Справа № 2-1612/11
іменем України
"01" березня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Кириченко Н.О.
при секретарі Осколок А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комерційний банк "Приватбанк" Розрахунковий Центр про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та пояснили, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду економіста відділення № 45 з 29.05.2006 року згідно наказу від 29.05.2006 року. 23.09.2006 року вона була переведена на посаду фахівця по відкриттю рахунків та розрахунковим операціям корпоративних клієнтів відділення № 45. 04.12.2007 року її перевели на посаду старшого фахівця по розрахунковим операціям корпоративних клієнтів відділення № 45.
19.12.2007 року переведена на посаду старшого фахівця по відкриттю рахунків і розрахунковим операціям корпоративних клієнтів, відділення № 45. 18.03.2007 року переведена на посаду старшого фахівця роздрібного бізнесу відділення № 45.
26.12.2008 року переведена на посаду старшого фінансового менеджера по продажу послуг клієнтам МСБ відділення №45 та пропрацювала на цій посаді до 04.08.2010 року.
За весь час роботи в структурі Комерційного банку "Приватбанк" позивач справно та сумлінно виконувала покладені на неї обов'язки, жодних нарікань з боку керівництва на її адресу не надходило. У зв'язку з бездоганним ставленням до роботи на позивача неодноразову покладались обов'язки начальника відділення з правом підпису у відсутність останнього на робочому місці.
Декілька місяців тому керівництво банку навіть рекомендувало позивача на вищу посаду.
Але, у квітні 2010 року в КБ "Приватбанк" відбувся інцидент, який перекреслив всі мрій позивача щодо банківської кар'єри та успіх у цій сфері.
У квітні 2010 року в управління "Безпека" по філії Розрахунковий Цент надійшла інформація про несанкціоноване використання кредитної картки клієнта Луганського філіалу ОСОБА_2
Було встановлено, що 01.04.2010 року у клієнтки КБ "Приватбанк" ОСОБА_2 була викрадена кредитна картка НОМЕР_1. В цейже день картка була заблокована по телефонному дзвінку клієнта співробітниками Саіі-цетру. Але, у період з 9 по 15 квітня 2010 року з цієї картки в торгівельних мережах міста Києва були зняті всі грошові кошти. Було також встановлено, що кредитна картка була розблокована згідно заяви від 08.04.2010, поданої співробітником відділення № 45 філіалу Розрахунковий Центр ОСОБА_6., але у документах відділення заява від клієнтки КБ "Приватбанк" ОСОБА_2 про розблокування картки відсутня.
Згідно аналізу авторизаційних запитів по картці клієнта було виявлено, що всі заперечуванні операції по кредитній картці були здійсненні в торгівельних містах, які знаходяться в одному районі міста Києва-Харківському, а також поблизу відділення № 45.
На підставі зазначеної інформації співробітники служби безпеки банку зробили висновок про причетність співробітників відділення № 45 до розблокування кредитної картки клієнта та несанкціонованим операціям по ній.
Згідно даних ПК "Промінь" кредитна картка була розблокована шляхом подачі заявки в модулі "Пластикові картки" під особистим логіном співробітника відділення ОСОБА_6 08.04.2010 року в 16:28:34 хв.., але з робочої станції, яка використовується також і позивачем .
У зв'язку з тим, що заборгованість по викраденій кредитній картці була погашена третіми особами та те, що позивачем не визнана причетність до несанкціонованих операцій по викраденій картці, було прийняте рішення про недовіру до позивача з боку банку.
Пунктом № 3 Наказу від 04.08.2010 року позивача звільнено згідно ст.41 п.2. КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я. Пунктом 7 цього ж Наказу зобов'язано керівника Департаменту по адмініструванню Єдиної клієнтської бази ГО внести інформацію про звільнення позивача в список неблагонадійних клієнтів. Зазначена база є базою загального користування і використовується всіма банківськими структурами України. Такі дії КБ "Приватбанк" фактично унеможливлюють подальше працевлаштування позивача в банківській сфері, адже фактично з прзивача зроблено "банківського шахрая".
Основною підставою звільнення з займаної посади відповідачем зазначено порушення позивачем вимог наказу № 1361 від 18.09.2006 року "Про порядок зберігання захисту, використання та розкриття банківської таємниці" в частині використання особистого ЬБАР-логіна і пароля доступу до програмного комплексу іншого співробітника, в результаті чого була завдана шкода діловій репутації Банку і матеріальна шкода клієнту, хоча позивач жодного разу не бачила цього наказу та не була ознайомлена з його змістом.
Причетність позивача до несанкціонованого доступу до кредитної картки клієнтки банку не встановлена, а отже, не доведена вина позивача. Всі висновки щодо причетност позивача щодо несанкціонованого доступу до грошових коштів клієнтки банку ґрунтуються на припущеннях некомпетентних співробітників КБ "Приватбанк", які навіть не звернули увагу на усні та письмові пояснення позивача щодо зазначеного інциденту, а мали лише намір звільнити позивача "за недовіру".
У зв'язку з існуванням зазначених обставин, вважали звільнення позивача незаконним. Нервове перенапруження стосовно безпідставного звільнення стали підґрунтям погіршення самопочуття позивача. Вона досі не розуміє як і де буду працювати вподальшому, адже у зв'язку з незаконними діями відповідача має репутацію "банківського шахрая". Окрім того, позивачу дуже соромно, адже всі її знайомі вважають, що вона причетна до банківського злочину, а деякі з них перестали навіть з нею спілкуватися. Нарікання лунають не тільки в сторону позивача , але й адресу батьків позивача стовно поганого виховання доньки. Зазначені вище обставини перевернули все життя позивача . Вона постійно плаче та нервуе, стала дуже похмурою та замкненою, що суттєво вплинуло не тільки на її зовнішній вигляд, але й на духовний розвиток. Страждання є триваючими, що також дуже пригнічує позивача.
Вважали, що відповідач завдав позивачу моральні шкоду, яку вона оцінює у 10 000,00 гривень та має намір витратити на своє лікування та відновлення нормального ритму її повсякденного життя. Ця сума є об'єктивною та зазначена урахуванням фінансових можливостей відповідача.
Просили задовольнити вимоги та визнати недійсним п.З Наказу № ZАКL-2010/1-5016 від 04.08.2010 року. Визнати недійсним п.7 Наказу № ZАКL-2010/1-5016 від 04.08.2010 року в частині внесення даних до Єдиної клієнтської бази ГО щодо ОСОБА_1 ((ID в ЕКБ № 49071060)) та зобов'язати відповідача виключити внесені дані щодо ОСОБА_1 Поновити ОСОБА_1 на роботі з 04.08.2010 року. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, розміром 5000,00 гривень. .Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, розміром 10 000,00 гривень. .Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покласти на відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, просив відмовити у їх задоволенні , оскільки позивач була проінформована щодо вимог наказу № 1361 від 18.09.2006 року "Про порядок зберігання захисту, використання та розкриття банківської таємниці" в частині використання особистого LDАР-логіна і пароля доступу до програмного комплексу іншого співробітника, в результаті чого була завдана шкода діловій репутації Банку і матеріальна шкода клієнту. У зв'язку з тим, що службою безпеки та керівництвом банку було зроблено висновок про причетність позивача до інциденту, і незважаючи на те, що заборгованість по викраденій кредитній картці була погашена третіми особами, а позивачем не визнана причетність до несанкціонованих операцій по викраденій картці, було прийняте рішення про недовіру до позивача з боку банку.
Пунктом № 3 Наказу від 04.08.2010 року позивача звільнено згідно ст.41 п.2. КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я. Крім того , оскільки позивач є клієнтом банку було прийнято рішення про необхідність внесення відповідних відомостей до Єдиної клієнтської бази ГО.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила в судовому засіданні, що вона працювала з 2006 року в 45 відділенні , спочатку для включення комп'ютера був один пароль, а потім кожен вводив свій LDАР- логін. З наказом № 1361 від 18.09.2006 року "Про порядок зберігання захисту, використання та розкриття банківської таємниці” вона не знайомилася. За комп'ютер одного працівника відділення міг сісти інший працівник якщо він був вільний, а його комп'ютер зайнятий іншим працівником.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що також працювала в 45 відділенні банку, знає позивача, яка є чесною та порядною людиною. В банку завжди було прийнято, що всі працівники у разі потреби могли працювати на комп'ютерах колег, якщо станції були вільними. З будь якими письмовими наказами чи інструкціями про заборону надавати іншим працівникам свої станції її не ознайомлювали ніколи.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що знає позивача тривалий час, вона завжди була життєрадісною та веселою людиною, однак після того інциденту в банку, остання була в істериці, що її звільняють, банк нічого не пояснював, позивач весь час плакала, сиділа на таблетках, сильно схудла.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини:
ОСОБА_1, була прийнята на посаду економіста відділення № 45 з 29.05.2006 року згідно наказу від 29.05.2006 року.
23.09.2006 року ОСОБА_1 була переведена на посаду фахівця по відкриттю рахунків та розрахунковим операціям корпоративних клієнтів відділення № 45.
04.12.2007 року ОСОБА_1.перевели на посаду старшого фахівця по розрахунковим операціям корпоративних клієнтів відділення № 45.
19.12.2007 року ОСОБА_1 переведена на посаду старшого фахівця по відкриттю рахунків і розрахунковим операціям корпоративних клієнтів, відділення № 45.
18.03.2007 року ОСОБА_1 переведена на посаду старшого фахівця роздрібного бізнесу відділення №45.
26.12.2008 року ОСОБА_1 переведена на посаду старшого фінансового менеджера по продажу послуг клієнтам МСБ відділення №45 та пропрацювала на цій посаді до 04.08.2010 року.
В квітні 2010 року в управління "Безпека" по філії Розрахунковий Цент надійшла інформація про несанкціоноване використання кредитної картки клієнта Луганського філіалу ОСОБА_2
Службою безпеки банку було встановлено, що 01.04.2010 року у клієнтки КБ "Приватбанк" ОСОБА_2 була викрадена кредитна картка НОМЕР_1. В цей же день картка була заблокована по телефонному дзвінку клієнта співробітниками Саіі-цетру. Але, у період з 9 по 15 квітня 2010 року з цієї картки в торгівельних мережах міста Києва були зняті всі грошові кошти. Було також встановлено, що кредитна картка була розблокована згідно заяви від 08.04.2010, поданої співробітником відділення № 45 філіалу Розрахунковий Центр ОСОБА_6., але у документах відділення заява від клієнтки КБ "Приватбанк" ОСОБА_2 про розблокування картки відсутня. Згідно аналізу авторизаційних запитів по картці клієнта було виявлено, що всі заперечуванні операції по кредитній картці були здійсненні в торгівельних містах, які знаходяться в одному районі міста Києва -Харківському, а також поблизу відділення № 45. На підставі зазначеної інформації був зроблений висновок про причетність співробітників відділення № 45 до розблокування кредитної картки клієнта та несанкціонованим операціям по ній.
Згідно даних ПК "Промінь" кредитну картку було розблоковано шляхом подачі заявки в модулі "Пластикові картки" під особистим LDАР-логіном співробітника відділення ОСОБА_6 08.04.2010 року в 16:28:34 год, але з робочої станції, яка використовується позивачем ОСОБА_1.
Наказом від 04.08.2010 року позивача ОСОБА_1 звільнено згідно ст.41 п.2. КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я.
Пунктом 7 цього ж наказу зобов'язано керівника Департаменту по адмініструванню Єдиної клієнтської бази ГО внести інформацію про звільнення позивача в список неблагонадійних клієнтів.
У відповідності до п. 2 ст.41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
У відповідності до ст. 235 КЗпП України передбачено, що працівник може бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір, якщо він звільнений без законної підстави. При винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відповідності до ст.237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи те, що представником відповідача не доведено факт того, що позивача було належним чином ознайомлено з наказом № 1361 від 18.09.2006 року "Про порядок зберігання захисту, використання та розкриття банківської таємниці", крім того враховуючи те, що вини позивача ОСОБА_1 в несанкціонованих операціях по викраденій картці не доведена, шкода відшкодована іншою особою, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині скасування наказу та поновленню на роботі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача і в частині зобов”язання відповідача виключити внесені ним дані щодо ОСОБА_1 з Єдиної клієнтської бази ГО оскільки нею не було вчинено порушень як клієнта банку, а тому внесення відомостей про її не добропорядність при звільненні є неправомірним .
Також суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення і середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.
Керуючись ст. .15, ЗО, 60, 209-218 ЦПК України, на підставі ст.116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним п.З Наказу № ZАКL-2010/1-5016 від 04.08.2010 року про звільнення ОСОБА_1 .
Визнати недійсним п.7 Наказу № ZАКL-2010/1-5016 від 04.08.2010 року в частині внесення даних до Єдиної клієнтської бази ГО щодо ОСОБА_1 (ID в ЕКБ № 49071060) та зобов'язати відповідача виключити внесені дані щодо ОСОБА_1
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду старшого фінансового менеджера по продажу послуг клієнтам МСБ відділення № 45 з 04.08.2010 року.
Стягнути з Комерційний банк "Приватбанк" Розрахунковий Центр на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, розміром 36 412,5 гривень..
Стягнути з Комерційний банк "Приватбанк" Розрахунковий Центр на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 гривень.
Стягнути з Комерційного банку „ Приватбанк” Розрахунковий центр на користь держави державне мито в розмірі 464 грн., та 120 гривень ІТЗ.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя