83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.04.11 р. Справа № 34/39
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Єдина торгівельна компанія”, м. Єнакієве
про стягнення 2786,35грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю);
від відповідача - Хмизенко Л.В. (за довіреністю);
Заявлено позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю „Єдина торгівельна компанія”, м. Єнакієве про стягнення суми основного боргу у розмірі 2640,32грн., 20% річних в сумі 59,31грн., інфляційних витрат в сумі 42,24грн. та пені в сумі 44,48грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №05/2010 від 01.11.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2640,32грн.
Відповідач в запереченнях від 15.03.2011р. (вхід. №02-41/9974) проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що вказана поставка здійсненна без узгодження ціни, видаткова накладна підписана невідомою особою та скріплена печаткою, яка не відповідає печатці, що вказана в довіреностях, які є невід'ємною часиною договору. Крім того за твердженням відповідача накладна, на яку посилається позивач як на факт поставки товару за договором, не містить посилання на договір поставки №05/2010 від 01.11.2010р., тому ця поставка є позадоговірною.
За клопотанням відповідача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Єдина торгівельна компанія” (Покупець) 01 листопада 2010р. укладено договір поставки №05/2010, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця кондитерські вироби (товар) в кількості та асортименті, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити кондитерські вироби.
Відповідно до п. 1.2. договору в редакції протоколу розбіжностей кількість та асортимент товару узгоджується між Продавцем та Покупцем у відповідності до попередньої заявки, яка надається у термін не менше ніж за 7 календарних днів до дати здійснення поставки партії товару для якої здійснюється замовлення.
Згідно із п. 2.1. договору в редакції протоколу розбіжностей ціна одиниці товару та/або партії товару, що поставляється за цим договором встановлюється Продавцем і погоджується Покупцеві у Специфікації чи відповідному Прайсі, що є невід'ємною частиною договору.
За приписами п.2.2. договору розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесенням грошових коштів готівкою до каси Продавця у розмірі 100% від вартості поставленого товару. Оплата за товар, що був поставлений, здійснюється Покупцем протягом 21 календарних днів з моменту передачі товару.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту отримання товару згідно накладній. Товар вважається переданим Продавцем і прийняти Покупцем з кількістю - згідно з накладною. (п. 4.4 договору).
Згідно із п. 5.3. договору при отриманні товару Покупець повинен забезпечити знаходження печатки та уповноваженою особи яка має право отримання товару та підписання видаткової накладної. У разі відсутності печатки на складі Продавець має право передати товар особам, що уповноваженні його отримувати, у відповідності до п. 5.4. дійсного договору. При цьому наявність підпису уповноваженої особи, з печаткою або без наявності печатки Покупця, є доказом отримання товару Покупцем.
Відповідно до п. 6.2. договору Покупець зобов'язується оплатити отриманий товар відповідно до умов цього договору.
Пунктом 7.1. договору з урахуванням протоколу розбіжностей встановлено, що у разі несплати поставленого товару Покупцем в зазначений за договором термін та самостійної сплати заборгованості за товар, що був поставлений, але не оплачений в строк, Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати, за кожен день прострочення платежу. У разі повторної несплати Покупцем (двічі та більше разів) існуючої заборгованості за поставлений товар протягом місяця, та у разі такого порушення Продавець вимушений звернутись за захистом своїх інтересів, щодо стягнення існуючої заборгованості до суду Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договору та закінчується 31.12.2011р. (п. 10.1-10.2 договору).
01 грудня 2010р. позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару на суму 2722,64грн., що підтверджується видатковою накладною №1712 від 01.12.2010р. Дана видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, ціну без ПДВ, ціну з ПДВ та загальну суму партії, дана видаткова накладна підписана відповідачем та скріплена печаткою.
Факт здійснення господарської операції також підтверджується наданою відповідачем податковою накладною №1712 від 01.12.2010р. на суму 2722,64грн. та реєстром отриманих податкових накладних.
02.12.2010р. було здійснено корегування суми поставки, що підтверджується розрахунком №71/1712 корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 01.12.2010р. на суму 82,32грн., який підписано представниками сторін та скріплений печатками підприємств. (а.с. 39).
Як вбачається із акту приймання-передачі товару від 02.12.2010р., який складений представниками сторін 2 ящика цукерок були повернуті позивачу у зв'язку із порушенням екрану. Відповідач виписав позивачу поворотну накладну №ЕН000004 від 02.12.2010р. про повернення товару із посиланням на договір №05/2010 від 01.11.2010р. на суму 82,32грн., у т.ч. ПДВ - 13,72грн., що свідчить про те, що поставка та повернення товару здійснені в рамках договору №05/2010 від 01.11.12010р.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 2640,32грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку .
Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач свої зобов'язання за Договором поставки №05/2010 від 01.11.2010р. належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2640,32грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2640,32грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача, що в накладній, на яку посилається позивач, як на факт поставки товару за договором, відсутнє посилання на договір поставки №05/2010 від 01.11.2010р., у зв'язку із чим ця поставка є позадоговірною, судом не приймається з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.
Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту - здійснення господарської операції, разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість.
Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ( у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції - дії (передачі продукції), що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).
Таким чином, твердження відповідача, що в у видатковій накладній не вказано договір, на підставі якого здійснювалась поставка, є безпідставними та необґрунтованим.
Крім того відповідач стверджує що видаткова накладна підписана невідомою особою та скріплена печаткою, яка не відповідає печатці, що вказана в довіреностях, які є невід'ємною часиною договору. Однак відповідачем самостійно було надано до матеріалів справи клопотанням від 22.03.2011р. (вхід. №02-41/11191) видаткову накладну, яка підписана та скріплена печаткою ТОВ „Єдина торгівельна компанія”. Також відповідачем було надано податкову накладну на суму 2722,64грн., корегувальну накладну №71/1712 від 02.12.2010р. на суму 82,32грн. та реєстр отриманих податкових накладних, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки товару. Відтак заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 42,24грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає 26,40грн. Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 42,24грн. підлягають задоволенню частково в сумі 26,40грн.
Щодо вимог позивача про стягнення 20% річних відповідно до п. 7.1. договору в сумі 59,31грн. суд виходить з наступного.
Пунктом 7.1. договору з урахуванням протоколу розбіжностей встановлено, що у разі повторної несплати Покупцем (двічі та більше разів) існуючої заборгованості за поставлений товар протягом місяця, та у разі такого порушення Продавець вимушений звернутись за захистом своїх інтересів, щодо стягнення існуючої заборгованості до суду Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Доказів звернення до відповідача із претензією або вимогою про сплату боргу, які б відповідач залишив без відповіді та задоволення як доказ повторної несплати Покупцем існуючої заборгованості позивачем до матеріалів справи надано не було. Відтак у суду відсутні підстави застосовувати до відповідач дану штрафну санкцію на суму 59,31грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені відповідно до п. 7.1 договору в редакції протоколу розбіжностей у розмірі 44,48грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю „Єдина торгівельна компанія”, м. Єнакієве про стягнення суми основного боргу у розмірі 2640,32грн., 20% річних в сумі 59,31грн., інфляційні витрати в сумі 42,24грн. та пені в сумі 44,48грн, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Єдина торгівельна компанія” (86414, м. Єнакієве, пр-т Берегового, б. 38-а, код ЄДРПОУ 37155556, п/р 26006109423980 Донецького регіонального управління АТ „Банк „Фінанси та кредит”, МФО 335816) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ „Правекс-банк”, м. Київ, МФО НОМЕР_3) борг у розмірі 2640,32грн., інфляційні витрати в сумі 26,40грн. та пеню в сумі 44,48грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Єдина торгівельна компанія” (86414, м. Єнакієве, пр-т Берегового, б. 38-а, код ЄДРПОУ 37155556, п/р 26006109423980 Донецького регіонального управління АТ „Банк „Фінанси та кредит”, МФО 335816) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ „Правекс-банк”, м. Київ, МФО НОМЕР_3) державне мито в розмірі 27,11грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 229,66грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 08.04.2011року
Кододова О.В.