ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/1201.04.11
За позовомПриватного акціонерного товариства «СК «АХА Україна», в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю», м.Київ
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс», м.Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
на стороні Позивача -ОСОБА_1
на стороні Відповідача -ОСОБА_2.
простягнення 19 989,80 грн. в порядку регресу
Суддя Ягічева Н.І.
Представники сторін:
від позивача:Капля А.С. -предст. за довіреністю (№ 49/18 від 10.01.11р. та довір. № б/н від 10.05.10р.)
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи 1:не з'явився;
від третьої особи 2:не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «СК «АХА Україна», м.Київ в особі Товариства обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю»(далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення 19 989,80 грн. в порядку регресу.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 01.02.2008р. № 3-113/08, платіжне доручення № 6695 від 30.07.2008р. на суму 6158,34 грн. у двох примірниках, платіжне доручення № 3169 від 01.04.2008р. на суму 13 198,46 грн., наказ № 7925 від 29.07.2008р., страховий акт № 14002/07/05/21/2 від 29.07.2008р., розрахунок страхового відшкодування від 24.07.2008р., заяву про розгляд можливості доплати страхового відшкодування від 22.07.2008р., меморіальний ордер № 1 від 25.06.2008р. на суму 21 424,00 грн., накладну від 07.06.2008р. на суму 21 424,00 грн., наказ на виплату страхового відшкодування на суму 13 198,46 грн., страховий акт № 2201/05/21, розрахунок страхового відшкодування від 21.02.2008р., заяву про настання страхового випадку за Договором страхування додатками, Договір страхування № 077484 від 24.07.2007р. з додатком, ксерокопію паспорту, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність на експлуатацію транспортного засобу, Довідку ДАІ, платіжне доручення № 19792 від 19.11.2007р., розгорнуту Довідку ДАІ від 13.12.2007р. № 2878, протокол медичного огляду № 017231, акт виконаних робіт № ЗА-0011358 від 22.12.2007р., калькуляцію на ремонт автомобіля, калькуляцію на ремонт автомобіля, заяву на проведення огляду автомобіля, звіт № 2545А з визначення вартості відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу автомобіля додатками, лист банку щодо перерахування суми страхового відшкодування від 14.02.2008р. та інше.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.993, ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.2,27,38,107,109, 118,119,120 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 26.01.2011р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні Позивача ОСОБА_1 та на стороні Відповідача ОСОБА_2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. відкладено розгляд справи на 03.03.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.
01.03.2011р. через канцелярію суду від Дніпровського районного суду міста Києва надійшли адміністративні матеріали по справі № 3-113/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2. за ст.124 КУпАП.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва, справу передано судді Джарти В.В. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. розгляд справи відкладено на 17.03.2011р.
17.03.2011р. від Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.03.2011р. від Позивача надійшла для залучення до матеріалів справи довідка з Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 01.04.2011р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 01.04.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
В судове засідання 04.02.2011р. представники Третіх особі не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресами, визначеними за матеріалами справи.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою -04112, м.Київ, вул. Оранжерейна,3.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 01.02.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Представник Позивача у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників Позивача, суд
24.07.2007 р. між Приватним акціонерним товариством «СК «АХА Україна»(правонаступник ЗАТ «СК «Український страховий альянс») та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 077484/05 АК, об'єктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Шевроле Авео», державний номер НОМЕР_1.
Предметом договору є страхування автомобіля марки марки «Шевроле Авео», державний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у п.9 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: втрата, знищення, пошкодження транспортного засобу, його частин, деталей, приладів внаслідок: ДТП, протиправні дії третіх осіб у будь-якому місце находження транспортного засобу, стихійного лиха, пожежі, самозаймання транспортного засобу, незаконного заволодіння транспортним засобом (угон) у будь-якому місці находження.
05.12.2007 р. в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля марки «Шевроле Авео», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3. та транспортного засобу »державний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс»під керуванням ОСОБА_2., що призвело до пошкодження транспортного засобу.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. вимог пункту 13.1 та п.10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Довідкою ДАІ, розгорнутою Довідкою ДАІ та Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.02.2008р. у справі № 3-113/08, відповідно до якої ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
На підставі страхового акту №14002/07/05/21/2, затвердженого 29.07.2008р., та страхового акту № 2201/05/21 позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування № 077484/05 АК від 24.07.2007 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 19 989,80 грн., що підтверджується платіжними дорученням №6695 від 30.07.2008 р. та № 3169 від 01.04.2008р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Україна»перейшло в межах суми 19 989,80 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із розгорнутої довідки ДАІ м. Києва вбачається, що транспортний засіб »державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Шевроле Авео», державний номер НОМЕР_1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс»та знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_2.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Вина ОСОБА_2. встановлена у судовому порядку.
Як вбачається з розгорнутої довідки ДАІ від транспортний засіб -»державний знак НОМЕР_2 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс».
Відповідно до ст.ст.993 та 1191 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування»до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Україна»в перейшло в межах суми 19 989,80грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле Авео», державний номер НОМЕР_1, становить 22 545,90 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 19 989,80 грн.
ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Україна»з завою, щодо виплати страхового відшкодування згідно з рахунків за ремонт автомобіля.
Враховуючи встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19 989,80 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у випадку повного задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СК «АХА Страхування»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс», м.Київ на користь Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Україна»основний борг у розмірі 19 989,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс», м.Київ на користь Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Україна»витрати по сплаті державного мита в розмірі 199,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 01.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 05.04.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева