ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/9511.04.11
За позовом Приватного підприємства «Центр -сервіс»
до Державного підприємства «Агроспецсервіс»
про стягнення 23 340,00 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Панасюк С.М. -по довіреності №б/н від 23.02.2011р.
Від відповідача не з»явився
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Центр -сервіс»про стягнення з Державного підприємства «Агроспецсервіс»23 340,00 грн. 00 коп. основного боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011р. порушено провадження у справі № 36/95, розгляд справи призначено на 28.03.2011р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов'язання щодо оплати наданих охоронних послуг. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.
Відповідач в судове засідання, призначене на 28.03.2011р., повноважних представників не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 28.02.2011р., не виконав.
До початку розгляду справи 28.03.2011р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю його представника взяти участь у засіданні суду, оскільки він перебуває на лікарняному.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з»явився, вимог ухвали суду від 28.02.2011р. не виконав, наявність клопотання представника відповідача, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 11.04.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011р. суд зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, надати докази щодо неможливості його представника взяти участь в судовому засіданні 28.03.2011р., виконати вимоги ухвали суду від 28.02.2011р.
Явка повноважних представників сторін в засідання суду визнана судом обов»язковою.
В судове засідання 11.04.2011р. представник відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов на адресу суду не направив.
До початку розгляду справи через канцелярію суду 11.04.2011р. о 12 год. 23 хв. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю забезпечити його представника взяти участь у засіданні суду, оскільки він перебуває у відрядженні.
Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на те, що відповідач недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами.
Розглянувши клопотання представник відповідача про відкладення розгляду справи та заслухавши думку представника позивача, суд вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.
З огляду на викладене, відповідач не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника, надавши йому відповідну довіреність.
Крім того, при відмові в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом було враховано, що розгляд справи за клопотанням представника відповідача уже відкладався. Крім того, відповідачем до клопотання від 11 квітня 2011р. за №237/54-10 не надано жодних належних доказів того, що повноважний представник відповідача дійсно перебуває у відрядженні. Також відповідачем до клопотань про відкладення розгляду справи не надано довіреності від імені підприємства на ведення справи іншій особі, крім органу, що діє у межах повноважень, наданих йому законодавством та установчими документами
На виконання вимог суду, що викладені в ухвалі про відкладення розгляду справи від 28.03.2011р., відповідачем як доказ щодо неможливості його представника взяти участь в судовому засіданні 28.03.2011р. було надано суду ксерокопію листка непрацездатності на ім»я ОСОБА_1 Як вбачається із даного листка непрацездатності ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 24 березня 2011 року по 25 березня 2011р. Стати до роботи ОСОБА_1 мав з 26 березня 2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. було порушено провадження у справі №36/95 за позовом Приватного підриємства “Центр сервіс” про стягнення з Державного підприємства “Агроспецсервіс” 23 340,00 грн. основного боргу, розгляд справи призначено на 28 березня 2011р.
Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки із наданої відповідачем копії листка непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 24 березня 2011 року по 25 березня 2011р. Стати до роботи ОСОБА_1 мав з 26 березня 2011р., тобто 28 березня 2011р. представник відповідача ОСОБА_1 мав можливість прийняти участь в судовому засіданні. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не добросовісно користується належними йому процесуальними правами, не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім вищезазначеного, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.01.2010р. між Приватним підприємством «Центр -сервіс»(далі позивач) та Державним підприємством «Агроспецсервіс»(далі відповідач) було укладено договір №01-01/10 на надання послуг охорони.
Строк дії договору сторони визначили з моменту кладення і набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010р.
Відповідно до п. 2.1 загальна вартість послуг, передбачених даним договором становить 87720 грн., яка визначається виходячи із сумарної кількості відпрацьованих «Охороною»годин відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни ( додаток №1 до договору).
Фактичне надання позивачем послуг фіксується сторонами в двосторонньому акті приймання -передачі наданих послуг, що складається позивачем до 1 (першого) числа місяця наступного за тим, в якому здійснювались заходи охорони.
01.12.2010р. між сторонами була підписана додаткова угода №01 до договору №01-01/10 від 01.01.2010р. , відповідно до якої сторони дійшли згоди збільшити вартість договору за надання позивачем послуг на 15 300 грн. за місяць.
Згідно п. 2.3 договору сторони погодило, що розрахунки із позивачем проводяться відповідачем протягом 5-ти днів з моменту підписання акту у двох примірниках.
Як встановлено судом позивачем надані відповідачу послуги з охорони за період з 01.01.2010 рр. по 31.12.2010р. на загальну суму 109 550, 00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи належним чином засвідченими актами здачі - приймання робіт за період з 01.01.2011р. по 31.12.2010р.
Відповідачем вартість наданих послуг оплачена позивачу в сумі 86 210,00 грн., що підтверджується довідкою позивача від 11.04.2011р. за №16 про надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по оплаті вартості отриманих послуг з охорони в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 340 грн.
19.01.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію за №244 з вимогою сплатити кошти в сумі 23 340 грн. Зазначену претензію відповідач отримав 24.01.2011р. що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення та описом вкладення в цінний лист .
Дану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором №01-01/10 на надання послуг охорони від 01.01.2010р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів належного виконання умов договору №01-01/10 на надання послуг охорони від 01.01.2010 р. в частині повної оплати вартості послуг не надав.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 23 340 грн. заборгованості за надані послуги з охорони, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Агроспецсервіс» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, , код ЄДРПОУ 34532280) на користь Приватного підприємства «Центр сервіс»(04107, м. Київ, вул.. Підгірна, 28, код ЄДРПОУ 32855359) 23 340 грн. 00 коп. основного боргу, 233 грн. 40 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено
13.04.2011р.