справа № 2а-5079/10/0670
категорія 2.11.1
15 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв-Експрес"
до державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що ДПІ в м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Дейв - Експрес" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) заявленого на розрахунковий рахунок станом на 07.06.2010 року за результатами якої складено акт № 3197/23-2/220534391 від 07.06.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672304/0 від 15.06.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 11418 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач посилається на те, що всі суми сплаченого ПДВ підтверджені документально, тому просить скасувати податкове повідомлення - рішення.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, обґрунтувавши його вищенаведеними обставинами.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Дейв - Експрес" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) заявленого на розрахунковий рахунок станом на 07.06.2010 року. По результатах перевірки був складений акт № 3197/23-2/220534391 від 07.06.2010 року.
Відповідно до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ "Дейв-Експрес" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 11418 грн., оскільки ТОВ "Дейв-Експрес" не може підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ постачальникам, яка могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за січень 2010 року а деякі з контрагентів по ланцюгу постачання мають ознаки фіктивності (відсутні за місцезнаходженням), а тому втратило право на відшкодування ПДВ.
На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 № 0000672304/0, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11418 грн.
Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним і воно підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Щодо бюджетного відшкодування.
Згідно до абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Позивач надав ДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за січень 2010 р. в сумі 54371 грн.
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про ПДВ" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 / надалі - Порядок/ суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
У розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.
Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон № 996/ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно:
визначає облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.
Судом встановлено і не спростосовано відповідачами факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону № 996.
Враховуючи вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки, платіжні доручення.
При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів/робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду для огляду банківськими документами.
Також є безпідставними доводи відповідача / ДПІ у м. Житомирі/ про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.
Факт порушення контрагентами - постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі № 0000672304/0 від 15.06.2010 року, скасуванню.
Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.06.10 року № 0000672304/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 18 жовтня 2010 р.