ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/3628.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Садін Плюс"
до Дочірнього підприємства "Терра-Трейд"
про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 36 630,92 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Літвінова О.В.- довіреність б/н від 30.01.2011;
від відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Садін Плюс" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Терра-Трейд" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 36 630,92 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар згідно Договору № 0401 від 01.01.2009.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 28 866,31 грн. -основного боргу, 6 855,91 грн. - збитків внаслідок інфляції, 908,70 грн. - три проценти річних, 366, 00 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 02.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.03.2011.
17.03.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.03.2011.
В судове засідання 28.03.2011 р. представник відповідача повторно не з'явився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 15.03.2011 наявна у матеріалах справи).
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Провадження у справі порушено ухвалою від 02.03.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01 січня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 0401 (далі- Договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві товар, зазначений у специфікації (Додаток 1 до Договору), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.
Ціна товару визначається у накладній та не може перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації відповідачем через мережу магазинів «Фуршет»(п.1.1. Договору).
Згідно п.3.6. Договору при поставці товару позивач передає відповідачеві супровідні документи: накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, з моменту підписання яких при прийманні-передачі товару здійснюється перехід права власності на товар від позивача до відповідача.
Як слідує із наданих суду видаткових накладних, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, в період з 15.09.2009 по 30.12.2009 позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 28 866,31 грн.
З пункту 7.1 Договору слідує, що відповідач зобов'язався оплачувати поставлений товар за цінами, погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківських рахунок позивача після реалізації товару кожні 30 днів (п. 7.4.Договору).
Водночас, пунктом 3.7. Договору передбачено, що у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, а також якщо товар не був реалізований протягом строку його придатності, позивач зобов'язаний його вивезти протягом 5 календарних днів з моменту одержання відповідного повідомлення від відповідача. При цьому відповідач не оплачує позивачеві вартість такого товару, витрати з перевезення або інші витрати, понесені позивачем.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що станом на 18.02.2011 від відповідача не надходило повідомлення про те, що товар не реалізовано і він підлягає поверненню, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів, а отже товар є реалізованим та повинен бути оплачений відповідачем відповідно до умов Договору.
Однак, як слідує із матеріалів справи, у встановлений Договором строк відповідачем не було здійснено оплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28 866,31 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2010 по 30.11.2010, що підписаний уповноваженими представниками обох сторін (належним чином завірена копія акту міститься в матеріалах справи).
Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 266 ГК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Зокрема, пунктом 7.4. Договору встановлено строк оплати товару відповідачем, який становить 30 днів після його реалізації, однак у встановлений Договором строк відповідачем не було здійснено оплату товару, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав належним чином, поставив відповідачеві товар відповідно до умов Договору, тоді як відповідач у встановлений Договором строк не оплатив поставлений товар.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 6 855,91 грн. -індексу інфляції та 908,70 грн. -3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 6 855,91 грн. -індексу інфляції та 908,70 грн. - 3 % річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Терра-Трейд" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд.25, код ЄДРПОУ 32161773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Садін Плюс" (юр.адреса: 62414, Харківська обл., Харківський р-н., с. Липці, вул. Пушкінська, буд.20, пошт. адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7, код ЄДРПОУ 35288465) 28 866 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 31 коп. -основного боргу, 6 855 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 91 коп. - збитків внаслідок інфляції, 908 (дев'ятсот вісім) грн. 70 коп. - три проценти річних, 366 (триста шістдесят шість) грн. 00 коп. - витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя М.М. Якименко