"11" квітня 2011 р.Справа № 18/21/5022-358/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницької Н.В.
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "В-4", вул. Шевченка, 2а, с. Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область
про визнання недійсними в частині 3 питання третього порядку денного рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "В-4", що оформлено протоколом №4 від 16.03.2010 р.; визнання недійсними в частині 2 питання сьомого порядку денного рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "В-4", що оформлено протоколом №4 від 16.03.2010 р.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 25.06.1996 р., ОСОБА_3, довіреність від 15.03.2010 р.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "В-4" (далі по тексту -ТОВ "В-4") про: визнання недійсними в частині 3 питання третього порядку денного рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "В-4", що оформлено протоколом №4 від 16.03.2010 р.; визнання недійсними в частині 2 питання сьомого порядку денного рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "В-4", що оформлено протоколом №4 від 16.03.2010 р.
Ухвалою суду від 16.03.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 28.03.2011 р. З метою необхідності витребування додаткових доказів для правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався до 11.04.2011 р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав, зазначених у позовній заяві. Просить суд позов задоволити. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "В-4" ч.3 питання 3, ч.2 питання 7, що оформлено протоколом №4 від 16.03.2010 р. є неправомірним та підлягає визнанню недійсним в зв'язку з тим, що згаданим рішенням загальних зборів генеральним директором товариства призначено ОСОБА_2 - громадянина Італії, що суперечить п.16 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою КМУ від 08.04.2009 р. № 322. Зазначає,що всупереч вимог ст. 3, 8, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 04.02.1994 р. №3929 ОСОБА_2 перебуває на посаді генерального директора незаконно.
08.04.2011 р. від позивача надійшла заява щодо обґрунтування позовних вимог, згідно якої позивач вважає, що незаконне перебування ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства порушує його корпоративні права як учасника товариства, а саме право брати участь в управлінні справами товариства, право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). В підтвердження викладеного наводяться ті ж підстави, що й у позовній заяві та те, що діяльність товариства на сьогоднішній день фактично призупинена по тій причині, що відсутність дозволу на працевлаштування не дає змоги чинному керівнику законно обіймати посаду генерального директора товариства, організувати діяльність підприємства та правомірно представляти його інтереси. Крім того, позивач щоразу був позбавлений права ознайомитись з річними балансами, звітами про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколами загальних зборів учасників тощо по причині їх відсутності, оскільки ОСОБА_2 не має законних повноважень на їх підписання.
Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "В-4" вчиняти будь-які правочини. Обґрунтовує заяву тим, що іноземець без дозволу на працевлаштування не може законно організувати діяльність підприємства, укладати правочини та правомірно представляти інтереси ТОВ "В-4". Господарська (підприємницька) діяльність товариства на сьогоднішній день фактично призупинена, так як відсутність дозволу на працевлаштування не дає змоги чинному керівнику законно обіймати посаду генерального директора товариства, що в свою чергу призвело до юридичної відсутності керівника. Незаконно укладені правочини будуть фактичними та юридичними перепонами для виконання рішення суду.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник у судові засідання не прибув, про причини, що зумовлюють неможливість прибуття в судові засідання не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень із датами вручення 23.03.2011 р. та 01.04.2011 р. (знаходяться в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та додатково подані учасником судового процесу докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом перелічених правових норм слідує, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником акціонером) у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Матеріалами справи встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є учасником ТОВ «В-4»та його частка становить 237 грн. що складає 0,02% статутного капіталу товариства про що вказано у п. 5.2.1.1. Статуту ТОВ «В-4».
Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 88 Господарського кодексу України та статтею 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Згідно із ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративне право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь в управлінні товариством полягає в його можливості безпосередньо або опосередковано управляти товариством. При цьому безпосереднє управління передбачає участь особи в роботі органів управління товариством, опосередковане -здійснюється обраними учасниками особами чи сформованими органами.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2010 р. відбулися загальні збори учасників ТОВ "В-4" із затвердженим порядком денним: 1. Про заслуховування та надання оцінки звіту директора товариства щодо результатів здійснення господарської діяльності Товариства за 2009 рік. 2. Про затвердження річних результатів діяльності Товариства. 3. Про реорганізацію виконавчого органу Товариства шляхом створення колегіального виконавчого органу -Дирекції на чолі з Генеральним директором та призначення членів дирекції. 4. Про обрання членів Ревізійної комісії Товариства. 5. Про придбання у власність Товариства 68/100 частин нежитлової будівлі (господарського приміщення) по вул.Шевченка під номером 2-а в селі Білокриниця Кременецького району, загальною площею 1100 кв.м. 6. Про придбання у власність товариства земельної ділянки загальною площею 1,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Про збільшення статутного капіталу Товариства та затвердження Статуту Товариства у новій редакції.
Як видно із змісту Протоколу № 4 від 16.03.2010 р. загальних зборів учасників ТОВ "В-4" , було прийнято рішення з питань, які оспорюються позивачем, зокрема питання 3 частина 3, яким вирішили:
- ввести до складу дирекції п.ОСОБА_2 -налагоджувальника деревообробного устаткування ТОВ "В-4" та обрано його Генеральним директором з виконанням обов'язків генерального директора на громадських засадах без введення штатної одиниці та нарахування заробітної плати;
- надати генеральному директору ОСОБА_2 право першого підпису банківських, фінансових, та всіх інших документів, пов'язаних з діяльністю товариства, інші права згідно з положенням про Дирекцію ТОВ "В-4" та внести відповідні відомості до державного реєстру;
- в зв'язку з обранням п.ОСОБА_2 Генеральним директором ТОВ "В-4", зобов'язано Директора "В-4" п.Смакулу В.В. на протязі одного дня передати, а п.ОСОБА_2 прийняти всі печатки та штампи ТОВ "В-4", а також на протязі 10 днів передати всі документи з організаційно-господарської діяльності ТОВ "В-4";
- в зв'язку з обранням п.ОСОБА_2 Генеральним директором ТОВ "В-4", зобов'язати його в десятиденний термін розробити та укласти контракт з Директором ТОВ "В-4" п.Смакулою В.В. на термін визначений п.ОСОБА_2.
Присутніми на зборах були учасники товариства, що в сукупності володіють 100 % статутного капіталу, які проголосували за дане рішення "ЗА" -99,98% голосів, "ПРОТИ" -0% голосів; "УТРИМАЛИСЬ" -0,02% голосів.
Та питання 7 частина 2, яким вирішили:
- затвердити статут ТОВ "В-4" в новій редакції з урахуванням змін, пов'язаних зі створенням Дирекції та про прийом на зміну відомостей про Учасника ТОВ "Профіленьо S.R.L.". Зобов'язати Генерального директора ТОВ "В-4" п. ОСОБА_2 здійснити всі дії пов'язані з державною реєстрацією нової редакції статуту ТОВ "В-4".
За дане рішення одноголосно проголосували усі учасники присутні на зборах.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про господарські товариства" та статті 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників(п.7.8 Статуту). Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (частина 1 статті 60 Закону) та п.7.14 Статуту.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога засновника ТОВ "В-4" ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення зборів засновників товариства від 16.03.2010 р. оформленого протоколом № 4 від 16.03.2010 р., з посиланням на Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою КМУ від 08.04.2009р. № 322 та Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 04.02.1994р. №3929.
Рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення;
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно давати оцінку, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (частина 1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України).
Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону про господарські товариства.
Права учасника товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Стаття 89 Господарського кодексу України передбачає, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Як вбачається із протоколу загальних зборів учасників № 4 від 16.03.2010 р. усі рішення загальних зборів учасників ТОВ «В-4»від 16.03.2010 р., приймались за належного кворуму (100% присутніх), і за безпосередньої участі позивача, учасника товариства - ОСОБА_1.
При цьому, по всіх питаннях порядку денного зборів позивач голосував, в тому числі і по 3-му питанню частина 3: "ввести до складу дирекції п.ОСОБА_2 -налагоджувальника деревообробного устаткування ТОВ "В-4" та обрано його Генеральним директором з виконанням обов'язків генерального директора на громадських засадах без введення штатної одиниці та нарахування заробітної плати; надати генеральному директору ОСОБА_2 право першого підпису банківських, фінансових, та всіх інших документів, пов'язаних з діяльністю товариства, інші права згідно з положенням про Дирекцію ТОВ "В-4" та внести відповідні відомості до державного реєстру; в зв'язку з обранням п.ОСОБА_2 Генеральним директором ТОВ "В-4", зобов'язано Директора "В-4" п.Смакулу В.В. на протязі одного дня передати, а п.ОСОБА_2 прийняти всі печатки та штампи ТОВ "В-4", а також на протязі 10 днів передати всі документи з організаційно-господарської діяльності ТОВ "В-4"; в зв'язку з обранням п.ОСОБА_2 Генеральним директором ТОВ "В-4", зобов'язати його в десятиденний термін розробити та укласти контракт з Директором ТОВ "В-4" п.Смакулою В.В. на термін визначений п.ОСОБА_2, позивач - ОСОБА_1 утримався від голосування, а по 7-му питанню частина 2 "затвердити статут ТОВ "В-4" в новій редакції з урахуванням змін, пов'язаних зі створенням Дирекції та про прийом на зміну відомостей про Учасника ТОВ "Профіленьо S.R.L.". Зобов'язати Генерального директора ТОВ "В-4" п. ОСОБА_2 здійснити всі дії пов'язані з державною реєстрацією нової редакції статуту ТОВ "В-4", позивач -ОСОБА_1 голосував «За», який таким чином реалізував своє безпосереднє корпоративне право на управління товариством.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд не вбачає, які корпоративні права позивача було порушено рішенням загальних зборів учасників ТОВ "В-4" від 16.03.2010 р., а саме питанням 3 ч.3 та питанням 7 ч.2, так як ці рішення прийняті на виконання повноважень загальних зборів товариства передбачених п.7.11.3, п.8.1. та положень розділу 16 Статуту Товариства, а саме прийняття рішення про створення та відкликання виконавчого органу Товариства -Директора (Дирекції) Товариства, призначення та звільнення з посади Директора (Генерального директора) та порядку внесення змін до статуту товариства та їх державної реєстрації.
При таких обставинах справи, суд вважає, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "В-4" від 16.03.2010 р. оформлене протоколом № 4 є правомочним, такими, що відповідає вимогам чинного законодавства, а позивачем не доведено, яким чином, зазначене рішення зальних зборів, порушує його права, як учасника товариства.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що ОСОБА_2 -громадянин Італії на момент обрання його генеральним директором ТОВ "В-4" 16.03.2010 р. не мав законних підстав працевлаштовуватись на території України, оскільки дію його дозволу на працевлаштування в Україні було анульовано. Однак дане твердження позивача судом відхиляється, оскільки ним обґрунтовуються обставини пов'язані з трудовими, а не з корпоративними відносинами.
Твердження позивача про те, що обрання ОСОБА_2 Генеральним директором товариства є несумісним з його нелегальним перебуванням на території України, при цьому посилаючись на ч. 3 ст. 89 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду, суд вважає помилковим з огляду на те, що приписи згаданої статті стосуються тих випадків, коли: обіймаючи певні посади в господарському товаристві, особи отримують доступ до інформації, яка може бути використана цими особами для задоволення власних інтересів. Саме тому ч. 3 зазначеної статті визначає, що посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду. Так, наприклад, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України відносно діяльності господарських товариства" визначено, що посадовими особами органу управління товариства не можуть бути члени КМУ, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, СБУ, МВД, господарського суду, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади, крім випадків, коли державні службовці виконують функції управління акціями (долями, паями), які належать державі, і представляють інтереси держави в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства. З метою захисту інтересів господарського товариства та його учасників, а також кредиторів товариства заборона подібного роду встановлена і щодо осіб, яким рішенням суду заборонено перебування на відповідних посадах.
Втім в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження вищенаведеного, в тому числі і рішення суду, яким заборонено громадянину Італії ОСОБА_2 перебування на посаді Генерального директора ТОВ "В-4".
Крім того, позивач зазначає, що порушенням його корпоративних прав є і те, що він був позбавлений права ознайомитись з річними балансами, звітами про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколами загальних зборів учасників тощо по причині їх відсутності, оскільки ОСОБА_2 не має законних повноважень на їх підписання. Втім, позивачем не подано жодних доказів на підтвердження звернення до товариства за отриманням інформації в установленому порядку та, відповідно, відповіді товариства на таке звернення.
Таким чином, позивачем не доведено та не надано суду інших належних доказів, які б підтверджували, що рішення загальних зборів ТОВ «В-4»від 16.03.2010 р., оформлене протоколом загальних зборів учасників № 4 від 16.03.2010 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує корпоративні права позивача як учасника товариства, що є підставою для визнання їх недійсними.
Що стосується заяви позивача про забезпечення позову від 30.03.2011 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, у відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь -якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно Інформаційного листа Вищого Господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову не повинні призводити до фактичної неможливості господарського товариства здійснювати свою діяльність (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. №13).
Відтак, сторона повинна обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів шляхом подання відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яким суд, в свою чергу, у відповідності ст. 43 цього кодексу повинен надати оцінку.
Проте, в обґрунтування даної заяви позивач лише припускає, що незаконно укладені правочини будуть фактичними та юридичними перепонами для виконання рішення суду. Разом з цим, належних доказів про те, що відповідачем станом на час розгляду справи вчиняються будь-які дії, які б утруднили виконання рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог судом, позивачем суду не надано, а судом не здобуто.
Таким чином, беручи до уваги відсутність достатнього обґрунтування для вжиття заходів до забезпечення даного позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "В-4" вчиняти будь-які правочини, а також відсутність причинно-наслідкового зв'язку з умовою, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову від 30.03.2011 р. не підлягає до задоволення.
За таких обставин, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, як безпідставно заявлені та не підтвердженими належними і допустимими доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 32-34, 43, 49, 66, 67, 75, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 30.03.2011 р. ОСОБА_1 шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "В-4" вчиняти будь-які правочини відмовити.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 14.04.2011 р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька