Справа № 2-а-3997/11
10 лютого 2011 року Кіровський райсуд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бурко Р.В.
при секретарі - Кац-Філімончук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державтоінспектора ВДАІ м. Сміла та Смілянського району при УМВС України в Черкаській області майором міліції Полторак Ігоря Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення стоку на оскарження постанови, визнання дій інспектора протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії СА № 164335 від 22.05.2010 року винесеної старшим державтоінспектором ВДАІ м. Сміла та Смілянського району при УМВС України в Черкаській області майором міліції Полторак Ігорем Володимировичем про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та вчасно, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, але уточнив їх і просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити, в позові в обґрунтування зазначив, що 22 травня 2010 року інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення на підставі якого винесено постанову серії СА № 164335 від 22.05.2010р. по справі про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.5 наказу зареєстрованого в Мінюсті 20.03.2008 року № 230/17921.
У зв'язку з прийняттям вказаної Постанови порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача, в частині винесення неправомірного рішення щодо стягнення штрафних санкцій.
Згідно постанови 22 травня 2010 року позивач в м. Сміла по вул. Леніна, керував автобусом Мерседес Бенц 413 CDI д/н НОМЕР_1, здійснював нерегулярне перевезення по маршруту Кіровоград-Київ, не мав погодження ДАІ на дане перевезення, копії договору на перевезення та копію документа про оплату транспортних послуг. Близько 17:15 його було зупинено Інспектором ДПС. Вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки вказує, що мав договір про надання автобусів на здійснення перевезень від 21.05.2010 р., який свідчить про наявність договору, згідно якого оплата проводиться по закінченню роботи машини по кілометражу та відбувається по виконанню перевезень.
Відповідач до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та вчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Таким чином суд визнає, що відповідач-суб”єкт владних повноважень не з”явився до суду без поважних причин, а тому справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд дослідивши матеріали справи в їх сукупності дійшов висновку, щодо часткового задоволення заявленого адміністративного позову.
22.05.2010 року Інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі вказаного протоколу Інспектором винесена постанова серія СА № 164335 від 22.05.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, та накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу.
При дослідженні постанови про адміністративне правопорушення СА № 164335 від 22.05.2010 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 судом встановлено порушення вимог КУпАП.
Інспектор як посадова особа при винесенні постанови про накладення стягнення (тобто заповнення бланку відповідно до Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111 “Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС”) не може визнати винною особу, що притягається до відповідальності чим порушує ст. 33 КУпАП, не може передати матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд, громадської організації або трудового колективу, чим порушує ст. 21 КУпАП, не може звільнити від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, чим порушує ст. 22 КУпАП, не може застосувати жодного виду адміністративного стягнення крім попередження та штрафу в порушення ст.ст. 22, 24, 38, 247, 284 КУпАП.
Так як сам бланк постанови в справі про адміністративне правопорушення (існує тільки один вид бланків) затверджений Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (Додаток 2 до інструкції) не відповідає вимогам КУпАП, а саме: ст.ст. 21, 22, 24, 33, 34, 35, 36, 284 КУпАП.
Тому відповідно до вищевикладеного Інспектором при складанні постанови дійсно порушено ст.ст. 21, 22, 24, 33, 34, 35, 36, 284 КУпАП, тобто вчинено низку порушень, а саме в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не з'ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. В постанові відсутні відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративного правопорушення; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Судом встановлено недотримання вимог ст. 283 КУпАП в постанові відсутній опис обставин, установлених при розгляді справи.
Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого адміністративного позову, а постанову серія СА № 164335 від 22.05.2010 року по справі про адміністративне правопорушення старшого державтоінспектора ВДАІ м. Сміла та Смілянського району при УМВС України в Черкаській області майором міліції Полторак Ігоря Володимировича про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, закрити.
Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 293 КУпАП, ст. 11, 71, 72, 94, 158, 161-163, 256 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія СА № 164335 від 22.05.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Р. В. Бурко