справа № 2а-6650/10/0670
категорія 2.11.3
27 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарях - Корольовій О.С., Чайці О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Будімперія"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Приватне підприємство "Торговий дім "Будімперія" звернулося до суду з позовними вимогами, яки були збільшені в судовому засіданні, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0003861601/0 від 09.06.2010 року, № 0003501501/0 від 10.06.2010 року, № 0003861601/1 від 19.08.2010 року, № 0003501501/1 від 19.08.2010 року, № 0006401601/1 від 19.08.2010 року, № 0004921501/1 від 19.08.2010 року.
В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі актів невиїзних документальних перевірок, при проведенні яких не дотримано вимог Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355, і висновки цих перевірок не ґрунтуються на вимогах законів.
Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши письмові заперечення на позовну заяву.
Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З акту від 26.05.2010 року № 2992/15-2 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року видно, що при заповненні декларації позивачем допущено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - до складу податкового кредиту березня 2010 року було включено суму ПДВ 208514,17 грн. по ТОВ "Лугини Опт". Включення даної суми до складу податкового кредиту не підтверджено податковими зобов'язаннями продавця в зв'язку з неподанням ТОВ "Лугини Опт" податкового звіту з ПДВ за березень 2010 року до Лугинської МДПІ. В результаті перевірки платнику донараховано суму, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 208514,17 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003861601/0 від 09.06.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 218939,88 грн. (за основним платежем - 208514,17 грн., за штрафними санкціями - 10425,71 грн.).
Як вбачається з акту № 3077/15-1 від 28.05.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток, на порушення п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на 260643 грн. в результаті завищення витрат на придбання товарів на суму 1042570 грн., оскільки постачальником останнього ТОВ "Лугини-ОПТ" не задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в березні 2010 року, а отже у відповідності до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" продавець товарів не мав правових підстав для виписки податкових накладних.
На підставі вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003501501/0 від 10.06.2010 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 273675 грн. (за основним платежем - 260643 грн., за штрафними санкціями - 13032 грн.).
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг було прийнято рішення від 19.08.2010 року № 47736/10/25-003, яким скасовано:
- податкове повідомлення-рішення № 0003861601/0 від 09.06.2010 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 10425,71 грн. та збільшено це рішення на 62554 грн. штрафної (фінансової) санкції, застосованої на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону;
- податкове повідомлення-рішення № 0003501501/0 від 10.06.2010 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 13032 грн. та збільшено це рішення на 26064 грн. штрафної (фінансової) санкції, застосованої на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.
За наслідками розгляду скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі:
- № 0003861601/1 - 208514,17 грн. з податку на додану вартість за основним платежем;
- № 0006401601/1 - 62554,00 грн. з податку на додану вартість за штрафними санкціями;
- № 0003501501/1 - 260643,00 грн. з податку на прибуток за основним платежем;
- № 0004921501/1 - 26064,00 грн. з податку на прибуток за штрафними санкціями.
Дані правовідносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.
Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 вказаного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи;
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
30.03.2010 року між ТОВ "Лугини-ОПТ" та позивачем був укладений договір № 17 купівлі-продажу. Відповідно до цього договору позивачем 31.03.2010 року, згідно платіжного доручення № 185, була здійснена оплата у розмірі 1251085,00 грн. (ПДВ-208514,17 грн.) за електрообладнання. Продавцем була видана покупцю податкова декларація № 2 від 31.03.2010 року на підтвердження даної операції. 03.06.2010 року, тобто до винесення відповідачем рішення по скарзі позивача, ТОВ "Лугини-ОПТ" була до податкового органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій задекларовані податкові зобов'язання по продажу товару позивачу з сумою ПДВ 208514,17 грн.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд вважає, що посилання відповідача на не подання постачальником товару декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, що не підтверджується матеріалами справи, не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. В податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року сума податкового кредиту в розмірі 208514,17 грн. позивачем визначена у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" та правомірно віднесено до складу валових витрат за березень 2010 року витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Лугини-ОПТ" у розмірі 1042570,83 грн. без ПДВ, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Що стосується посилання відповідача на те, що податкова декларація № 2 від 31.03.2010 року заповнена всупереч вимогам чинного законодавства (в графі 3 "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" вказано "електрообладнання", проте у вказаній графі необхідно перелічити товари "поіменно" із зазначенням кількості, відповідної сумі отриманого авансу; в графі 4 "Одиниця виміру товару" зазначено "шт.", в графі 5 "Кількість (об'єм, обсяг)" зазначено 1, в той час, як згідно вимогам чинного законодавства кількість товарів (послуг), перелічених у графі 3, відображається у графі 5 податкової накладної), то суд вважає його безпідставним, оскільки відповідач не навів правового обґрунтування такої невідповідності, а оглядом податкової накладної встановлено, що вона заповнена відповідно до вимог наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0003861601/0 від 09.06.2010 року, № 0003501501/0 від 10.06.2010 року, № 0003861601/1 від 19.08.2010 року, № 0003501501/1 від 19.08.2010 року, № 0006401601/1 від 19.08.2010 року, № 0004921501/1 від 19.08.2010 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 01 листопада 2010 р.