справа № 2а-10118/10/0670
категорія 14
24 лютого 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іваненко Т.В. ,
при секретарі - Духновській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Житомирській області про визнання нечинним пункту 1.2.2 розпорядження ДПА у Житомирській області №70-Р від 13.07.2010р.,-
встановив:
Позивач звернулася до суду позовом, в якому просить скасувати пункт 1.2.2 розпорядження Державної податкової адміністрації у Житомирській області №72-Р від 13.07.2010р., в зв'язку з порушенням її прав та інтересів, оскільки у неї проводилися щоденні незаконні перевірки, перешкоджаючи здійсненню законної підприємницької діяльності на ринку "Тетерів" в м.Житомирі, де позивач здійснює торгівлю на підставі договору оренди торгівельного об'єкту.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі. Мотивує вказане клопотання тим, що оспорюване розпорядження має внутрішню сферу дії у відносинах ДПА у Житомирській області з ДПІ в м. Житомирі, є відомчим документом, таким, що не породжує правових наслідків для позивача в розумінні п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, а тому позовні вимоги про його часткове скасування не підлягають розгляду в порядку КАС України.
Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання, зазначив, що розпорядження несе юридичні наслідки по відношенню до позивача, оскільки саме на його виконання було прийнято розпорядження ДПІ в м. Житомирі №185-р від 20.07.2010р., на підставі якого і проводились перевірки .
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно пункту 1 ч.1 ст.17 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У той же час, закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права чи законних інтересів.
Позивач, визначаючи на власний розсуд, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, вказав, що винесення оспорюваного розпорядження спричинило порушення його прав та інтересів, а саме перешкоджання здійсненню законної підприємницької діяльності щоденними перевірками працівників ДПІ у м.Житомирі, однак як вбачається з матеріалів справи перевірки були проведені на підставі розпорядження №185 -р від 20.07.2010 року виданого ДПІ в м. Житомирі, яке не є предметом спору в дані справі.
Суд вважає, що дії ДПА у Житомирській області щодо видачі розпорядження не є тими діями, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин позивача, оскільки за його наслідками винесено розпорядження ДПІ у м. Житомирі, а відтак у позивача не виникло за наслідками винесеного ДПА у Житомирській області розпорядження жодного правового обов'язку, який міг би порушувати його права.
Крім того, відповідно до п. 2.1.7.3 Типової інструкції з діловодства в органах ДПС України затвердженої наказом ДПА України від 01.07.98 року №315 "Про затвердження і введення в дію Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України" розпорядження - видається керівником або заступником керівника ОДПС у межах своєї компетенції з оперативних питань і для організації виконання доручень органів вищого рівня, наказів ОДПС, рішень колегій тощо. Цей документ, як правило, має обмежений термін дії і стосується вузького кола питань структурних підрозділів і посадових осіб.
Отже, оскільки оспорюване розпорядження, як вбачається з його змісту має організаційний характер та зобов'язує начальника ДПІ в м. Житомирі вчинити певні дії та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України для інших осіб, то позовна вимога про часткове скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд -
ухвалив:
Провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Житомирській області про визнання нечинним пункту 1.2.2 розпорядження ДПА у Житомирській області №70-Р від 13.07.2010р. - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Головуючий суддя: Т.В. Іваненко