Справа № 2-а-598/11
Категорія
06 квітня 2011 року cуддя Печерського районного суду Матійчук Г. О. , розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, зобов'язання перерахувати, виплатити пенсію та виплачувати її в подальшому,-
23 березня 2011 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача та, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказала, що вона одержує державну пенсію за віком та продовжує працювати. Маючи страховий стаж звернулась із заявою до відповідача про перерахунок пенсії з 01.01.2009 року. Однак їй призначена пенсія менша, ніж передбачено чинним законодавством при застосуванні порядку розрахунку, передбаченого Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якого пенсія повинна була бути перерахована із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні не за 2007 рік, а за 2008 рік, тобто в розмірі 1573,99 грн. Просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2008 рік при перерахунку пенсії у 2009 році, перерахувати пенсію з 01.02.2009 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат, здійснювати подальшу виплату пенсії у повному розмірі.
Представник відповідача надала до канцелярії суду письмові заперечення, зазначивши, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не погоджується із позовними вимогами та повідомляє, що внаслідок визнання змін, внесених до ст.ст. 40,42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення”, неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. У зв'язку з цим, перерахунки пенсій проводились відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 “Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян”із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.) на підставі листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.09 № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким надано роз”яснення щодо перерахунків пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення Конституційним Судом України. Просить застосувати строк позовної давності.
Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи державну пенсію за віком, продовжувала працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до ч.4 ст.42 вказаного Закону, 02.02.2009 року звернулась із заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі. Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за показником за 2008 рік - за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з чим позивач отримує пенсію в розмірі меншому, ніж при перерахунку пенсії за показником за 2008 рік.
Виходячи з цього, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інших інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Підпунктами 9, 10 п.35 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст.ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Посилання представника позивача у своїх запереченнях на позов на те, що перерахунок пенсії проведено вірно, згідно норм чинного законодавства, оскільки у зв'язку з визнанням змін, внесених до ст. ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, у зв'язку з чим, перерахунок пенсії проводиться відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 530 “Про деякі питанні соціального захисту окремих категорій громадян” із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.) на підставі листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.09 № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким надано роз”яснення щодо перерахунків пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення Конституційним Судом України, не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними і юридично неспроможними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як вбачається з Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на час проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачу та на момент розгляду справи, іншого порядку та показників перерахунку, ніж встановлений ст. ст. 40, 42 цього Закону, законами України не встановлено.
Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачу у 2009 році за показником 2007 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.09 № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким надано роз”яснення щодо перерахунків пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення Конституційним Судом України, є неправомірним, оскільки такий перерахунок не відповідає та суперечить вказаним вимогам Закону, і має наслідком звуження змісту та обсягу прав позивача.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду 23.03.2011 року, з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, оформленим належним чином , до суду не зверталась.
За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов'язання перерахувати, виплатити пенсію та виплачувати її в подальшому за період з 1 лютого 2009 року до 22 вересня 2010 року, тому ухвалою суду від 22.03.2011 року позовну заяву в цій частині залишено без розгляду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, тобто, починаючи з 23 вересня 2010 року.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату пенсії у повному розмірі, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.
Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 89, 90 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України 3 гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 89, 94, 99, 100, 158-163,167,183-2 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про зобов'язання перерахувати, виплатити пенсію та виплачувати її в подальшому - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік при перерахунку пенсії ОСОБА_1 у 2009 році - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до ст.ст. 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2008 рік, за період з 23.09.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г. О. Матійчук