33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" квітня 2011 р. Справа № 5019/643/11
За позовом підприємця ОСОБА_1
до відповідача Великожитинської сільської ради
про визнання права власності
Суддя Войтюк В. Р.
Представники:
Від позивача: підприємець ОСОБА_1
Від відповідача : Плющ Ю.А. дов. № 118 від 21.02.11 р.
СУТЬ СПОРУ : Підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Великожитинської сільської ради, в якому просить визнати за ним право власності на будівлю кафе на вулиці АДРЕСА_2, загальною площею 121, 7 м кв.
До винесення рішення зі спору позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що згідно експлікації приміщень до плану поверхів будинку, що міститься у технічному паспорті, виданому Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, на громадський будинок АДРЕСА_2, будівля кафе складається з приміщення кафе площею 23, 4 м кв., приміщення літнього залу площею 88, 9 м кв. та кухні площею 9, 4 м кв. Всього по будівлі загальна площа становить 121, 7 м кв. Відтак, на підставі викладеного вище позивач уточнює свої позовні вимоги та просить суд визнати за підприємцем ОСОБА_1 право власності на будівлю кафе на вулиці АДРЕСА_2, що складається з приміщення кафе площею 23, 4 м кв., приміщення літнього залу площею 88, 9 м кв. та кухні площею 9, 4 м кв., загальною площею 121, 7 м кв.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги визнав.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням Великожитинської сільської ради № 87 від 10 лютого 1992 року позивачу було надано дозвіл на відведення земельної ділянки для розміщення кафе-бару в урочищі «Джерело" в тимчасове довгострокове користування в оренду строком на 50 років та надано дозвіл на будівництво кафе-бару на відведеній земельній ділянці.
12 січня 1998 року між Великожитинською сільською радою Рівненського району Рівненської області (надалі відповідач) та підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). Згідно даного договору відповідач, рішенням № 138 від 02 грудня 1997 року Рівненської районної ради, надає, а позивач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0, 23 га. Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 50 років для будівництва кафе-бару в урочищі «Джерела».
На даній земельній ділянці в процесі виробничої діяльності позивач власними силами побудував будівлю кафе для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Вказане майно було позивачем збудовано господарським способом. Отже підприємець ОСОБА_1 володіє вищевказаним нерухомим майном на законних підставах.
На вказану будівлю Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації 05.02.2011 року було видано технічний паспорт. Згідно технічного паспорта, виданого БТІ, загальна площа будівлі кафе становить 121, 7 м кв., інвентаризаційна вартість даної будівлі становить 81 120, 00 грн. Згідно експлікації приміщень до плану поверхів будинку, що міститься у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2, будівля кафе складається з приміщення кафе площею 23, 4 м кв., приміщення літнього залу площею 88, 9 м кв. та кухні площею 9, 4 м кв.
Частина п'ята статті 376 Цивільного кодексу України зазначає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Стаття 328 Цивільного кодексу України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правом власності, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Самочинно збудоване позивачем приміщення не перешкоджає правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, не погіршує екологічну ситуацію та природні якості землі, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вищевикладене позивач є власником нерухомого майна - будівлі кафе по вулиці АДРЕСА_2, загальною площею 121, 7 м кв., а відтак суд вважає, що позов підприємця ОСОБА_1 правомірний та такий, що підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити.
2. Визнати за підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) право власності на будівлю кафе на вулиці АДРЕСА_2, що складається з приміщення кафе площею 23, 4 м кв., приміщення літнього залу площею 88, 9 м кв. та кухні площею 9, 4 м кв., загальною площею 121, 7 м кв.
Повний текст рішення оформлено та підписано 15.04.2011р.
Суддя В.Р.Войтюк