справа № 2а-7512/09/0670
категорія 2.11.8
07 червня 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю.,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Ойл"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009702302 від 22.10.2009 року, винесеного Державною податковою інспекцією у м. Житомирі. В обґрунтування позову зазначив, що в порушення вимог п.1 ч.1 ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи державної податкової служби не надали позивачу під розписку направлення на перевірку. Крім того, зазначив, що працівниками податкового органу безпідставно здійснено заміри нафтопродуктів у резервуарах, хоча на підприємстві ведеться облік товарних запасів та щомісячно проводиться інвентаризація і всі залишки оприбутковуються в декларації, яка подається до податкового органу.
В судовому засіданні представник позивача відмовилася від позовних вимог в частині скасування рішення на суму 17,10грн. застосованих фінансових санкцій за порушення п.13 ст.3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". В іншій частині позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, вважає прийняте на підставі акту перевірки рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та винесеним у відповідності до норм чинного податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2009 року працівниками ДПА в Житомирській області проведено перевірку АЗС №37, що розташована за адресою вул. Вінниченка, 90, м. Малин, Житомирська область та належить суб"єкту підприємницької діяльності ТОВ "Престиж Ойл", в ході якої були здійснені контрольні заміри залишків паливномастильних матеріалів, що знаходяться в резервуарах АЗС, якими встановлено, порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, крім того, встановлено, незабезпечення зберігання в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та невідповідність готівкових коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО в сумі 3,42грн.
За результатами розгляду акту перевірки, на підставі п. 4 ст. 17 , ст. 21 та ст. 22 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009702302 від 22.10.2009 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3029,60грн. за порушення п.п.9,12,13 ст.3 вказаного Закону.
Що стосується порушення п. 9 ст. 3 зазначеного Закону, а саме незабезпечення зберігання в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків суд зазначає наступне.
Згідно п. 9 статті 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій
Відповідно до п. 4 ст 17 вищевказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем п. 9 ст. 3, а саме незабезпечення зберігання Z звіту №736 від 21.08.09 року, однак суд вважає його таким, що не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що 21.08.09 року на АЗС №37 виникла помилка в роботі РРО, у зв'язку з чим, оператором був викликаний представник сервісного центру, який забрав частину РРО, яка відповідає за роздруковку фіскальних чеків, до сервісного центру разом з касовою стрічкою.
Оператором АЗС був внесений запис до журналу обліку ремонту обладнання на АЗС №37.
Відповідно до довідки сервісного центру "Сервіс маркет" вказаний Z звіт №736 від 21.08.09 року помилково не був повернутий на АЗС після ремонту, знаходився в сервісному центрі та повернутий 15.10.09 року майстру АЗС №37 - ОСОБА_1
Під час перевірки оператор повідомив перевіряючих, що вказаний звіт знаходиться в сервісному центрі, це відображено в акті перевірки, однак працівниками податкової вказані пояснення до уваги взяті не були.
В судовому засіданні представником позивача, на підтвердження наявності Z звіту №736 від 21.08.09 року, був наданий витяг з книги обліку розрахункових операцій по №0625008846 р/1 (оригінал оглянутий).
Перевіряючими під час перевірки не встановлено порушень позивачем, щодо не роздрукування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та порядку зберігання використаних книг ОРО, розрахункових книжок, контрольних стрічок.
З огляду на викладене, твердження відповідача, щодо порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на думку суду є необгрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.
Що стосується порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).
Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Пунктом 10.1 Інструкції встановлено, що облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об'єму.
На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. (пункт 10.4.1 Інструкції).
Пунктом 10.4.2 Інструкції закріплено, що під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:
- визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);
- вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);
- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;
- передають залишок готівки;
- перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.
Судом встановлено, що єдиним чинником, що послужив для висновку податкового органу про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, було встановлення при проведенні замірів у резервуарах, невідповідності паливно-мастильних матеріалів даним зареєстрованих в РРО.
Відповідно до п.п 4.3.2.10, 4.3.2.11 вищевказаної Інструкції для розрахунку маси нафти і нафтопродукту визначають їх густину у відібраних пробах за фактичної температури. Температура нафти і нафтопродуктів у пробі вимірюється термометрами з границями допустимої похибки ± 0,5 °C. Густина у відібраних пробах визначається ареометрами з границями допустимої похибки ± 0,5 кг/м3.
Температуру і густину нафти і нафтопродукту вимірюють одночасно з вимірюванням рівня за допомогою стаціонарних пристроїв або шляхом вимірювання їх у відібраній пробі.
В запереченнях до акту перевірки та в судових засіданнях свідки: оператор АЗС та майстер АЗС пояснили, що при визначенні кількості нафтопродуктів після замірів в резервуарах, перевіряючими була врахована лише похибка вимірювання 0,8%, однак не враховані густина та температура нафтопродуктів.
З огляду на викладене на думку суду, єдиним належним способом встановлення недостачі чи надлишку товарно - матеріальних цінностей може бути їх інвентаризація, проведена з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних , грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94р. № 69 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року №202/412.
Пунктом 15 ст. 11 Закону України "Про податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ закріплено, що "органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України".
Враховуючи наведене при необхідності перевіряючи мають право вимагати провести інвентаризацію у керівника установи і ознайомлюватись з її висновками.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи висновки акту перевірки грунтуються на даних оперативного обліку оператора АЗС, а не на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з нормами Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару. Крім того, згідно вимог чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватися із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які включені до Держреєстру та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих контроль-касових апаратів для автозаправних станцій, затверджених протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 року № 13, і забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкування фіскального касового чека. Тобто, кількість палива в обов'язковому порядку відображається в розрахунковому документі. Тому, на проведення замірів в резервуарах не було необхідності та правової підстави.
Крім того, на підтвердження ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації оператором та майстром АЗС надавались змінний звіт по АЗС, журнал обліку нафтопродуктів на АЗС №37, книгу обліку розрахункових операцій №0625008846-р/1, інвінтаризаційний опис нафти та нафтопродуктів № 7 від 1.10.09 року та інші документи, яким перевіряючими не дано належної оцінки.
Крім того, нелогічним є висновок перевіряючих про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки в п. 8 акту перевірки від 09.10.09 року №0832/06/30/23/36389529 ним ж був зроблений висновок про те, що облік товарних запасів за місцем їх реалізації та/або на складах ведеться.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного висновки відповідача щодо неведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації та не збереження в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків не відповідають обставинам справи, та спростовується наданими позивачем письмовими доказами.
Щодо твердження позивача про неправомірність проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
У відповідності до ч.1 ст.11 цього Закону України, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
З норм ст.11 також вбачається, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Умови допуску посадових осіб органів ДПС визначаються ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Слід зазначити, що ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
В матеріалах справи наявні копії направлень на проведення перевірки, видані працівникам податкового органу та план-графік проведення перевірок, затверджений заступником голови ДПА у Житомирській області, який передбачає проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу оперативного контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу оперативного контролю ДПА у Житомирській області на жовтень 2009 року.
Згідно зі статтею 11-2 Закону України № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 112 Закону України № 509-ХІІ може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідачів до проведення перевірки, атому твердження про її неправомірність є безпідставним.
Суд приходить до висновку про необгрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій та безпідставність прийнятого рішення №0009702302 від 22.10.2009 року, а тому позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України "Про державну податкову службу", Законом України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 86, 158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Житомиріі про застосування штрафних санкцій №0009702302 від 22.10.09 року в частині застосування штрафної санкції на суму 3012.50 грн.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 14 червня 2010 р.