Справа № 2-1682/11
Категорія 26
01 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Крижанівська Г. В. ,
при секретарі - Віштак С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа: Національний банк України, про визнання договору та додаткових угод недійсними,
У березні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, що 29 червня 2006 року між ОСОБА_1, позичальником за кредитним договором, та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», яке було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», був укладений кредитний договір № 49.28/183/С-П-06.
Відповідно до п. 2 кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: сума кредиту, валюта кредиту - 30000 доларів США, кредит на споживчі цілі, дата надання кредиту 29 червня 2006 року, дата повернення кредиту 29 червня 2031 року.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що відповідачем в договорі чітко не зазначено розмір процентної ставки, що є порушенням вимог ч. 1,3 ст. 203 та ст. 230 ЦК України.
Крім того, позивач вказує, що відповідачем порушено вимог Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити заявлені вимоги. Крім того, представник позивача вказав, що договір слід визнати недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, оскільки відповідач чітко не вказав розмір відсоткової ставки, зокрема порядок їх обрахунку.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки при укладанні договору було дотримано всіх вимог закону.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.
Судом встановлено, що 29 червня 2006 року між сторонами даної справи укладено кредитний договір № 49.28/183/С-П-06.
Відповідно до п. 2 кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: сума кредиту, валюта кредиту - 30000 доларів США, кредит на споживчі цілі, дата надання кредиту 29 червня 2006 року, дата повернення кредиту 29 червня 2031 року.
Згідно з п. 3 Кредитного договору Процентна ставка за договором складається з перемінної та фіксованої процентної ставки, які встановлюються:
- перемінна процентна ставка - процентна ставка, що дорівнює процентній ставці встановленій Банком за депозитними вкладами фізичних осіб сумою більше ніж 20000 дол. США, зі строком розміщення таких депозитних вкладів 12 місяців, зі щомісячною виплатою процентів за такими депозитними вкладами, без права поповнення таких депозитних вкладів та без пільгових умов дострокового повернення коштів за такими депозитними вкладами. Перемінна процентна ставка на дату укладання Кредитного договору складає 10,66% річних та коригується 1 (першого) березня та 1 (першого) вересня кожного року протягом строку дії цього договору, виходячи з розміру процентних ставок за депозитними вкладами фізичних осіб, встановлених банком на ці дати. Сторони шляхом підписання цього договору висловлюють свою згоду щодо такої зміни Перемінної процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми Кредиту, без укладання будь-яких додаткових угод до цього договору.
- фіксована процентна ставка - 1,83% річних.
17 листопада 2006 року, 05 березня 2007 року та 18 жовтня 2007 року сторонами було укладено додаткові угоди до спірного кредитного договору.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що оскільки при укладанні даного договору він був введений в оману працівниками відповідача щодо умов договору, тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, таки правочин вважається недійсним.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.20 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Між тим, заявляючи вимоги про визнання договору недійсним як такого, що був укладений під впливом обману, позивач не надав суду достатніх доказів того, що в момент вчинення вказаного правочину представники відповідача навмисно ввели його в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при укладанні даного договору позивач був ознайомлений з його змістом та погодився з умовами зобов'язання, про що свідчить відповідний підпис позивача на кожній сторінці договору.
Крім того, частиною 5 договору визначено порядок розрахунку відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитом. Зокрема, позичальник сплачує Банку проценти. Процентна ставка є перемінною, визначається пунктом 3 частини 1 цього договору. При розрахунку процентів враховуєтьсь фактична кількість днів в розрахунковому періоді та році, якщо кредит наданий в національній валюті України, або фактична кількість днів в розрахунковому періоді та умовно 360 днів у році, якщо кредит наданий в доларах США або євро.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 договору сторони шляхом підписання цього договору висловлюють свою згоду щодо зміни перемінної процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладання будь-яких додаткових договорів.
При укладанні додаткових угод до договору позивач також був обізнаний з їх умовами, що підтверджується листами, які отримував позивач від відповідача, що містяться в матеріалах справи, та не заперечувалось позивачем в судовому засіданні.
Таким чином, посилання позивача на обставини, які відповідно до положень закону можуть бути підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним, не знайшли свого підтвердження.
Посилання представника позивача на порушення відповідачем вимог Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказана постанова була прийнята вже після укладення основного договору.
Оскільки в ході розгляду справи суду не було надано доказів факту порушення прав позивача з боку відповідача, позовні вимоги не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 215, 230 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 215 ЦПК України суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа: Національний банк України, про визнання договору та додаткових угод недійсними - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г. В. Крижанівська