83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.04.11 р. Справа № 34/57пд
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер груп”, м. Донецьк
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Виват-Пром”, м. Донецьк
про визнання договору недійсним.
за участю представників сторін:
від позивача - Матюхіна І.К. (за довіреністю)
від відповідача - Стариковська К.О. (за довіреністю)
Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Мастер груп”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виват-Пром”, м. Донецьк про визнання договору постачання №19/06-2008 від 19.06.2008р. недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання №19/06-2008 від 19.06.2008р., за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар. Однак при укладенні зазначеного договору сторонами не була погоджена істотна умова договору, а саме не була узгоджена ціна товару. Відтак позивач стверджує, що укладений договір поставки обладнання суперечить нормам Цивільного та Господарського кодексам України, порушує права з боку позивача та підлягає визнанню недійсним.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що ціни на переданий товар, як і інші істотні умови були узгоджені в додатках до договору на певні періоди поставки. Крім того відповідач зазначає, що весь переданий товар позивачем був прийнятий, а договір на сьогоднішній день виконаний сторонами у повному обсязі.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив :
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мастер груп” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виват-Пром” (Продавець) 19 червня 2008р. укладено договір №19/06-2008, за умовами якого Продавець постачає Покупцю обладнання за найменуванням, ціною та іншими обов'язковими умовами поставки, які визначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору сума договору складає 1000000,00грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та дає до 31.12.2008р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
Між тими ж сторонами при передачі кожної партії товару підписувалися специфікації, в яких сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну суму партії із зазначенням ПДВ, які додані до матеріалів справи відповідачем.
Крім того товар, який зазначений сторонами в специфікаціях був поставлений відповідачем та прийнятий позивачем без заперечень, що підтверджується підписаними видатковими накладними, які скріплені печаткою ТОВ „Мастер груп”. Факт здійснення господарської операції також підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними.
Крім того між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків по договору №19/06-08 від 19.06.2008р. станом на 11.01.2011р., відповідно до якого розрахунки за даним договором здійснені у повному обсязі, заборгованості за позивачем не мається.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов'язки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом (нікчемний правочин), але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (оспорюваний правочин), такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно зі ст. 204 ЦК України правочин (договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, підставою для визнання правочину (угоди) недійсним є невідповідність його вимогам закону.
Відповідно до ч. 2. ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 ст. 180 цього ж Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з наданого позивачем договору поставки №19/06-2008 від 19.06.2008р. сторони узгодили всі істотні умови передбачені частиною 3 ст. 180 ГК України, зокрем, ціну договору. Відповідно до п.1.1. договору Продавець постачає Покупцю обладнання за найменуванням, ціною та іншими обов'язковими умовами поставки, які визначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Відповідачем супровідним листом від 05.04.2011р. (вхід. №02-41/13344) надані до матеріалів справи Специфікації, в яких сторони погодили найменування товару, його кількість, а також ціну за одиницю та загальну суму партії із зазначенням ПДВ. Погодження ціни товару та загальна сума партії погоджувалися сторонами при постачанні кожної партії товару.
Відтак як вбачається з матеріалів справи сторонами погоджена така істотна умови договору поставки як ціна товару. Позивач не надав суду жодного доказу того, що договір поставки №19/06-2008 від 19.06.2008р. не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Договір був підписаний сторонами внаслідок вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, який відповідає приписам законодавства та не суперечить інтересам держави.
Крім того договір постачання №19/06-2008 від 19.06.2008р. на сьогоднішній день виконаний у повному обсязі. Факт отримання товару позивачем підтверджується видатковими накладними, які підписані представником позивача та скріплені печаткою товариства, а також податковими накладними. Отриманий товар не був позивачем повернутий відповідачу. Розрахунок за даним договором здійснений позивачем у повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.01.2011р. та не заперечується відповідачем.
Як вже зазначалося згідно ст. 215 ЦК України розрізняють два види недійсних правочинів: оспорювані правочини - підставами недійсності яких є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу та нікчемні правочини, недійсність яких прямо встановлена законом.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що підстави для визнання спірного правочину недійсним як оспорюваного, а також ознаки нікчемності правочину відсутні.
Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду жодного доказу того, що при укладенні договору сторонами не дотримані вимоги щодо погодження істотних умов договору, що відповідач порушив його права та обмежив волю під час укладання контракту та невідповідності укладеного контракту вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України та 207 Господарського кодексу України для визнання судом його недійсним. Відтак вимоги позивача про визнання договору постачання №19/06-2008 від 19.06.2008р. недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі Конституції України , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 32,33,34,36,42, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 11.04.2011року
Суддя Кододова О.В.