07.04.11 Справа № 5021/321/2011.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання C.Ю.Чижик , розглянув матеріали справи
за позовом приватного підприємства «Клондайк» , м. Суми
до відповідача фізичної-особи підприємця ОСОБА_1,
м. Суми
за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Суми», м. Суми
про визнання права власності та витребування майна
за участю представників :
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2
від третьої особи: Самбур А.В. - довіреність № 2183 від 01.09.2010 р.
Суть спору: позивач просить суд витребувати все набуте Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2010 року майно на користь Приватного підприємства «Клондайк», а саме: нежитлове приміщення, 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» заг. площею 3 235,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3, а також визнати право власності Приватного підприємства «Клондайк» на нежитлове приміщення, 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» заг. площею 3 235,2 кв. м.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.03.2011 р. було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Суми».
Відповідач проти вимог позивача заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.10.2010р. був укладений у встановленому законом порядку, всі попередні правочини щодо вказаного об'єкту нерухомості є правомірними, а тому відповідач є добросовісним набувачем.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, подала пояснення, в яких просить позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що Приватне підприємство «Клондайк» з банком уклало нотаріально посвідчений іпотечний договір №325 від 07.09.2005 року. Відповідно до цього договору в іпотеку Промінвестбанку передана будівля 4-х поверхова, загальною площею 3134,7 кв.м. під літ «А-4», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та іпотечний договір №13 від 15.02.2006 року, відповідно до якого в іпотеку банку передана нежитлова 4-х поверхова будівля загальною площею 3235,2 кв.м., під літ «А-4», та земельна ділянка площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Постановою Господарського суду Сумської області у справі № 6/47-10 від 06.05.2010 року Приватне підприємство «Клондайк» (40034, м. Суми, вул. Заливна, 9/1; код ЄДРПОУ - 31787681) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Савочку А.А..
На виконання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 1 ст. 25) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
аналізує фінансове становище банкрута;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Здійснивши аналіз фінансового становища та вивчивши бухгалтерську документацію банкрута, ліквідатор дійшов висновку про необхідність подання до суду заяви про визнання недійсними ряду угод, укладених ПП «Клондайк».
ПП «Клондайк» на підставі Договору №367/1 купівлі-продажу чотирьохповерхової будівлі майнового виробничого комплексу від 14.10.2002 року було власником нежитлового приміщення, 4-х поверхової залізобетонної будівлі під літ. «А-4» заг. площею 3 235, 2 кв. м та земельної ділянки площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3
06 листопада 2009 року між ПП «Клондайк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мукомолл» було укладено Договір № 06/11-09 купівлі-продажу, за яким ТОВ «Мукомолл» придбавав у власність вказане вище майно ПП «Клондайк» за 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень. Даний договір було укладено в порушення ст. ст. 1, 3, 9, 12 Закону України «Про іпотеку» (оскільки предмет договору перебував в іпотеці), ст. ст. 4, 203, 215, 657 ЦК України, а тому за результатами розгляду поданої ліквідатором позовної заяви рішенням господарського суду Сумської області по справі №11/165-10 від 21.12.2010 року Договір № 06/11-09 купівлі-продажу від 06 листопада 2009 року визнано недійсним. Рішення набрало законної сили і в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. За ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, рішенням господарського суду ПП «Клондайк» було поновлено в правах власника нежитлового приміщення - 4-х поверхової залізобетонної будівлі під літ. «А-4» заг. площею 3 235, 2 кв. м та земельної ділянки площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 Однак користуватись правомочностями власника підприємство не має змоги з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2010 року між ТОВ «Мукомолл» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено Договір № 01/01-10 купівлі-продажу, предметом якого виступили: нежитлове приміщення - 4-х поверхова залізобетонна будівля під літ. «А-4» заг. площею 3 235, 2 кв.м та земельна ділянка площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3
Договір купівлі-продажу майна № 01/01-10 від 13.01.2010 року, укладений між ТОВ «Мукомолл» та ФОП ОСОБА_5, з боку продавця підписувався громадянином ОСОБА_6, хоча протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Мукомолл» від 03.12.2009 року прийнято рішення про припинення діяльності товариства та створено ліквідаційну комісію, головою якої обрано Савочку Андрія Анатолійовича. Згідно ж ст. 20 Закону України «Про господарські товариства» з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства, а голова ліквідаційної комісії фактично набуває повноважень керівника товариства.
Судом встановлено, що ліквідатор Савочка А.А.не уповноважував громадянина ОСОБА_6 на будь-які дії від імені ТОВ «Мукомолл» і йому до останнього часу не було відомо про факт укладання Договору купівлі-продажу майна №01/01-10 від 13.01.2010 року. Отже, громадянин ОСОБА_6 самовільно, без належних на те повноважень уклав та підписав від імені ТОВ «Мукомолл» договір, спрямований на відчуження майна товариства, що перебуває на стадії ліквідації.
28 липня 2010 року за заявою ФОП ОСОБА_5 Виконавчий комітет Тростянецької районної ради виносить рішення № 415, яким присвоює 4-х поверховому приміщенню під заг. площею 3 235, 2 кв. м по АДРЕСА_3».
27 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 було укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, а саме: 4-х поверхової залізобетонної будівлі під літ. «А-4» заг. площею 3 235, 2 кв.м, але за адресою АДРЕСА_3.
В п. 1.3 Договору зазначено, що майно належить продавцю на підставі рішення господарського суду Сумської області по справі №17/12-10 від 04.02.2010 року, яке скасовано Вищим господарським судом України постановою від 05.10.2010 року, а провадження у даній справі припинено ухвалою господарського суду від 24.11.2010 року.
04 жовтня 2010 року між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, предметом якого виступило нежитлове приміщення - 4-х поверхова залізобетонна будівля під літ. «А-4» заг. площею 3 235, 2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
На час розгляду справи господарським судом особою, яка володіє спірним майном, є ФОП ОСОБА_1.
Оскільки первинною підставою для укладення договорів купівлі-продажу №01/01-10 від 13.01.2010 року, купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.09.2010 року та купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2010 року був Договір № 06/11-09 купівлі-продажу від 06.11.2009 року, недійсність якого встановлено судом, то, з урахуванням положень статей 216, 236 ЦК України, керуючись ст. 387 ЦК України, ПП «Клондайк» як власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Під незаконним володінням в даному випадку розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (наприклад, володіння украденою річчю); або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору майнового найму); або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Все майно, якого було позбавлено ПП «Клондайк», збереглося в натурі і знаходиться в фактичному володінні іншої особи, а тому є всі підстави витребовувати майно, набуте ФОП ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2010 року на користь позивача.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав ґрунтується на позиції Верховного суду України в подібних справах. Так, згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Ст. 330 ЦК чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача (Узагальнення Верховного суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Таким чином, зважаючи на те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності ПП «Клондайк» з порушенням норм чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідач набула спірне майно без достатньої правової підстави, вимоги позивача, які ґрунтуються на ст. 387 ЦК України щодо витребування спірного майна від ФОП ОСОБА_1 є правомірними та підлягають задоволенню.
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Зважаючи на те, що на теперішній час ФОП ОСОБА_1 має правовстановлюючі документи на спірне майно та відповідно у позивача відсутні правовстановлюючі документи на нього, а державна реєстрація права власності за ПП «Клондайк» скасована, належним способом відновлення та захист порушеного права позивача є визнання за ним права власності на спірне майно.
Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі визнання права (п.1, ч. 2 ст. 16, ст. 392 ЦК України), визнання правочину недійсним (п.2 ч.1 ст. 16, ст. 215 ЦК України), витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 388 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки рішенням №415 Виконавчого комітету Тростянецької районної ради від 28 липня 2010 року 4-х поверховій будівлі під літ. «А-4» заг. площею 3 235,2 кв. м по вул. Б. Хмельницького, буд. 39 присвоєно нову поштову адресу - «вул. Б. Хмельницького, 39в», то позовні вимоги щодо витребування майна та визнання права власності підлягають задоволенню з зазначенням нової поштової адреси.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по держмиту в сумі 600,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 215, 216, 236, 330, 387, 388, 392 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати все набуте фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1) за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2010 року майно на користь приватного підприємства «Клондайк» (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 9, кв. 1; код ЄДРПОУ 31787681; 26005301491004 в Охтирському відділенні АК ПІБ, МФО 337319), а саме: нежитлове приміщення - 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» заг. площею 3 235,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
3. Визнати право власності приватного підприємства «Клондайк» (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 9, кв. 1; код ЄДРПОУ 31787681; 26005301491004 в Охтирському відділенні АК ПІБ, МФО 337319) на нежитлове приміщення - 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. «А-4» заг. площею 3 235,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Клондайк» (40034, м. Суми, вул. Заливна, буд. 9, кв. 1; код ЄДРПОУ 31787681; 26005301491004 в Охтирському відділенні АК ПІБ, МФО 337319) витрати по держмиту в сумі 6 00,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.