79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.04.11 Справа№ 5015/732/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Миколаїв Львівської області
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про стягнення 10928 грн. 00 коп.
У судовому засіданні взяли участь представники:
Від позивача: ОСОБА_3 -представник на підставі довіреності № б/н від 02.02.2010 року
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Ухвалою господарського суду від 14.02.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 04.02.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 10928 грн. 00 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 24.02.2011 року.
Ухвалами господарського суду від 24.02.2011 року та від 22.03.2011 року судом була відкладено розгляд справи з підстав, викладених у відповідних ухвалах господарського суду. В судовому засіданні 15.03.2011 року судом оголошувалась перерва.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
В судовому засіданні 05.04.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.
Представник відповідача в засідання суду 05.04.2011 року не з'явився, причини неявки не повідомив. Однак, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги заперечував, посилаючись на те, що підпис на видатковій накладній № РН-0000069 від 24.06.2010 року йому не належить, письмового заперечення не подав, доказів неотримання ним товару не представив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Судом було оглянуто оригінали документів (договору, видаткової накладної, претензії), копії яких подано позивачем до справи.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.
05.04.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 07.04.2011 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - позивач) звернувся з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 10000 грн. 00 коп., трьох відсотків річних в розмірі 183 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в розмірі 745 грн. грн. 00 коп. Позивач вказує, що станом на момент розгляду справи борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 10000 грн. 00 коп., а загальна сума, що підлягає до стягнення, включаючи три відсотки річних за користування чужими коштами, становить 10928 грн.00 коп.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 24 червня 2010 року було укладено угоду № 3, відповідно до якої позивач ( продавець згідно договору) продає, а відповідач (покупець згідно договору) купує товар (будівельні матеріали). Перелік, кількість та ціна товару вказується в рахунках до оплати та у накладних.
Відповідно п. 4.2 угоди оплата за поставлений товар здійснюється протягом 14-ти календарних днів з дня отримання товару.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (цемент), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000069 від 24.06.2010 року на суму 10000 грн. 00 коп., скріпленою підписами та відтиском печаток сторін.
Зважаючи на те, що відповідно до узгоджених сторонами умов договору, оплата за поставлений позивачем товар повинна була бути проведена до 08.07.2010 року включно, однак на момент подання позову сплачена не була, позивач звернувся до суду із позовом про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Доказів сплати боргу повністю чи частково відповідач не подав. Внаслідок наведеного, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 10000 грн. 00 коп.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, позивачем доведені належними доказами, відповідачем не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, а також встановлений судом факт отримання відповідачем товару та порушення ним виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 10000 грн. 00 коп., суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем невірно здійснений розрахунок втрат від інфляції та трьох процентів річних, оскільки датою виникнення у нього права на нарахування 3 % річних та втрат від інфляції він вважає 08.07.2010 року, а насправді датою початку періоду прострочення є 09.07.2010 року.
Відтак, суд здійснив перерахунок, відповідно до якого сума втрат від інфляції складає 771 грн. 39 коп., але оскільки позивач не збільшував розмір позовних вимог, то позовна вимога про стягнення втрат від інфляції в розмірі 745 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.
Крім цього, в процесі нарахування трьох відсотків річних, позивач виходив із суми основного боргу із врахуванням втрат від інфляції, що суперечить вимогам статті 625 Цивільного кодексу України. Судом, на підставі власного розрахунку, встановлено, що розмір трьох відсотків річних, що підлягає до стягнення, становить 170 грн. 13 коп.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (ідн. номер 20025258680) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. номер НОМЕР_1) борг в розмірі 10000 грн. 00 коп., інфляційні в розмірі 745 грн. 00 коп, три відсотки річних в розмірі 170 грн. 13 коп., 107 грн. 91 коп. сплаченого державного мита та 233 грн. 64 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В рештій частині позову, а саме: в стягненні 12 грн. 87 коп. річних -відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя