справа № 2а-5255/10/0670
категорія 2.11.1
22 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М. ,
при секретарях - Корольовій О.С., Чайці О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв-Експрес"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792304/0 від 22.06.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 59936,00 грн.
Посилається на те, що підставою для висновку податкового органу, який викладений в акті невиїзної документальної перевірки від 14.06.2010 року, про завищення суми бюджетного відшкодування підприємством став той факт, що неможливо визначити та підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ вітчизняним постачальником, яка можливо могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування. Зазначає, що ТОВ "Дейв-Експрес" мало взаємовідносини з ТОВ "Континент Нафто Трейд", ПП "Дейв Експрес Сервіс" та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" за результатами яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту підприємства та в повному обсязі відображені в складі його податкових зобов'язань. Вважає, що позивач при формуванні складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та заявлення до відшкодування сум ПДВ дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки відповідача спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що постачальники постачальників позивача мають ознаки сумнівності, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, вказавши, що, оскільки не має можливості встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача, тому останній не має право на відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 59936,00 грн., відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 03.06.2010 року по 14.06.2010 року працівниками ДПІ у м.Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дейв Експрес" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалося в лютому 2010 року та складено акт від 14.06.2010 року № 3374/23-2/22053439. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, платником завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 59936,00 грн.
За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000792304/0 від 22.06.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 59936,00грн.
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України (система обробки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) встановлено, що позивач мав взаємовідносини з посередниками ТОВ "Континент Нафто Трейд", ПП "Дейв Експрес Сервіс" та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" податковий кредит яких сформовано з підприємствами з ознаками сумнівності.
Висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету постачальниками контрагентів, суд визнає таким, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).
Положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Той факт, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 59936,00 грн. в декларації за березень 2010 року підтверджені податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість позивачу, і вказана сума фактично сплачена останнім у попередніх податкових періодах постачальникам, відповідачем не заперечується.
Будь-яких доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку вказаних в вищезазначеному акті перевірки постачальників контрагентів ТОВ "Дейв Експрес" та виконання ними обов'язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не навів.
За таких обставин суд вважає, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань і сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є нечинним і підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 року № 0000792304/0 Державної податкової інспекції у м. Житомирі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 27 жовтня 2010 р.