 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі концерну “Військторгсервіс”, з метою здійснення торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 і становить за перший (розрахунковий згідно нової оцінки) місяць оренди -лютий 2007 р. 61,08 грн. без ПДВ (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.6 договору оренди, орендна плата перераховується орендодавцю не пізніше 29 числа місяця за поточний місяць. Перерахування до державного бюджету частки орендної плати здійснюється орендодавцем відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п.5.12 договору оренди, орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з п. 10.1 договору оренди, цей договір діє до 01.11.2009р. включно.
Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором.
Згідно з повідомленням №18/11 12.11.2009р. про припинення договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 63 від 23.10.2002р. позивач за первісним позовом вимагає від відповідача первісним позовом звільнити орендоване приміщення до 27.11.2009р.
В матеріалах справи також наявні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.02.2010р., 14.12.2010р., копії: проекту договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендодавцю від 01.10.2008р. (підписаного лише представником ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”), актів здачі-приймання виконаних робіт за 2007-2009р., рахунків за 2007-2009р., актів прийому-передачі приміщення в оренду від 02.02.2004р., 01.07.2008р., платіжних документів, банківських виписок, довідок від 15.10.2006р., 23.11.2007р., 27.02.2009р. тощо.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
Як встановлено судом, позивач за первісним позовом в обгрунтування своїх вимог за первісним позовом посилається на несплату відповідачем за первісним позовом в повному обсязі платежів, передбачених укладеним 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договором № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (новою редакцією у формі єдиного документу), зазначаючи також про припинення дії вищевказаного договору оренди.
Таким чином, вказаний вище договір безпосередньо пов'язаний з предметом спору.
Разом з тим, у своїх запереченнях на первісний позов фізична особа-підприємець ОСОБА_1, з-поміж іншого, стверджує, що підписаний 01 травня 2008 року договір оренди державного майна не було погоджено з Фондом державного майна України, що робить даний договір нікчемним.
Пунктом 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (незалежно від наявності про це клопотання заінтересованої сторони).
Оскільки укладений 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів договір № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нова редакція у формі єдиного документу) суперечить законодавству, суд важає за необхідне, керуючись пунктом 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, визнати означений договір недійсним з огляду на наступне.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частинами 1, 2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Частиною 1 ст.513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що договір оренди приміщення № 63 було укладено 23.10.2002 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) та державним підприємством Міністерства оборони України “Управління торгівлі ЗОК” (орендодавцем). Разом з тим, договір № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нова редакція у формі єдиного документу) укладений 01 травня 2008 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вже з ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що перед зміною 01.05.2008р. договору оренди № 63 від 23.10.2002 р. в належній формі та у встановлений законом (зокрема, ст.512 Цивільного кодексу України) спосіб відбулася заміна орендодавця за договором оренди № 63 від 23.10.2002 р. з державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі ЗОК” на ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”. При цьому судом вказується на безпідставність посилання позивача за первісним позовом на договір про спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 від 25.07.2005р. між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України та ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”, оскільки даним договором не передбачена передача належним чином індивідуалізованих майнових прав саме за договором оренди № 63 від 23.10.2002 р. Крім того, як встановлено судом, відповідно до акту від 01.09.2005р. прийому-передачі майна Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого згідно наказу Міністра оборони України № 47 від 31.01.2006 року є Державне господарське об'єднання “Концерн “Військторгсервіс”, та акту від 23.06.2006 року, відповідно до договору від 25.07.2005 року № 140/5/877 про спільну діяльність товариство з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг” прийняло у спільну діяльність від Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України частину торгового центру в місті АДРЕСА_1, площею 913 кв. м, тобто об'єкт нерухомості, а не майнові права за договором оренди № 63 від 23.10.2002 р.
Таким чином, у ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” станом на 01.05.2008р. було відсутнє право брати участь в якості орендодавця у зміні договору оренди № 63 від 23.10.2002 р. шляхом викладення його у новій редакції.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст.7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” (станом на 01.05.2008р.), військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам, при цьому порядок надання дозволу на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено пунктом 4 „Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000р. № 778 (станом на 01.05.2008р.), дозвіл військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил на передачу нерухомого військового майна в оренду надається Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами). Однак, при викладенні в новій редакції 01.05.2008р. договору оренди № 63 від 23.10.2002 р. не було дотримано вищенаведених положень законодавства.
Зважаючи на наведене, керуючись пунктом 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне визнати недійсним укладений 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів договір № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нову редакцію у формі єдиного документу).
З приводу позовних вимог позивача за первісним позовом судом відзначається таке.
Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч .2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Як встановлено судом, ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 14053,12 грн. заборгованості та примусово виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення площею 23,1 кв. м у торгово-побутовому комплексі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, підставами заявленого позову позивачем визначено, зокрема: вищенаведені положення ст.ст.764, 785 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, умови укладеного 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів договору № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нової редакції у формі єдиного документу), а також факт несплати відповідачем за первісним позовом в повному обсязі платежів, передбачених вищевказаним договором, та факт припинення дії договору оренди.
Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з визначених позивачем предмету та підстав первісного позову, з огляду на визнання недійсним укладеного 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів договору № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нової редакції у формі єдиного документу), в первісному позові слід відмовити повністю з покладенням на ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” судових витрат за первісним позовом відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за необхідне повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг” з Державного бюджету України 63,47 грн. зайво сплаченого державного мита та 16 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, про що слід видати довідки.
При вирішенні спору в частині зустрічного позову судом враховується наступне.
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частин 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, з-поміж позовних вимог, викладених у зустрічному позові, наявні вимоги про забезпечення виконання нормативно-правових актів книгорозповсюдження української книги ОСОБА_1 шляхом застосування мораторію на виселення суб'єкта, що здійснює книгорозповсюдження української книги з торгівельної площі, торгового залу по АДРЕСА_1, що належить до державної власності; визнання незаконною дискримінації прав ОСОБА_1 на книгорозповсюдження української книги та припинення проявів українофобії та ксенофобії з боку ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг”, що проявилися у погрозах недопущення до книг, які є предметом книгорозповсюдження української книги, шляхом зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” припинити погрози щодо перешкоджання книгорозповсюдження; визнання незаконним посягання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” на права ОСОБА_1, що проявляються у непередачі державного майна -торгової площі розміром 23,1 кв. м., а також неналежного оформлення акту прийому-передачі вказаного майна. Разом з тим, означені способи захисту прав не передбачено ні законом, ані договором. Тому слід відмовити у зустрічному позові в наведеній вище частині з огляду на його безпідставність у цій частині.
Крім того, враховуючи наведені при розгляді первісного позову нормативні положення, з огляду на визнання недійсним укладеного 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів договору № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нової редакції у формі єдиного документу), слід відмовити також і в зустрічному позові в частині зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” передати ОСОБА_1 в оренду державне майно -торгову площу розміром 23,1 кв. м., належно оформити акт прийому-передачі вказаного майна та в частині зобов'язання ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” продовжити термін договору оренди (найму) державного майна на 13 років, починаючи з 01.05.2008р. по 01.11.2021р.
З приводу вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” матеріальних збитків в розмірі 18838,90 грн. та моральних збитків в розмірі 3600 грн. судом відзначається наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається зі змісту наведеної вище ст.1166 Цивільного кодексу України, означена стаття визначає загальне правило щодо відшкодування шкоди внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та настанням шкоди; вина завдавача шкоди. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що в діях ТОВ “Старокостянтинівський гарнізонторг” відсутній склад цивільного правопорушення, який міг би слугувати підставою для стягнення з відповідача матеріальних збитків в розмірі 18838,90 грн. та моральних збитків в розмірі 3600 грн. (зокрема, позивачем за зустрічним позовом не доведено його твердження про те, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було завдано прямі збитки на суму 18838,9 грн. та моральні збитки на суму 3600 грн. внаслідок дискримінації (обмеження) права та інтересу щодо усвідомленої необхідності книгорозповсюдження саме української книги, як усвідомленого волевиявлення та ідейного переконання), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому у позові в наведеній частині позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, у зустрічному позові слід відмовити повністю. При цьому, беручи до уваги наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 статусу інваліда, суд вважає за необхідне повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України документально підтверджені сплачені судові витрати (102 грн. зайво сплаченого державного мита та 118 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу), про що слід видати довідки.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Визнати недійсним укладений 01 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг”, м. Старокостянтинів та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Старокостянтинів договір № 63 від 23.10.2002 р. оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, що належить до державної власності (нову редакцію у формі єдиного документу).
У первісному позові відмовити повністю.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Старокостянтинівський гарнізонторг” (м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул.Ессенська, 6, 396, ідентифікаційний код 33650929) з Державного бюджету України 63,47 грн. зайво сплаченого державного мита та 16 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, про що видати довідки.
У зустрічному позові відмовити повністю.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 102 грн. зайво сплаченого державного мита та 118 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, про що видати довідки.
Суддя М.В. Смаровоз
Повний текст рішення підготовлено та підписано 11.04.2011р.
Віддруковано 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.