30 березня 2011 року м. Запоріжжя Справа № 2а-0870/124/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Янюк О.С.,
при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 (паспорт від 12.12.2000 НОМЕР_1);
представника відповідача - Величко Т.І. (довіреність від 10.01.2010 №б/н)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до Південного міжрайонного центру зайнятості, м. Запоріжжя
про зобов'язання вчинити певні дії
У січні 2011 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Південного міжрайонного центру зайнятості (далі - Південний МЦЗ, відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача неухильно дотримуватися законодавства України, тим самим надати позитивний хід його заяві.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Зокрема вказує, що 14.12.2010 звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу безробітного, але у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк не отримав від відповідача жодної письмової відповіді щодо розгляду вказаної заяви. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити та зобов'язати відповідача зареєструвати його як безробітного.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових відгуках на позов від 23.03.2011 №751 та від 29.03.2011 №790. Додатково вказує, що на підставі наданих позивачем документів для реєстрації в центрі зайнятості відповідачем визначено факт належності ОСОБА_1 до категорії зайнятого населення, а саме: державної реєстрації його як фізичної особи - підприємця. Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця з відміткою державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності позивачем надано не було. Зазначає, що у разі неподання особами документів, необхідних для реєстрації, їм надаються лише профорієнтаційні та консультаційні послуги, які позивачем отримані 14.12.2010. З урахуванням зазначеного, просить відмовити у задоволенні позову.
На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.03.2011. Згідно запису 2 від 23.11.2009 № 2 103 009 0001 054725 до ЄДР внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством.
14.12.2010 позивач звернувся до Південного МЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного. Під час реєстрації позивачем надано відповідачу для реєстрації наступні документи, зокрема, паспорт, довідку про середню заробітну плату (дохід), постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2009 у справі №2а-5122/09/0870 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1, відомості з інформаційного фонду про суми виплачених доходів та утримання податків Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 02.11.2009 №16621 та від 02.11.2009 №16622, що саме сторонами визнається. З урахуванням зазначених документів відповідачем визначено факт відношення позивача до категорії зайнятого населення, на підставі чього, позивачу було відмовлено у наданні статусу безробітного та поставлено його на облік у Південному МЦЗ. 14.12.2010 позивачем були одержані консультативні послуги з питань працевлаштування та з питань роз'яснення чинного законодавства про зайнятість населення, видано направлення на працевлаштування, про що свідчить підпис позивача у відповідній графі додатку до персональної картки №1 відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення, що позивачем у судовому засіданні не заперечувалось.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ (далі - Закон №803-ХІІ).
Згідно п. б ч.3 ст.1 Закону №803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Статтею 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими ч.9 -18 ст.47 цього Закону.
Згідно ч.15 ст.47 Закону № 755-IV за відсутності підстав для залишення документів без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Крім того, державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (ч.17 ст.47 Закону № 755-IV).
Із матеріалів справи вбачається, що 23.11.2009 до ЄДР внесено запис 2 № 2 103 009 0001 054725 про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством. Записів щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця до ЄДР не внесено. Таким чином, суд дійшов висновку, що на час звернення ОСОБА_1 до Південного МЦЗ позивач відносився до категорії зайнятого населення у розуміння ч.3 ст.1 Закону №803-ХІІ. Доказів протилежного позивачем суду надано не було.
Згідно із приписами п.1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №219 (далі - Порядок №219) під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), у якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові; зареєстроване місце проживання; число, місяць та рік народження, ідентифікаційний номер), останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону №803-ХІІ, підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або підстава припинення іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник центру зайнятості проводить консультацію, про що робить відповідний запис у картці.
У разі неподання особами документів, необхідних для реєстрації (перереєстрації), їм надаються у державній службі зайнятості лише профорієнтаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням (п.4 Порядку №219).
Матеріалами справи встановлено та позивачем під час судового засідання не заперечувалось, що 14.12.2010 під час проведення реєстрації позивачем за допомогою працівника центру зайнятості була заповнена персональна картка НОМЕР_2. Крім того, позивачем були одержані консультативні послуги з питань працевлаштування та з питань роз'яснення чинного законодавства про зайнятість населення, видано направлення на працевлаштування.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на Закон України «Про звернення громадян», оскільки приписи зазначеного закону не поширюються на звернення громадян до державної служби зайнятості із заявою щодо надання статусу безробітного та є спеціальні нормативні акти, які регулюють дані відносини.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що позивачем недоведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у зв'язку із чим вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст.11 КАС України).
Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність своїх дій, так як останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.С.Янюк
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.С.Янюк