Справа № 2-1131/11
іменем України
"11" березня 2011 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі
головуючого судді: Шкоріної О.І.
при секретарі: Телегіній Н.О., Пікало К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м.Києві про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
суд
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 3 грудня 2009 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу недійсним. Свої вимоги мотивувала тим, що з метою уникнути накладення арешту на квартиру в рахунок забезпечення позову її матері до неї про стягнення боргу, вона вирішила на деякий час зареєструвати право власності на квартиру на іншу особу, тобто на сина свого чоловіка від першого шлюбу. Фактично даний договір вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків, про що свідчать наступні обставини, вона, як і раніше безперервно проживає та зареєстрована в спірній квартирі, відповідач не прийняв дану квартиру, не вселився до неї, при укладенні договору купівлі-продажу кошти не передавалися, відповідач в день підписання оформив на неї нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив від свого імені розпоряджатися квартирою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, пояснила, що у позивачки іншого житла не має, з позивачкою проживають двоє неповнолітніх дітей, які відвідують навчальні заклади за місцем свого постійного проживання, яким є спірна квартира.. Чоловік позивачки попередньо позичив у матері позивачки велику суму грошей, які вкладав в придбання нежитлових приміщень, розвиток бізнесу. Оскільки це були стосунки між близькими людьми, позивачка написала розписку своїй матері про отримання коштів в борг. Коли мати звернулася з позовом до суду, чоловік, який постійно займався цією справою, намагався відтягнути момент повернення грошей у зв»язку з чим було заявлено клопотання про призначення експертизи. А потім за пропозицією чоловіка оформили договір купівлі-продажу квартири на ім»я сина чоловіка, який постійно проживає у м.Львів. В сім»ї позивачки в квітні виникли суперечки, що стало підставою звернення позивачки до суду з позовом про розірвання шлюбу, після чого її чоловік став впливати на свого сина і останній відмовляється добровільно повернути квартиру.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав і просив в задоволенні позову відмовити, пояснивши, що при укладенні договору сторони досягли згоди щодо істотних умов договору. Спірна квартира була придбана відповідачем за кошти його батьків, які є достатньо заможними людьми. Гроші за квартиру були передані до підписання договору, про що свідчить запис в договорі купівлі-продажу. Що стосується умов зняття з реєстрації, звільнення квартирі продавцем, то ці умови не є істотними і можуть бути зазначені в договорі при бажанні сторін. Відповідач дійсно проживає у м.Львів, він вільний у виборі свого місця перебування.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи , вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст..234 ЦК України фіктивним правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
3 грудня 2009 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був підписаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
Суд вважає доведеним, що оспорюваний правочин є фіктивним, оскільки сторони його вчинили для вигляду, маючи інші цілі, ніж ті, що передбачені договором купівлі-продажу.
В провадженні Дарницького районного суду м.Києва знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовна заява надійшла до суду 3 лютого 2009 року. Заперечуючи написання розписки представник відповідача заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Справа в КНДЕКЦ знаходилася рік, зразки підпису відповідачкою надані не були, незважаючи на неодноразові клопотання експерта, а також не була проведена оплата і справа до суду повернулася без виконання ухвали /справа № 2-296/2010 року/.
За той час, коли справа знаходилася в експертній установі, був оформлений договір купівлі -продажу.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що договір купівлі -продажу був укладений з метою приховання майна, яким є спірна квартира, від накладення арешту з метою забезпечення позову.
Крім того, фіктивність укладеної угоди була підтверджена показами свідків, які були допитані в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_5 показала, що їй відомо зі слів ОСОБА_1, що під час розгляду справи за позовом матері останньої про повернення боргу, ОСОБА_4 умовив позивача переоформити квартиру на його сина з метою, щоб квартиру не відібрали. Вона разом з позивачкою була у нотаріуса, де також був присутній син ОСОБА_4 Передачі грошей вона не бачила, хоча була присутня при підписанні договору, текст якого був готовий в момент їх приїзду. Після підписання договору нічого не змінилося, позивачка разом з дітьми проживає за тією ж адресою.
Свідок ОСОБА_6 показала, що вона в свій час передала у борг чоловіку позивачки гроші, які належали її молодшій дочці. Розписку про отримання коштів написала позивачка. Спочатку ОСОБА_4 повернув 21000 грн., а потім почали уникати повернення грошей, у зв»язку з чим вона змушена була звернутися до суду. Справа з різних підстав довгий час не знаходила свого вирішення і потім вона дізналася, що квартири переписана на сина зятя. На сьогодні грошей їй ніхто не повернув.
Свідок ОСОБА_7 показала, що до неї звернулася ОСОБА_1 можливо по рекомендації свого чоловіка, з яким вона була знайома раніше. Вона приймала участь у справі як представник відповідача по справі про стягнення боргу і нею на вимогу ОСОБА_1 було заявлене клопотання про призначення експертизи. В подальшому позивач консультувалася з нею щодо оформлення договору купівлі-продажу квартири. Далі ОСОБА_1 відмовилася від її послуг, при цьому пояснивши, що спілкування між нею та ОСОБА_4 припинилося.
До показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 в тій частині, що квартира дійсно була продана ОСОБА_2 і гроші отримані від продажу були передані ОСОБА_6 матері позивачки, слід поставитися критично, оскільки жоден із свідків не був присутнім при укладенні договору, а отже не можуть підтвердити обставини передачі коштів.
Крім того, про фіктивність укладеної угоди опосередковано може свідчити і відсутність реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру в КП БТІ.
Оцінюючи посилання представника відповідача в тій частині, що оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним з підстав його фіктивності, оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, що знайшло своє відображення в самому договорі, який підписаний сторонами, суд вважає, що ці обставини не спростовуються фіктивність укладення договору.
Враховуючи наведене, суд вважає, що є всі правові підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Керуючись ст. ст.. 10,11,15,60, 208, 209, 213-215 ЦПК України і на підставі ст..234 ЦК України,
Суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 3 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований за № 1556.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення.
Суддя: