79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.09.06 Справа№ 3/126-21/133
За позовом: Новороздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", м. Новий Розділ,
до відповідача:Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", м. Новий Розділ,
про визнання недійсним наказу.
Суддя Масловська Л.З.
за участю представників сторін:
від позивача -Троцко - представник
від відповідача -Мартинів - представник
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов»язки згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України.
Суть спору:
Позовну заяву подано Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка", м. Новий Розділ, Львівська область, до Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", м.Новий Розділ, Львівська область, про визнання недійсним наказу Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" від 09.04.2004 р. в частині п. 5 рядку 6 про передачу Новороздільському державному гірничо-хімічному підприємству "Сірка" кредиторської заборгованості відповідача в сумі 471600 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2006 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.06.2006 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 13.06.2006 р., 10.08.2006 р.. В судовому засіданні 31.08.2006 р. оголошено перерву до 28.09.2006 р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.
У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюваним наказом відповідач без погодження із позивачем та кредитором вніс до розподільчого балансу при створенні позивача суму своєї кредиторської заборгованості в розмірі 471600 грн.. Вважає, що переведення боргу було здійснено без згоди кредитора, у формі, яка не відповідала формі правочину, з якого виникло зобов'язання відповідача. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов визнав з мотивів, зазначених у відзиві по справі. Ствердив, зокрема, що кредиторська заборгованість в сумі 471600 грн. була зазначена в оспорюваному наказі помилково.
Згідно із ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову лише за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. При цьому, відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив.
Наказом Міністерства промислової політики України №174 від 08.04.2004 р. "Про створення Новороздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", вирішено створити позивача на базі майна структурних підрозділів Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" (п. 1 наказу), вважати позивача правонаступником в частині майнових і немайнових прав та обов'язків реорганізованого Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" згідно із розподільчим балансом (п. 2 наказу), створено відповідну комісію для проведення приймання-передачі майна, оформлення акту приймання-передачі, складання розподільчого балансу (п. 7 наказу). Зазначений наказ сторонами не оспорювався.
На підставі зазначеного наказу, Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" видано наказ №41 від 09.04.2004 р., яким проведено розподіл майнових та немайнових прав та зобов'язань між позивачем і відповідачем. При цьому, згідно із п. п. 4, 5 цього наказу позивачу передано дебіторську заборгованість на суму 947000 грн., а також кредиторську заборгованість в сумі 7361000 грн., у тому числі в рядку 6 п. 5 зазначено заборгованість в сумі 471600 грн. перед ПП "Гекта".
16.04.2004 р. заступником міністра промислової політики України затверджено розподільчий баланс на 01.04.2004 р. із пропорційним розподілом активів і пасивів у співвідношенні 69,6% (РДГХП "Сірка") на 30,4% (НДГХП "Сірка"). Як вбачається з балансу до 30,4% пасиву віднесено і суму кредиторської заборгованості в сумі 7361000 грн., тобто, включаючи і суму 471600 грн., зазначену в оспорюваному рядку наказу.
Того ж числа (16.04.2004 р.) заступником міністра промислової політики України затверджено підписаний сторонами акт передачі майна Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" Новороздільському державному гірничо-хімічному підприємству "Сірка".
Розподільчий баланс підписано представниками сторін, що спростовує пояснення позивача про відсутність його згоди на прийняття зазначеної кредиторської заборгованості. Крім того, співвідношення активів і пасивів підприємств 69,6% на 30,4 % в розподільчому балансі відповідає даним, вказаним у наказі №41 від 09.04.2004 р., і можливе лише за умови включення до пасиву заборгованості в сумі 471600 грн., зазначеній в оспорюваному рядку наказу. Таким чином, твердження відповідача про помилковість внесення цієї суми до наказу не підтверджується матеріалам справи. Враховуючи, що наведені відповідачем підстави для визнання позову не підтверджуються матеріалами справи, а саме визнання може порушувати права та охоронювані законом інтереси інших осіб, зокрема, кредитора - ПП "Гекта", такі твердження відповідача до уваги не приймаються.
Позивач, як на підставу недійсності зазначеного рядку 6 п. 5 наказу №41 посилається на недотримання відповідачем норм ст. ст. 520, 521, 513 ЦК України, згідно із якими заміна боржника у зобов'язанні можлива лише за згодою кредитора та у формі, такій самій, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. У той же час, позивач не оспорює з цих підстав інші аналогічні рядки п. 5 наказу №41. Проте, договір про переведення боргу не є єдиною підставою для правонаступництва. За змістом ст. 107 ЦК України, внаслідок припинення юридичної особи шляхом поділу, відповідно до розподільчого балансу відповідні права та обов'язки переходять до правонаступника. Законодавство не вимагає у даному випадку дотримання тих вимог, на які посилається позивач. Ст. 512 ЦК України містить аналогічне положення і щодо заміни кредитора, згідно із якою кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою не лише внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); а й внаслідок правонаступництва та в інших випадках, передбачених законом. Правонаступництво позивача, у т.ч. щодо кредиторської заборгованості, випливає з п. 2 наказу №174 від 08.04.2004 р. Міністерства промислової політики України, розподільчого балансу і є підставою для заміни боржника.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову. судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 12, 33-35, 45, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-
У позові відмовити повністю.
Суддя Масловська Л.З.