06 квітня 2011 р. № 5002-19/5039-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Малетич М.М.,
Прокопанич Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р. у справі № 5002-19/5034-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління” до Алуштинського дочірнього підприємства повного товариства “Антіквар”, треті особи: Алуштинська міська рада, Кримське Республіканське підприємство “Сімферопольське МБРТІ”, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про усунення перешкод в користуванні майном та спонукання до виконання певних дій,
за участю представників:
Позивача: не з'явився,
Відповідача: не з'явився,
Третіх осіб: не з'явився.
Кримське республіканське підприємство “Протизсувне управління” (далі -КРП “Протизсувне управління”, Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Алуштинського дочірнього підприємства повного товариства “Антіквар” (далі -Товариство “Антіквар”, Відповідач) про зобов'язання знести самовільно збудоване капітальне приміщення розміром 14,2 х 4,0 м., загальною площею 57,0 кв.м., що використовується під кафе “Ріо”, яке знаходиться у північній частині берегоукріплюючих споруд м. Алушти на ділянці від буни № 41 до буни № 42 відповідно до схеми його розміщення, та про зобов'язання звільнити і повернути Позивачу в придатному для використання стані вказані берегоукріплювальні споруди на ділянці самовільно збудованого приміщення кафе “Ріо”.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (далі -АРК) від 01.11.2010р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Алуштинську міську раду (далі -Рада, Третя особа 1), Кримське Республіканське підприємство “Сімферопольське МБРТІ” (далі - БТІ, Третя особа 2) та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АРК (далі -Інспекція, Третя особа 3).
Рішенням господарського суду АРК від 06.12.2010р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р., у задоволенні позову КРП “Протизсувне управління”, відмовлено.
У поданій касаційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 73, 74, 136 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст. 376, 391 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення у справі про задоволення позову у повному обсязі.
Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.03.2000р. Постановою Верховної Ради АРК № 982-2/2000 було визначено майно, у тому числі берегоукріплювальні споруди в м. Алушта, які є майном АРК та передані на баланс Позивача.
При цьому, берегоукріплювальні споруди на ділянці від буни № 41 до буни № 42 м. Алушти до такого майна віднесено не було.
Проте, в наступному, 16.04.2008р. Постановою Верховної Ради АРК №851-5/08 було внесено зміни до вказаної вище постанови №982-2/2000, згідно яких берегоукріплювальні споруди на ділянці від буни № 41 до буни № 42 (275 п/м центральної набережної, що розташовані на сході від ротонди, рік забудови не відомий) м. Алушти було віднесено до майна АРК та передано на баланс Позивача.
При цьому, як було встановлено судами, пляж (у тому числі туалет, підпірна стіна, огорожа, кабіни для пляжу, пункти медицини та прокату і сходи) в м. Алушта, які побудовано у 1972 році, є власністю Алуштинської міської громади та з 2002 року перебувають на балансі комунального підприємства “Управління міського господарства”.
В той же час, рішенням господарського суду АРК від 12.10.2004р. у справі № 2-5/12756-2004 за позовом Товариства “Антиквар” до Виконкому Алуштинської міськради про визнання права власності за Позивачем було визнано право власності на завршений будівництвом об'єкт -буфет з літньою площадкою, який розташований в районі Приморського парку міста Алушти.
Крім того, 08.09.2005р. між Алуштинскою міською радою та Товариством “Антіквар” було укладено договір оренди земельних ділянок, загальною площею 0,0075 га, по вул. Парковій, 2-в, в м. Алушта, на якій розташована будівля площею 60 кв.м., для використання землі з комерційною метою.
24.05.2006р. була здійснена державна реєстрація вказаного договору, а земля була передана Відповідачу строком на 5 років.
Вимогами Позивача є зобов'язання Відповідача знести самовільно збудоване капітальне приміщення розміром 14,2 х 4,0 м., загальною площею 57,0 кв.м., що використовується під кафе “Ріо”, яке знаходиться у північній частині берегоукріплюючих споруд м. Алушти на ділянці від буни № 41 до буни № 42 відповідно до схеми його розміщення, та про зобов'язання звільнити і повернути Позивачу в придатному для використання стані вказані берегоукріплювальні споруди на ділянці самовільно збудованого приміщення кафе “Ріо”, з посиланням на те, що капітальне приміщення, яке використовується під кафе “Ріо”, є самочинним будівництвом, яке було здійснено на берегоукріплювальних спорудах, що належать Позивачу та порушує його права.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.ст. 321, 346, 376, 386, 396 ЦК України, ст. 136 ГК України, на підставі встановлених обставин і, зокрема, про те, що Відповідач, на підставі судового рішення, є законним власником нерухомого майна, яке просить знести Позивач, та отримав у встановленому порядку від власника земельну ділянку для обслуговування вказаного спірного майна, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, залишивши без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління” залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р. у справі № 5002-19/5034-2010 -без змін.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Малетич М.М.
Прокопанич Г.К.