33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" квітня 2011 р. Справа № 5019/592/11
Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу
за позовом Заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Рівненської філії “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Племзавод”
про стягнення в сумі 462 430 грн. 62 коп..
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Підкош Г.Д. (дов. № 14/20-69/11 від 14.01.2011р.).
Від відповідача: Слесарчук О.П. (дов. б/н від 11.04.2011р.).
Прокурор: Данилюк Т.М..
Заступник прокурора міста Рівне (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Рівненської філії “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (надалі -Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Племзавод” (надалі -Відповідач) на користь Позивача заборгованість по договорах фінансового лізингу № 17-09-92бфл/143 від 1 квітня 2009 року (надалі -Договір; а.с. 6-9) в сумі 352 663 (триста п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 19 коп., пеню в розмірі 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 52 коп., річні в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 55 коп., інфляційні в розмірі 5 044 (п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп. та штраф в розмірі 92 263 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 04 коп..
В судовому засіданні від 12 квітня 2011 року представники Прокурора та Позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у: позовній заяві (а.с. 2-4); поясненні по справі (а.с. 33-34).
В судовому засіданні від 12 квітня 2011 року представник Відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 352 663 (триста п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 19 коп., пені в розмірі 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 52 коп., річних в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 55 коп., інфляційних в розмірі 5 044 (п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп., проте заперечив проти позовних вимог в частинні стягнення штрафу в розмірі 92 263 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 04 коп..
Заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому місцевий господарський суд виходив з наступного.
Судом, встановлено, що 1 квітня 2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір, відповідно до пункту 1 якого: Позивач передав Відповідачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору “Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу” (а.с. 9 зворот), що є специфікацією предмету лізингу, а Відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.
У відповідності до пункту 5.1 Договору: предмет лізингу передається Відповідачу за актом за умови перерахунку платежу в розмірі, визначеного пунктом 4.3 Договору.
На виконання умов Договорів Позивач передав Відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки: № 1 від 21 вересня 2009 року (а.с. 16 зворот); № 2 від 16 листопада 2009 року (а.с. 17); № 3 від 16 листопада 2009 року (а.с. 17 зворот); № 4 від 16 листопада 2009 року (а.с. 18); № 5 від 16 листопада 2009 року (а.с. 18 зворот).
Пунктом 3.4.3 Договору визначено, що Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Відповідно до пункту 4.2 Договору: розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору “Графік сплати лізингових платежів” (а.с. 10-12).
Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий Лізинг”: лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
В частині 1 статті 16 Закону України “Про фінансовий Лізинг”: сплата лізингових платежів здійснюється в порядку встановленому договором.
Згідно графіків сплати лізингових платежів Відповідач по Договору мав: в строк до 16 листопада 2010 року сплати 153 803 (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот три) грн. 38 коп.; в строк до 21 грудня 2010 року сплати 46 928 (сорок шість тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 81 коп.; в строк до 16 лютого 2011 року сплати 151 931 (сто п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять одна) грн. 00 коп..
Таким чином, на момент подачі позовної заяви до суду Відповідач мав сплатити Позивачу по Договору 352 663 (триста п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 19 коп..
Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не надав.
Відповідно до статей 509, 510, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського Кодексу України, вимоги Прокурора стосовно стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 352 663 (триста п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 19 коп. правомірні, ґрунтуються на Договорі та Законі і підлягають до задоволення.
У відповідності до пункту 7.1 Договору: за порушення строків сплати лізингових платежів Відповідач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно розрахунків (а.с. 21-29) Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 52 коп..
Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку пені.
В судовому засіданні від 12 квітня 2011 року представник Відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 52 коп..
Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Суд, керуючись частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, приймає визнання Відповідачем позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 52 коп..
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України та пункту 7.1 Договору підлягають до задоволення вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 52 коп..
Водночас, пунктом 7.2 Договору визначено, що за ненадання підтверджуючих документів про реєстрацію предметів лізингу, неповідомлення про зміну місце-знаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених Договорами Відповідач сплачує штраф в розмірі 2 % від вартості предмета лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє Відповідача від обов'язку виконання умов Договорів.
Позивач на підставі пункту 7.2 Договору за прострочення виконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів нарахував Відповідачу штраф в розмірі 92 263 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 04 коп..
Суд зауважує, що відповідальність за порушення зобов'язань зі сплати лізингових платежів передбачена пунктом 7.1 Договору у вигляді пені (в даному пункті відсутні будь-які посилання щодо стягнення штрафу), а пункт 7.2 Договору передбачає відповідальність за ненадання підтверджуючих документів про реєстрацію предметів лізингу, неповідомлення про зміну місце-знаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених Договором у вигляді саме штрафу в розмірі 2% від вартості предмета лізингу.
В свою чергу, сторони при укладенні Договорів, реалізували своє право, щодо вільного визначення умов договору, які не суперечать чинному законодавству та визначили, що відповідальність за порушення зобов'язань зі сплати лізингових платежів передбачається виключно пунктом 7.1 Договору (та лише у вигляді пені); а відповідальність за порушення інших зобов'язань визначених Договором (у вигляді штрафу) передбачається пунктом 7.2 Договору, а також (наприклад) пунктом 7.4 Договору - де при достроковому припиненні договору передбачено стягнення штрафу з Відповідача, проте не вказано розмір такого штрафу (на відміну від пунктів 7.3 та 7.5 Договору). Відповідно, пункт 7.4 Договору є відсильним до пункту 7.2 Договору стосовно визначення розміру штрафу (саме це, на думку суду і є інше порушення зобов'язання за яке передбачений штраф - в розмір 2% ).
Суд наголошує на тому, що пунктами 7.3, 7.5 Договору визначенні конкретні порушення зобов'язань та відповідні розміри штрафів за ці порушення, у відсотковому відношенні... Відповідно, у випадку, якби суд визнав би підставними вимоги Прокурора та Позивача в частині вимоги щодо стягнення штрафу, то тим самим суд би опосередковано вказав на те, що за порушення пунктів 7.3, 7.5 Договору передбачено подвійну відповідальність в розмірі визначеному безпосередньо цими пунктами та додатково пунктом 7.2 Договору...
Водночас, згідно частини 1 статті 61 Конституції України: ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно, в силу вищевказаного, дана позовна вимога, по своїй суті, протирічить нормі Конституції України та спростовується вищевказаним.
На підставі усього вищевикладеного суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 92 263 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 04 коп., як накладеному в порушення норм чинного Законодавства України.
У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунків (а.с. 21-29) Позивачем нараховано Відповідачу річні в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 55 коп. та інфляційні в розмірі 5 044 (п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп..
Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку річних та інфляційних.
В судовому засіданні від 12 квітня 2011 року представник Відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення річних в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 55 коп. та інфляційних в розмірі 5 044 (п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп..
Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського кодексу України: відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Суд, керуючись частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, приймає визнання Відповідачем позовних вимог в частині стягнення річних в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 55 коп. та інфляційних в розмірі 5 044 (п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп..
У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають до задоволення вимоги Позивача про стягнення з Відповідача річних в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 55 коп. та інфляційних в розмірі 5 044 (п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп..
Згідно частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням суми задоволених позовних вимог, на Відповідача покладається державне мито в розмірі 3 701 (три тисячі сімсот одна) грн. 68 коп..
У відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням суми задоволених позовних вимог, на Відповідача покладаються витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 90 коп..
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод», 35722, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88А, код 34119126 на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16А) в особі Рівненської філії «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», 33028, м. Рівне, вул. Словацького, 4/6, код 25931001 - 352 663 (триста п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 19 коп. заборгованості, 10 439 (десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 52 коп. пені, 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 55 коп. річних та 5 044 (п'ять тисяч сорок чотири) грн. 32 коп. інфляційних.
3. В задоволенні решти позову -відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод», 35722, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88А, код 34119126 в доход державного бюджету України - 3 701 (три тисячі сімсот одна) грн. 68 коп. держмита.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод», 35722, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88А, код 34119126 в доход державного бюджету України -188 (сто вісімдесят вісім) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 13.04.2011р.
Суддя Василишин А.Р.