"05" квітня 2011 р. Справа № 5016/575/2011(13/44)
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Войтовській Н.С.,
з участю представників сторін:
від позивача -Штокало О.В., дов. № 01/33-36 від 04.01.2011 р.,
(представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва,
поштова адреса: 54055, вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв,
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва,
54056, просп. Миру, 62, м. Миколаїв,
про стягнення санкцій за порушення грошового зобов'язання за договором електропостачання в загальній сумі 809 грн. 56 коп., із яких 402 грн. 76 коп. -пеня, 329 грн. 03 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції; 77 грн. 77 коп. -3 % річних, -
Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (надалі - ВАТ ЕК “Миколаївобленерго”) пред'явлено позов про стягнення із Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (надалі -КЕВ м. Миколаєва) грошових коштів у загальній сумі 809 грн. 56 коп., із яких 402 грн. 76 коп. -пеня, 329 грн. 03 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції; 77 грн. 77 коп. -три відсотка річних, а також судових витрат, з посиланням на те, що відповідач, всупереч умовам укладеного між ними договору від 04.03.2009 р. № 44/276 та додатків до нього, порушив свої зобов'язання щодо вчасної оплати поставленої протягом липня-грудня 2010 року активної електроенергії, у зв'язку з чим здійснено відповідні нараховування у спірній сумі.
У судовому засіданні такі вимоги представник позивача підтримав повністю.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вимоги визнав частково і зазначив, що порушення строків оплати отриманої електроенергії виникло внаслідок недостатнього бюджетного фінансування КЕВ м. Миколаєва як бюджетної установи. Крім того, відповідач просив суд зменшити суму пені до 40 грн., а у задоволенні вимог про стягнення трьох відсотків річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, відмовити з огляду на те, що такі санкції є частиною основної заборгованості та стягуються виключно разом із основною сумою боргу.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з такого.
На виконання укладеного сторонами договору від 04.03.2009 р. № 44/276 та додатків до нього ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” протягом липня-грудня 2010 року поставило, а об'єктами споживача КЕВ м. Миколаєва (додаток № 2 до договору) спожито активну електроенергію в загальній кількості 70498 кВт/год на загальну суму 58024 грн. 59 коп. Дане підтверджується складеними уповноваженими представниками відповідача, як споживача, актами про використану електричну енергію у липні - грудні 2010 р. (ас.34-38, 50), рахунками ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” за цей же період (ас.34-38, 50), котрі прийняті КЕВ м. Миколаєва до оплати без застережень.
Розрахунки за спожиту активну електроенергію в період з 06.08.2010 р. по 29.12.2010 р. КЕВ м. Миколаєва здійснювало невчасно, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня в сумі 402 грн. 76 коп., три відсотка річних у сумі 77 грн. 77 коп. та 329 грн. 03 коп. - суму, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції. На вказані суми ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” надано розгорнутий обґрунтований розрахунок (ас. 51-53), котрий відповідачем не оспорюється, і суд погоджується з такими розрахунками.
Вимоги ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” про стягнення з КЕВ м. Миколаєва пені та відповідних нарахувань за прострочення оплати вартості спожитої активної електроенергії основуються на умовах укладеному сторонами договорі та чинному законодавстві.
Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (чч.1,3 ст.275 ГК України).
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (чч. 6, 7 ст. 276 ГК України).
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Вимоги позивача також основані на умовах укладеного сторонами договору (п.4.2.1) і положеннях Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно котрих боржник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, та положеннях ст. 625 ЦК України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Заява відповідача про зменшення суми пені до 40 грн. не підлягає задоволенню, оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно п. 3.9.2. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»
від 18.09.1997 р. N 02-5/289 (із змінами) вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Прострочення оплати отриманої відповідачем електричної енергії у зв'язку із недофінансуванням Державним бюджетом КЕВ м. Миколаєва не може вважатись винятковим випадком або непереборною силою.
Судом відхиляються також твердження відповідача щодо неможливості стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, та трьох відсотків річних окремо без стягнення суми основного боргу, оскільки встановлено, що грошові кошти в сумі 329 грн. 03 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, та 77 грн. 77 коп. -три відсотка річних нараховані на суми прострочених платежів у період з 6 серпня по 29 грудня 2010 року -суми основного боргу. Основний борг КЕВ м. Миколаєва сплачений до звернення ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” з позовною заявою до суду, а сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, та три відсотка річних у визначених позивачем сумах не сплачені до цього часу.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оскільки відповідачем вчасно не виконані грошові зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги про стягнення грошових коштів у загальній сумі 809 грн. 56 коп., із яких 402 грн. 76 коп. -пеня, 329 грн. 03 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції; 77 грн. 77 коп. -три відсотка річних підлягають задоволенню повністю.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату державним митом позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
У судовому засіданні 5 квітня 2011 року згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54056, просп. Миру, 62, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 08029253) на користь Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго»в особі філії м. Миколаєва (54055, вул. Чигрина, 94, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 24789699) грошові кошти в загальній сумі 809 (вісімсот дев'ять) грн. 56 коп., із яких 402 (чотириста дві) грн. 76 коп. -пеня, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 03 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції; 77 (сімдесят сім) грн. 77 коп. - три відсотка річних, а також на погашення витрат з оплати державним митом позовної заяви в сумі 102 (сто дві) грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ “Приватбанк”, МФО 326610.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 11.04.2011 р.
Суддя Ю.М. Коваль