справа № 2а-661/10/0670
категорія 2.11.1
01 листопада 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарях - Корольовій О.С., Чайці О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.01.2010 року № 0000161702/0 та № 0000151702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобо"язання, відповідно, з податку на додану вартість у розмірі 208094,00 грн. та з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 762,30 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що висновки відповідача про завищення ним податкового кредиту на суму 146812 грн. на тій підставі, що ТМЦ придбані не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не відповідають дійсності, оскільки перевіряючим були надані всі необхідні документи на підтвердження їх реалізації та зберігання; нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 762,30 грн. у зв'язку з тим, що витрати позивача на відшкодування комунальних платежів за користування офісним приміщенням та суми орендної плати не в повній мірі пов'язані з його господарською діяльністю, від якої він отримує доход, здійснено безпідставно всупереч діючого законодавства.
Представники позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі.
Представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити, пояснивши що позивач товарно-матеріальні цінності були придбані не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, оскільки не було надано відповідних документів, які б підтверджували факт їх реалізації, та у нього не було відповідних приміщень для їх зберігання; позивач відносив до валових витрат суми орендної плати та відшкодування комунальних платежів за користування офісним приміщенням, в той час як цим приміщенням користувався і інший підприємець.
Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з Акту від 25.12.2009 року № 8228/17-1/2813609378 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 ідентифікаційний номер 2813609378 за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р.» (т.1 а.с.19-41):
- ОСОБА_1 в повному обсязі відносяться до складу валових витрат суми орендної плати та суми відшкодування комунальних платежів за користування офісними приміщеннями згідно договору з ТОВ «Житомир-Бакалія». Однак при проведенні обстеження встановлено, що у вказаному орендованому приміщенні здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, а тому ФОП ОСОБА_1 орендоване офісне приміщення використовується на 50%, відповідно до чого витрати на відшкодування комунальних платежів за користування офісним приміщенням та суми орендної плати не в повній мірі пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 від якої він отримує доход. Таким чином перевіркою встановлено заниження доходу, що підлягає оподаткуванню за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року на загальну суму 5082 грн., чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року зі змінами та доповненнями, пп. а п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів громадян» № 889-IV від 22.05.2003 року, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року на суму 762,30 грн.;
- перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2007 року по 30.11.2008 року встановлено його заниження в загальній сумі 138729 грн., чим порушено пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті того, що неможливо підтвердити реалізацію товарно-матеріальних цінностей, що були зазначені в наданих на перевірку документах, які носять назву видаткова накладна за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, а також неможливо підтвердити факт зберігання придбаних за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 року товарно-матеріальних цінностей, відповідно до чого ТМЦ придбані не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За результатами перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 року (т.1 а.с.58-59), якими позивачу визначені податкові зобов'язання:
- № 0000161702/0 - з податку на додану вартість в сумі 208094,00 грн. ( за основним платежем - 138729,00 грн., за штрафними санкціями - 69365,00 грн.);
- № 0000131702/0 - з податку з доходів фізичних осіб в сумі 762,30 грн.
Вказані рішення в адміністративному та апеляційному порядку не переглядалися.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідач, донараховуючи позивачу податок з доходів фізичних осіб за 9 місяців 2009 року, не врахував, що відповідно до ст. 13 вказаного Декрету оподаткуванню підлягають доходи одержані протягом календарного року, а не 9 місяців. До того ж відповідачем не спростовані доводи позивача, що витрати по оренді офісного приміщення за адресою м. Житомир вул. Ватутіна, 188 не враховувались ним у визначенні оподатковуваного доходу за 9 місяців 2009 року, а були включені до валових витрат по результатах 2009 року у річній декларації по факту надходження документів по підтвердженню зазначених витрат, на підтвердження яких надана книга по формі 10 за 2009 рік (т. 1 а.с.154-167). Крім того відповідач ніяких доказів на підтвердження того, що орендоване позивачем приміщення використовувалось на 50%, а не більше чи менше, не надав, як і не навів правових підстав здійснення такого донарахування, у зв'язку з чим суд вважає податкове повідомлення-ршення № 0000131702/0 від 15.01.2010 року протиправним.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту; що не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідач, донараховуючи позивачу податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2007 року по 30.11.2008 року, виходив з того, що ТМЦ придбані не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, оскільки неможливо підтвердити реалізацію товарно-матеріальних цінностей, що були зазначені в наданих на перевірку документах, які носять назву видаткова накладна за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, а також неможливо підтвердити факт зберігання придбаних за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 року товарно-матеріальних цінностей.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача виходячи з наступного.
Реалізація товарно-матеріальних цінностей за період з 0.01.2007 року по 31.1.008 року підтверджується дослідженими в судовому засіданні податковими накладними, виписаними позивачем у вказаному періоді, виписками з поточних рахунків позивача (т. 5 а.с.37-65), які свідчать про надходження на них коштів за ТМЦ, які також надавались перевіряючим, що видно з п. 1.11 вищевказаного акту перевірки, видатковими накладними, довіреностями на право отримання у позивача ТМЦ. Крім того, як вбачається з відповіді відповідача на заперечення до вказаного акту перевірки (т.1 а.с.49-56), він не заперечує факт перебування у господарських відносинах ФОП ОСОБА_1 з СГД - юридичними та фізичними особами, що зазначені в документах що містять назву видаткова накладна в якості покупця.
Твердження позивач про використання ним для зберігання ТМЦ тимчасових споруд на власній земельній ділянці, на що він посилався і під час перевірки (т.1 а.с.22), підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 12.10.2006 року серія ЯГ № 764890 (т.1 а.с. 238) та відповідачем не спростовано.
Що стосується показів свідка ОСОБА_3 про те, що він не здавав позивачу в оренду приміщення за адресою м. Житомир вул. Ватутіна, 81а, на які посилається відповідач, як на підтвердження того факту, що позивачу не де було в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 року зберігати ТМЦ, то суд відхиляє їх, оскільки вони спростовуються наступними доказами: - показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідно до яких позивач в 2007-2008 роках орендував у ОСОБА_3 приміщення вищевказаною адресою та здійснював там продаж стройматеріалів; трудовим договором між працівником і фізичною особою від 04.01.2008 року (т.1 а.с.72), довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку від 20.12.2007 року (т.1 а.с.73), згідно яких ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах з позивачем і місцем здійснення діяльності є вказана адреса; свідоцтвом про сплату єдиного податку від 20.12.2007 року (т.1 а.с.75), виданим відповідачем позивачу, де місцем здійснення діяльності вказана зазначена адреса; договором від 01.01.2007 року (т.1 а.с.191-194) про оренду позивачем у ОСОБА_3 приміщення за згаданою адресою; виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.76-102), з яких видно, що позивач в 2007-2008 роках сплачував ОСОБА_3 оренду приміщення за цим договором; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди приміщення, підписаними ОСОБА_1 і ОСОБА_7 та завіреними їх печатками, а також податковими накладними, виданими ОСОБА_3 ОСОБА_1 про оренду приміщення (т.1 а.с.103-120. 123, 126, 129, 132-139, 142-145, 148-153), - які узгоджуються між собою та довіряти яким у суду підстав не має.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не довів свого твердження про те, що позивачем ТМЦ придбані не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і воно спростовується вищевказаними доказами, а тому, донараховуючи позивачу податок на додану вартість, діяв протиправно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.01.2010 року № 0000161702/0 та № 0000151702/0.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 08 листопада 2010 р.