17 березня 2011 р. Справа № 0670/2444/11
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю. , розглянувши матеріали адміністративного позову Приватного підприємця ОСОБА_1 до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, Начальника Новоград - Волинської ОДПІ Каленського Володимира Павловича, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Новоград-Волинської ОДПІ Черевка Романа Вікторовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, начальника Новоград - Волинської ОДПІ Каленського Володимира Павловича, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Новоград-Волинської ОДПІ Черевка Романа Вікторовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виходить з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог свідчить про обрання ним належного способу захисту порушеного права.
Суд не може погодитись з такими доводами позивача та вбачає наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.
За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У той же час, закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права чи законних інтересів.
Позивач, визначаючи на власний розсуд, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, вказав, що під час проведення перевірки допущені порушення чинного законодавства.
Між тим, суд вважає, що дії державної податкової інспекції щодо проведення перевірки не є тими діями, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, оскільки за наслідками здійсненої перевірки повинно бути прийняте рішення про донарахування підприємству податкових зобов'язань.
Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, стаття 11-2 Закону № 509-ХІІ одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з частиною другою цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.
При цьому слід зауважити, що юридичне значення для позивача мають рішення, прийняті за результатами перевірки, а не сама перевірка, до проведення якої позивачі допустили посадових осіб ДШ. Відтак і способом захисту порушеного права можливе оскарження до суду цих рішень.
Норми права, які регламентують порядок проведення органами державної податкової служби перевірок, за юридичною природою є процесуальними (процедурними), тоді як право матеріальне і саме таке право може бути предметом судового захисту.
Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, вимога про визнання неправомірними дій відповідача не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними рішень контролюючого органу про донарахування суми податкових зобов'язань, які і є тими рішеннями, що породжують для підприємства відповідні обов'язки зі сплати податків.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги про зобов'язання начальника Новоград - Волинської ОДПІ Каленського В.П. надати роз'яснення на письмовий запит та старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Новоград-Волинської ОДПІ Черевка Р.В. повернути документи та ключ не містять ознаки публічно -правового спору та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене та на обставин, які склалися у даній справі, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, а тому суд дійшов до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції, начальника Новоград-Волинської ОДПІ Каленського В.П., старшого державного податкового ревізор-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Новоград-Волинської ОДПІ Черевка Р.В. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали
Суддя Є.Ю. Романченко