Іменем України
07 квітня 2011 року справа № 5020-178/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-178/2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь»
про стягнення заборгованості в розмірі 98 899,47 грн,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, паспорт АР №НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 16.01.2001;
відповідача -не з'явився;
Суть спору:
08.02.2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь»про стягнення заборгованості за договором б/н від 25.03.2008 в розмірі 98 899,47 грн, у тому числі основного боргу -57 260,00 грн, пені -11 738,30 грн, 3% річних -4 878,55 грн, інфляційного відшкодування -25 022,62 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
У судовому засіданні 01.03.2011 оголошувалась перерва до 29.03.2011.
25.03.2011 від позивача надійшла заява (вх. №3127/11) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про «уточнення позовних вимог», просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 25.03.2009 в сумі 92 383,01 грн та заборгованість за договором від 14.03.2008 в сумі 11 347,70 грн, а всього 103 730,71 грн.
У судове засідання 07.04.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (арк.с.59), про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача
25.03.2008 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь»(Замовник) був укладений договір (далі -Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався виконати, а Замовник оплатити відповідно до умов Договору роботи по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку (арк.с.8-9). Кількість відпрацьованого абразивного порошку, вартість та строки виконання робіт визначаються додатковою угодою до Договору, яка є його невід'ємною частиною. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного розрахунку Замовника з Виконавцем.
Відповідно до розділу 2 Договору Виконавець зобов'язався виконати передбачені Договором роботи в строки погоджені із Замовником та зазначені у додаткової угоді до Договору. Початком виконання робіт вважається дата підписання додаткової угоди до Договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунок з Виконавцем за виконані роботи здійснюється Замовником після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт, протягом трьох банківських днів.
27.03.2008 між сторонами було укладено Додаткову угоду, відповідно до умов якої Виконавець зобов'язався виконати, а Замовник оплатити відповідно до умов Договору роботи по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку (арк.с.10). Кількість відпрацьованого абразивного порошку складає 812 тон. Вартість робіт Виконавця по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку визначається в 28 гривень. Строки проведення робіт по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку визначаються за погодженням сторін.
30.04.2008 між сторонами було укладено Додаткову угоду, відповідно до умов якої Виконавець зобов'язався виконати, а Замовник оплатити відповідно до умов Договору роботи по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку (арк.с.13). Кількість відпрацьованого абразивного порошку складає 1233 тони. Вартість робіт Виконавця по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку визначається в 28 гривень. Строки проведення робіт по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку визначаються за погодженням сторін.
Як зазначив позивач, зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг по прийомки та вивозу відпрацьованого абразивного порошку відповідач не виконав неналежним чином, у зв'язку з чим заборгованість останнього склала 57 260,00 грн.
Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
25.03.2011 від позивача надійшла заява (вх. №3127/11) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про «уточнення позовних вимог», просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 25.03.2009 в сумі 92 383,01 грн, у тому числі основного боргу -57 260,00 грн, пені -12 057,54 грн, 3% річних -5 046,11 грн, інфляційного відшкодування -18 019,36 грн та заборгованість за договором від 14.03.2008 в сумі 11 347,70 грн, а всього 103 730,71 грн.
Судом встановлено, що зазначена заява по суті є заявою про зменшення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором б/н від 25.03.2008 в частині інфляційного відшкодування, збільшення в частині пені та 3% річних та про зміну предмету та підстав позову.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту часу, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.
Оскільки зміна предмету та підстав позову одночасно є недопустимою, а розгляд справи №5020-178/2011 по суті почато, суд залишає заяву позивача в частині зміни підстав та предмету позовних вимог (стягнення заборгованості за договором від 14.03.2008 в сумі 11 347,70 грн), подану в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, без розгляду та приєднує її до матеріалів справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, заслухав позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
31.03.2008 між сторонами підписані акти прийомки - передачі виконаних робіт, відповідно до яких вартість виконаних робіт склала 22 736,00 грн, сторони претензій один до одного не мають (арк.с.11-12).
05.05.2008 між сторонами підписані акти прийомки - передачі виконаних робіт, відповідно до яких вартість виконаних робіт склала 34 524,00 грн, сторони претензій один до одного не мають (арк.с.14-15).
Відповідно до зазначених актів, підписаних сторонами, загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 57 260,00 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач зобов'язався здійснювати оплату виконаних робіт протягом трьох банківських днів після підписання сторонами Акту прийомки -передачі виконаних робіт.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не подав суду доказів оплати отриманих послуг.
Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за надані послуги є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 57 260,00 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Поряд з основною сумою заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 057,54 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 1.5 Додаткової угоди від 30.04.2008 у випадку прострочення Замовником оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення платежу.
Оскільки нарахування пені за прострочення Замовником оплати виконаних робіт передбачено лише Додатковою угодою від 30.04.2008 та не передбачено Договором, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4 787,64 грн за Додатковою угодою від 27.03.2008.
Перевіривши розрахунки пені, нарахованої за Додатковою угодою від 30.04.2008, суд встановив, що позивач здійснив розрахунок пені (арк.с. 46) у порушення вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, яка встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом здійснено наступний розрахунок суми пені:
Сума боргу Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
3452409.05.2008 - 09.11.200818512.0000 %0.066 %*4188.16
Таким чином, сума пені, нарахованої за Додатковою угодою від 30.04.2008 (акт прийомки - передачі виконаних робіт від 05.05.2008) складає 4188,16 грн.
Крім того, стягнення неустойки (штрафу, пені), обмежено терміном в один рік (частина друга статті 258 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки клопотання заінтересованої сторони про застосування позовної давності не надходило, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 188,16 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування (арк.с. 44-46), суд дійшов висновку про те, що він невірний оскільки позивачем взятий неправильний період прострочення, та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Судом здійснено наступні розрахунки сум 3% річних та інфляційного відшкодування:
Сума боргу
за актом від 31.03.2008Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
22 73604.04.2008 - 29.03.201110903 %2036.90
за актом від 05.05.2008
3452409.05.2008 - 29.03.201110553 %2993.66
Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 5030,56 грн.
Період заборгованостіСума боргу
за актом від 31.03.2008Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?
04.04.2008 - 29.03.2011227361.3928912.51
09.05.2008 - 29.03.2011за актом від 05.05.2008
345241.35012083.40
Таким чином, загальна сума інфляційного відшкодування складає 20 995,91 грн.
Відповідачем заявлене до стягнення інфляційного відшкодування - 18 019,36 грн.
Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Оскільки зазначеного клопотання не надходило, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення та з відповідача інфляційного відшкодування в сумі 18 019,36 грн підлягають задоволенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 84 498,08 грн, у тому числі основної борг -57 260,00 грн, пеня -4 188,16 грн, 3% річних -5 030,56 грн, інфляційне відшкодування -18 019,36 грн.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод «Южний Севастополь»(99014, місто Севастополь, вулиця Правди, 24, ідентифікаційний код 32013775) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за договором б/н від 25.03.2008 в сумі 84 498,08 грн, у тому числі основної борг -57 260,00 грн, пеня -4 188,16 грн, 3% річних -5 030,56 грн, інфляційне відшкодування -18 019,36 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 844,98 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 215,86 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4 787,64 грн за Додатковою угодою від 27.03.2008, пені в сумі 3 081,74 грн за Додатковою угодою від 30.04.2008, 3% річних в сумі 15,55 грн - відмовити.
Суддя підпис І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 12.04.2011.