ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
24 лютого 2011 року 13:57 № 2а-17128/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція
про скасування рішення № 4 від 12.08.2010року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -ДК ПП «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»або позивач) звернулося до суду з позовом до Карлівської міжрайонної державної податковї інспекції (далі -Карлівська МДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 4 від 12.08.2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач неправомірно стягує з позивача податковий борг, так як позивач є підприємством державної форми власності, які не підлягають приватизації та не можуть бути предметом податкової застави.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надійшли письмові заперечення в яких відповідач зазначає, що спірне рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України., в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 24 лютого 2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову, виходячи з наступного.
Дочірня Компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «НафтогазУкраїни»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.08.1998 р. та знаходиться на обліку в Чутівському відділенні Карлівської МДПІ, як платник окремих податків та зборів.
Станом на 01 березня 2010 року за позивачем рахувався борг перед бюджетом у розмірі 56 077, 40 грн.
У зв'язку з існуванням податкового боргу, відповідачем було сформовано та направлено позивачу першу податкову вимогу від 01.03.2010 року № 1/2 та другу податкову вимогу від 13.04.2010 року № 2/6, які отримані позивачем 12.03.2010 року та 15.04.2010 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання поштового відправлення.
Враховуючи те, що відповідно до вимог ст. 10 Закону № 2181 стягнення коштів та продаж активів проводиться не раніше 30 календарного дня від дня отримання другої податкової вимоги, 12.08.2010 року Карлівською МДПІ прийняте рішення № 4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, що перебувають у власності платника податків ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтобаз України», а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, провів процедуру апеляційного оскарження, однак, органами державної податкової служби вищевказане рішення залишено без змін, а скарги позивача-без задоволення.
Відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», до позивача, як дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз України», яка в свою чергу включена цим законом до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, до процедури погашення податкового боргу ДК Укргазвидобування»мають застосовуватись спеціальні правила погашення податкового боргу, передбачені Законом № 2181, як до об'єкту права державної власності, що не підлягає приватизації.
Під примусовим стягненням розуміється звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу (п. 1.6. Закону № 2181), а під активами розуміються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п. 1.7. Закону № 2181).
У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів , які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків (п/п. 10.1.1. Закону № 2181).
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу , підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
Пунктом 3 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі (далі-Порядок), затвердженого постановою КМ України від 15 квітня 2002 р. № 538 також було передбачено, що стягнення коштів та продаж інших активів застосовується не раніше ніж на 30 календарний день з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги. Стягнення коштів та продаж інших активів здійснюються на підставі рішення податкового органу , підписаного його керівником (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
Таким чином, у разі, якщо заходи податкового органу, які полягають у направленні боржнику податкових вимог (ст. 6 Закону № 2181), не призвели до позитивного результату з погашення податкового боргу боржником, податковий орган приймає рішення про стягнення коштів і продаж активів, яке (рішення) реалізується з урахуванням положень п. 3.1.1. Закону № 2181 щодо примусово стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду.
Після прийняття рішення податкового органу, боржник (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом , уповноваженим управляти його майном), вправі самостійно визначити склад і черговість продажу своїх активів (п. 10.1.3. Закону № 2181).
Однак, як встановлено п/п. 7.3.1. Закону № 2181, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.
Статтею 11 Закону № 2181 передбачено особливості погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств, порядок погашення якого (боргу) не виключає можливості погашення податкового боргу за рахунок активів цих підприємств .
Зокрема, п. 11.1. Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
Пунктом 11.2. Закону № 2181 передбачено, що у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.
При цьому, лише у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, не покриває суму податкового боргу, податковий орган зобов'язаний: (1) згідно абзацу 2 п. 11.1. Закону № 2181 звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. У разі коли зазначений орган не прийме одне із цих рішень, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом; а згідно абзацу 2 п. 11.2. Закону № 2181 -(2) звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення одного з рішень, передбачених цим абзацом. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Правовий аналіз сукупності вище приведених правових норм, у т.ч. п/п. 10.2.2. Закону № 2181, які регулюють порядок примусового стягнення активів, дає підстави для висновку, що Рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є актом, який свідчить лише про початок процедури примусового стягнення активів, яка (процедура) здійснюється після ухвалення зазначеного рішення в порядку, передбаченому Законом № 2181, зокрема, - платник має право самостійно визначити певні активи для продажу (для державних - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном).
За наслідками прийняття такого рішення, податковий орган має право вчиняти дії з погашення податкового боргу, з урахуванням обмежень, встановлених для державних підприємств та підприємств, які не підлягають приватизації.
При цьому, в контексті погашення податкового боргу державних підприємств та підприємств, які не підлягають приватизації, положеннями статей 10 та 11, п/п.7.3.1. Закону № 2181, а також нормами Порядку, не передбачено обмежень щодо здійснення наведених заходів щодо коштів цих підприємств, отриманих від реалізації продукції, а також щодо майна, яке не увійшло до складу цілісного майнового комплексу.
Щодо майна, яке включено до складу цілісних майнових комплексів зазначених підприємств, то, якщо інші заходи не призвели до позитивного результату, податковий орган може звернутися з відповідним поданням до органів приватизації або органів, які управляють майном державних підприємств для прийняття відповідних рішень, передбачених п/п. 11.1, 11.2. Закону № 2181, та не вправі самостійно здійснювати дії з погашення податкового органу за рахунок майна, що увійшло до складу цілісних майнових комплексів.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що само по собі ухвалення оспорюваного рішення стосовно позивача не спрямоване на відчуження/реалізацію державного майно, яке входить до складу цілісного майнового комплексу позивача та не ствоює правових наслідків у вигляді вчинення відповідачем дій щодо реалізації цього майна поза процедурою, встановленою Законом № 2181.
Оскаржуване рішення не містить приписів щодо реалізації державного майна, яке увійшло до складу цілісного майнового комплексу позивача.
Видання цього акту не порушує прав позивача та не свідчить про порушення встановленої процедури погашення податкового боргу державного підприємства передбаченої Законом № 2181.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Оспорювань рішення прийняте позивачем в межах повноважень та у спосіб передбачений Законами України, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -01.03.2011р.