29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" квітня 2011 р.Справа № 11/5025/136/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський
до Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільськавтоагрегат", м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 33250,67 грн.
Суддя Радченя Д. І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 20.10.2010 р.;
від відповідача: Островський М. І. за дов. від 05.01.2011 р.
В судовому засіданні 06.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільськавтоагрегат", м. Кам'янець-Подільський, 18583,67 грн. заборгованості, яка, як вказує позивач, виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, згідно укладених договорів про надання юридичних послуг на 2008-2009 р.
02.02.2011 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, за якою просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 58939,40 грн.
Оскільки подана заява не суперечить законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб вона у відповідно до ст. 22 ГПК України прийнята судом.
З огляду на збільшені позовні вимоги позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 18 594,77 грн., пеню в розмірі 17 529, 75 грн., штраф у розмірі 11 185,46грн., 3 % річних у розмірі 1 443,84 грн., компенсацію у зв'язку з інфляцією в розмірі 5 093,09грн., упущену вигоду в розмірі 5 092,49 грн.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що на виконання договорів про надання юридичних послуг від 29 листопада 2007 року та 01 грудня 2008 року №62 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 згідно актів виконаних робіт за період з січня 2008р. по січень 2010р. надала послуги відповідачу на загальну суму 26206,99 грн., з яких останній оплатив лише 24000,00 грн. Тобто станом на момент звернення у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по оплаті виконаних робіт на суму 2206,99 грн.
Окрім того позивач зазначає, що п. 4.1.1. договорів передбачено обов'язок відповідача, як замовника, сплатити додатково 10 % від суми, якщо щодо підприємства прийнято позитивне рішення або отриманий позитивний економічний ефект. З огляду на вказане позитивний фінансовий результат відповідача від виконаної роботи позивача за умовами наведених договорів становить 163572,80 грн., а тому позивачем виставлено вимогу про сплату на її користь 16357,28 грн. винагороди, яку вона повинна була отримати відповідно до умов договорів. При цьому наводить міркування, щодо позитивного економічного ефекту відповідача по кожній позиції, по якій позивачем проводилась робота згідно актів виконаних робіт.
Позивачем також зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. З посиланням на вказані норми позивачем нараховано відповідачу станом на 01 лютого 2011 року 17 529,75 грн. пені та 11 185,46 грн. штрафу.
Також з посиланням на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 443,84грн. та індекс інфляції за весь час прострочення в розмірі 5 093,09 грн.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що за той час, що остання не могла користуватись своїми коштами, які мала отримати як винагороду за виконані умови по договорам про надання юридичних послуг, вона втратила дохід, який могла б отримати, якби використала суму боргу, поклавши її, наприклад, у банк на депозитний рахунок.
Враховуючи викладене та на підставі даних про ставку Національного банку України, позивачка враховуючи умови п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України нарахувала відповідачу 5 092,49 грн. суму упущеної вигоди.
В позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог позивачем зазначено, що неодноразові звернення з приводу досудового врегулювання спору до повного розрахунку по зобов'язанням з боку відповідача не дали, а тому остання була змушена звернутись до суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні вважає всі вимоги позивача в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних, компенсацію у зв'язку з інфляцією, упущену вигоду необґрунтованими, такими, що не передбачені договорами про надання юридичних послуг, чинним законодавством України та такими, що не підлягають задоволенню судом. Вимоги щодо поточної заборгованості у відповідності до підписаних сторонами актів виконаних робіт визнає в розмірі 1 595,56 грн.
На підтвердження своєї позиції зазначає, що цивільним законодавством встановлені загальні строки позовної давності тривалістю у три роки ( ст. 257 Цивільного кодексу України). Таким чином, вважає всі позовні вимоги позивача, строки виконання за якими настали раніше ніж 21 січня 2008року (3 роки до моменту подачі позовної заяви) необґрунтованими та такими, що не можуть бути розглянуті судом в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права. З огляду на вказане загальну суму заборгованості визначає в сумі 1 595,56 грн., а не 2 206,99 грн., як зазначається позивачем. На думку останнього вказане підтверджується довідкою по ПП Савліва ОСОБА_4, складеною за результатами первинного бухгалтерського обліку відповідача та актом звірки взаєморозрахунків наданим відповідачем позивачу, відповіді на який останнім не отримано.
Щодо вимог Позивачки по виплаті винагороди в разі прийняття позитивного рішення або отримання позитивного економічного ефекту, згідно п.4.1.1. Договору, зазначає наступне:
Під позитивним економічним ефектом відповідачем вбачається результат дій (праці), який спричинив отримання економічної вигоди в виді набутих матеріальних цінностей та/або грошових коштів у вигляді чистого доходу або прибутку.
Звертає увагу, що суттєвим при отриманні позитивного економічного ефекту відповідачем є причинний зв'язок між безпосередніми діями позивача та фактом отримання (набуття) матеріальних цінностей та/або грошових коштів в повному обсязі та у відповідні строки. Строк отримання економічного ефекту, на думку останнього, є важливим і тому, що економічні процеси в державі постійно змінюються та впливають на певні сегменти економіки, серед таких можливо виділити постійні інфляційні процеси, неможливість суб'єкта господарювання на власний розсуд розпоряджатись всією сумою грошових коштів, а відповідно отримувати (інвестиційний, від основних видів діяльності та інш.) дохід. Окремо заперечує по кожному факту наведеному позивачем.
В послідуючому розгляд справи відкладався з витребуванням у позивача детального розрахунок суми позовних вимог з врахуванням умов договорів про надання юридичних послуг від 29 листопада 2007 року та 01 грудня 2008 року №62, при цьому зобов'язувалось відповідача подати в судове засідання письмові пояснення щодо змісту укладеного між сторонами п. 4.1.1. договорів про надання юридичних послуг від 29 листопада 2007 року та 01 грудня 2008 року №62.
Ухвалами про відкладення суд також вимагав провести звірку взаєморозрахунків між сторонами за результатами якої скласти акт звірки примірник якого подати суду.
В судовому засіданні 24.03.2011р. представником позивача подано суду та представнику відповідача у справі заперечення на відзив до позовної заяви про стягнення коштів в якому останні заперечили щодо доводів викладених у відзиві та уточнили розмір позовних вимог.
Так згідно поданих уточнень останній просить суд стягнути з відповідача:
- основний борг в розмірі 18 594,77 грн., (в тому числі: 2906,99грн. заборгованість за п. 4.1. договору, 16357,28грн. заборгованість за п. 4.1.1.)
- пеню в розмірі 2769,98 грн.,
- 3 % річних у розмірі 1508,48 грн., (в тому числі: 670,92 грн. 3%річних нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів, 837,56 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за п. 4.1.1.)
- компенсацію у зв'язку з інфляцією в розмірі 5 271,54 грн., (в тому числі: 2491,12 грн. компенсація нарахована в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів, 2780,42 грн. компенсація нарахована на заборгованість за п. 4.1.1.)
- упущену вигоду в розмірі 5 092,49 грн.
В судове засідання 06.04.2011р. представники сторін з'явились, та надали витрибувані судом матеріали.
Окрім того в межах оголошеної в судовому засіданні переви представником позивача подано уточнення позовних вимог, яке з огляду на розміри сплаченого позивачем державного мита, з врахуванням, що подана заява про уточнення не суперечить законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб вона у відповідно до ст. 22 ГПК України прийнята судом. З огляду на зміст поданої заяви, позивач просить на підставі раніше поданих розрахунків стягнути з відповідача:
- основний борг в розмірі 18 608,18 грн., (в тому числі: 2906,99грн. заборгованість за п. 4.1. договору, 15701,19грн. заборгованість за п. 4.1.1.)
- пеню в розмірі 2769,98 грн.,
- 3 % річних у розмірі 1508,48 грн., (в тому числі: 670,92 грн. 3%річних нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів, 837,56 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за п. 4.1.1.)
- компенсацію у зв'язку з інфляцією в розмірі 5 271,54 грн., (в тому числі: 2491,12 грн. компенсація нарахована в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів, 2780,42 грн. компенсація нарахована на заборгованість за п. 4.1.1.)
- упущену вигоду в розмірі 5 092,49 грн.
Представником відповідача в судовому засіданні 06.04.2011р. подано письмове пояснення згідно якого відповідач визнає заборгованість перед позивачем в сумі 2206,99грн.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Між позивачем та відповідачем 29 листопада 2007 року та 01 грудня 2008 року були укладені договори №62 про надання юридичних послуг на 2008-2009 роки відповідно.
За умовами договорів позивач у справі виступав виконавцем, а відповідач замовником.
Вказані договори аналогічні по своєму змісту і різняться лише строком дії договору, а тому розглядаються в комплексі.
У відповідності до умов вказаних договорів (п. 1.1.) виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах України з питань, що стосуються діяльності замовника в порядку та на умовах, визначених договорами.
Згідно п. 2.1 договорів послуги надаються замовнику шляхом: надання консультацій юридичного характеру; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв, договорів, тощо; особистої участі та представництва замовника в загальних та господарських судах України.
Пунктом 4 вказаних договорів сторони погодили ціну договору.
Так згідно п. 4.1. за надання юридичних послуг відповідно до вказаних договорів замовник сплачує виконавцю фіксовану суму винагороди згідно акту виконаних робіт.
Пункт 4.1.1. визначає, що відповідач, як замовник, зобов'язаний сплатити додатково 10 % від суми, якщо щодо підприємства прийнято позитивне рішення або отриманий позитивний економічний ефект.
Інших умов, щодо визначення розміру сум винагороди та додаткової винагороди в зазначених договорах сторонами не визначено.
Посилання позивача на те, що винагорода передбачена пунктом 4.1.1. договорів, це 10% від суми позитивного економічного ефекту, або 10% від суми винесеного на користь відповідача рішення суду судом до уваги не приймаються з огляду на зміст пунктів 4.1. та 4.1.1. договорів.
Окремо звертається увага, що винагороду у 10% неможливо буде обрахувати за способом запропонованим позивачем у разі участі позивача в судових засіданнях (на стороні відповідача) з послідуючим винесенням судом рішення на користь відповідача у справах з спорів немайнового характеру.
Так з огляду на викладене суд прийшов до висновку, що винагорода передбачена п. 4.1.1. це 10% від фіксованої суми винагороди, яка згідно п. 4.1. договорів визначається у актах виконаних робіт.
Пункт 4.3. вказаних договорів визначає, що всі витрати, пов'язані з відрядженням виконавця для участі в судах або з вирішенням інших питань, додатково погоджуються сторонами шляхом укладання письмової угоди.
Пунктом 4 вказаних договорів сторони погодили порядок розрахунків.
Так згідно п. 5.1. за послуги, передбачені 4.1. договорів оплата здійснюється протягом 3 днів з дати оформлення акту виконаних робіт, а за послуги, передбачені п. 4.1.1 договорів, оплата здійснюється протягом 3 днів з моменту набрання чинності рішенням відповідного органу судової влади, самостійного задоволення відповідачем (суб'єктом оскарження) вимог замовника (з правом поетапної оплати протягом вищевказаного терміну).
Пунктом 6.1. договорів передбачено, що сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України.
Судом також встановлено, що розміру штрафних санкцій в договорах сторонами не передбачено.
На виконання вказаних договорів позивачем надавались юридичні послуги в період з 29.11.2007р. по 31.12.2009р.
Так згідно наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт:
- акт виконаних робіт від 29.12.2007 року на суму 1 000,00 грн.
- акт виконаних робіт від 31.01.2008 року на суму 1 000,00 грн.
- акт виконаних робіт від 29.02.2008 року на суму 640,00 грн.
- акт виконаних робіт від 31.03.2008 року на суму 700,00 грн.
- акт виконаних робіт від 30.04.2008 року на суму 700,00 грн.
- акт виконаних робіт від 30.05.2008 року на суму 700,00 грн.
- акт виконаних робіт від 01.07.2008 року на суму 700,00 грн.
- акт виконаних робіт від 31.07.2008 року на суму 573,00 грн.
- акт виконаних робіт від 29.08.2008 року на суму 1 000,00 грн.
- акт виконаних робіт від 30.09.2008 року на суму 1 000,00 грн.
- акт виконаних робіт від 31.10.2008 року на суму 1 000,00 грн.
- акт виконаних робіт від 28.11.2008 року на суму 1 312,50 грн.
- акт виконаних робіт від 31.12.2008 року на суму 1 312,50 грн.
- акт виконаних робіт від 30.01.2009 року на суму 1 312,50 грн.
- акт виконаних робіт від 27.02.2009 року на суму 1 267,88 грн.
- акт виконаних робіт від 31.03.2009 року на суму 1 267,88 грн.
- акт виконаних робіт від 30.04.2009 року на суму 1 000,00 грн.
- акт виконаних робіт від 29.05.2009 року на суму 1 184,83 грн.
- акт виконаних робіт від 30.06.2009 року на суму 1 101,78 грн.
- акт виконаних робіт від 31.07.2009 року на суму 1 092,55 грн.
- акт виконаних робіт від 31.08.2009 року на суму 1 067,36 грн.
- акт виконаних робіт від 30.09.2009 року на суму 1 179,43 грн.
- акт виконаних робіт від 31.10.2009 року на суму 1 069,30 грн.
- акт виконаних робіт від 30.11.2009 року на суму 1 299,10 грн.
- акт виконаних робіт від 28.12.2009 року на суму 1 071,13 грн.
позивачем надано відповідачу юридичні послуги на загальну суму 25551,74 грн.
Окремо за межами дії договорів від 29 листопада 2007 року та від 01 грудня 2008 року №62 про надання юридичних послуг позивачем надано послуги згідно акту виконаних робіт 29.01.2010 року на суму 355,25 грн. Проте вимоги позивача які стосуються вказаної суми не є предметом спору в межах вказаної справи, з огляду на те, що роботи виконані в січні 2010р., тобто за межами кінцевого строку дії договорів (після 31.12.2009р.), які позивач визначив як підставу подання позову.
Відповідачем розрахунки за вказаними договорами згідно підписаних актів виконаних робіт проведено частково та з порушенням строків оплати, а тому в останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2551,74 грн.
Крім сплати суми основного боргу позивачем нараховано до сплати відповідачу 2491,12 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 670,92 грн. 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів на підставі зазначених вище актів.
Враховуючи, що п. 4.1.1. договорів передбачено винагороду у розмірі 10% від суми з врахуванням тієї обставини, що за час надання юридичних послуг відповідачем був отриманий позитивний економічний ефект та щодо останнього приймались позитивні рішення судів позивачем нараховано відповідачу 15701,19 грн. винагороди відповідно до п. 4.1.1. договорів та 2780,42 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 837,56 грн. 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо сплати сум винагороди.
Заслухавши пояснення повноважного представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Ст. 627. ЦК України визначає свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2007 року та 01 грудня 2008 року між сторонами було укладено були укладені договори №62 про надання юридичних послуг на 2008-2009 роки відповідно із строком дії з 29.11.2007р. по 31.12.2009р.
Щодо вимог позивача обумовлених п.4.1. договорів:
На виконання умов укладеного договору позивачем надавались юридичні послуги відповідачу, що підтверджено складеними сторонами актами виконаних робіт (копії актів за вказаний період наявні в матеріалах справи).
За умовами укладеного договору відповідач зобов'язався сплачувати за послуги передбачені п. 4.1. протягом 3 днів з дати оформлення акту виконаних робіт, а за послуги, передбачені п. 4.1.1 договорів протягом 3 днів з моменту набрання чинності рішенням відповідного органу судової влади, самостійного задоволення відповідачем (суб'єктом оскарження) вимог замовника (з правом поетапної оплати протягом вищевказаного терміну).
Взяті на себе зобов'язання відповідач у строк, визначений угодою виконав частково, заборгованість за надані юридичні послуги в період з 29.11.2007р. по 31.12.2009р. становить 2551,74 грн., що підтверджується поданим розрахунком суми позову, актами виконаних робіт за вказаний період, тощо.
Отже, сума заявленої до стягнення основної заборгованості за надані юридичні послуги за п. 4.1. підлягає задоволенню частково в сумі 2551,74 грн.
Щодо стягнення 355,25 грн. заборгованості за надання юридичних послуг наданих згідно акту виконаних робіт 29.01.2010 року то в задоволенні вказаних вимог належить відмовити з огляду на те, що роботи виконані в січні 2010р., тобто за межами кінцевого строку дії договорів (після 31.12.2009р.), які позивач визначив як підставу подання позову.
Щодо вимог про стягнення 2491,12 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 670,92 грн. 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів на підставі зазначених вище актів судом враховано наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Аналізом наявних матеріалів встановлено що між сторонами договору про збільшення позовної давності не укладалось, а тому на вказані відносини поширюється загальний строк позовної давності.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
При подачі відзиву на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
А тому з огляду на викладене, з врахуванням наведених положень закону, а також враховуючи зміст укладених між сторонами договорів суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3% річних нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів на підставі актів виконаних робіт на фіксовані суми винагороди, які підлягали сплаті в період з 24.01.08р. по 31.12.2009р.
Проведеним перерахунком та детальним аналізом заявлених до стягнення сум нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3% річних встановлено, що підлягає стягненню з відповідача на корить позивача 2387,23 грн. - нарахувань за встановленим індексом інфляції та 651,84 грн. - 3% річних.
В решті вимог про стягнення нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3% річних нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів на підставі актів виконаних робіт на фіксовані суми винагороди належить відмовити.
Щодо вимог позивача обумовлених п. 4.1.1. договорів:
Пунктом 4.1.1. зазначених договорів сторонами погоджено, що відповідач, як замовник, зобов'язаний сплатити додатково 10 % від суми, якщо щодо підприємства прийнято позитивне рішення або отриманий позитивний економічний ефект.
Щодо розміру суми то сторони погодили п. 4.1. договорів, що сума належна до сплати фіксується в актах виконаних робіт. Іншого посилання на розмір суми як такої із змісту договорів не випливає.
Так з огляду на викладене сума передбачена п. 4.1.1. це 10% від фіксованої суми винагороди, яка згідно п. 4.1. договорів визначається у актах виконаних робіт.
За період з 24.01.08р. по 31.12.2009р. (строк з врахуванням умов договорів та вимог ст. 257 та ч.3 ст. 267 ЦК України) позивачем згідно актів виконаних робіт надано відповідачу юридичні послуги на загальну суму 24551,74 грн.
Згідно акту виконаних робіт від 31.07.2009р. за результатом надання позивачем юридичних послуг відповідачем отримано позитивний фінансовий результат, про що вказано в акті, тобто є підстава для нарахування 10% додаткової винагороди за п. 4.1.1. Інших відомостей про отримання позитивного результату для відповідача акти виконаних робіт не містять. Проте позивачем надано суду ряд позовних матеріалів та процесуальних документів судів, які на думку позивача є підставою для нарахування додаткової винагороди згідно п. 4.1.1. договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Аналізом поданих матеріалів, встановлено, що надані позивачем документи не підтверджують наявність позитивних рішень прийнятих на користь відповідача у справі за участю позивача, як представника, які би служили підставою для нарахування винагороди в порядку п. 4.1.1. договорів.
Так з огляду на рішення, на які посилається позивач (до прикладу рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 липня 2009 року у справах за позовами прокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, додаткові рішення у справах Кам'янець-Подільського міськрайонного суду та ін.) вони взагалі є негативними рішеннями для відповідача, оскільки підтверджують факт задоволення позову у справах де ВАТ "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" виступав відповідачем, тобто є підставою для стягнення коштів з останнього, або вирішують питання про стягнення додаткових коштів з ВАТ "Кам'янець-Подільськавтоагрегат". Інші процесуальніі документи (Ухвала Хмельницького окружного адміністративногоо суду від 11.06.2009р., ухвали про залишення позову без розгляду Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23.08.2009р., тощо) не підтверджують участі позивача при вирішенні вказаних справ, оскільки в рішеннях ОСОБА_1 як представник не зазначена, а в актах виконаних робіт про участь у вказаних засіданнях не зазначено.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що підставою для обрахування додаткової винагороди є лише фіксована сума визначена в акті виконаних робіт від 31.07.2009р., тобто 1092,55 коп.
А тому вимога позивача про стягнення заборгованості за п. 4.1.1. підлягає задоволенню частково в розмірі 109,26 грн.
В задоволенні іншої частини вимог нарахованих у відповідно до п. 4.1.1. належить відмовити у зв'язку з недоведеністю.
Щодо вимог про стягнення 2780,42 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 837,56 грн. 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1.1. договорів на підставі зазначених вище актів судом проведеним перерахунком та детальним аналізом встановлено, що підлягає стягненню з відповідача на корить позивача 15,39 грн. - нарахувань за встановленим індексом інфляції та 4,92 грн. - 3% річних.
В решті вимог про стягнення нарахувань за встановленим індексом інфляції та 3% річних нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1.1. договорів відмовити.
Щодо вимог про стягнення пені:
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
П. 3-4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи що у договорах №62 про надання юридичних послуг, укладених між сторонами 29 листопада 2007 року та 01 грудня 2008 року розміру та порядку застосування штрафних санкцій не передбачено в задоволенні вимог позивача про стягнення 2769,98 грн. пені належить відмовити.
Щодо упущеної вигоди:
В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що за той час, що остання не могла користуватись своїми коштами, які мала отримати як винагороду за виконані умови по договорам про надання юридичних послуг, вона втратила дохід, який могла б отримати, якби використала суму боргу, поклавши її, наприклад, у банк на депозитний рахунок. Враховуючи викладене та на підставі даних про ставку Національного банку України, позивачка враховуючи умови п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України нарахувала відповідачу 5 092,49 грн. суму упущеної вигоди.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність причинного зв'язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Як на підставу неотриманого доходу позивач посилається на те, що у разі своєчасної сплати заборгованості за надані послуги вказані кошти остання могла покласти наприклад, у банк на депозитний рахунок.
Однак до матеріалів справи не додано доказів про намір використання зазначених коштів, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача.
Окремо судом враховано, що розрахунок упущеної вигоди доданий до матеріалів справи включає в себе вимоги, на основі яких проводився розрахунок, в задоволенні яких судом відмовлено.
З огляду на викладене, в задоволенні вимог про стягнення 5 092,49 грн. упущеної вигоди належить відмовити в зв'язку з недоведеністю.
Судові витрати відповідності до ст. 49 ГПК України належить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1, 12, 44, 49, ст. 82, 83, 84, 85 ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільськавтоагрегат", (вул. Північна, 85, м. Кам'янець-Подільський, Кам'янець-Подільського р-ну, Хмельницької обл., код 00232130) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 5720,38 грн. (п'ять тис. сімсот двадцять грн. 38 коп.) в тому числі:
- основний борг в розмірі 2661,00 грн., (з них: 2551,74грн. заборгованість за п. 4.1. договору, 109,26 грн. заборгованість за п. 4.1.1.)
- 3 % річних у розмірі 656,76 грн., (з них: 651,84 грн. 3%річних нарахованих в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів, 4,92 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за п. 4.1.1.)
- компенсацію у зв'язку з інфляцією в розмірі 2402,62 грн., (з низ: 2387,23 грн. компенсація нарахована в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо строку сплати сум винагороди відповідно до п.4.1. договорів, 15,39 грн. компенсація нарахована на заборгованість за п. 4.1.1.), 57,20 грн. (п'ятдесят сім грн. 20 коп.) витрат по оплаті державного мита та 23,18 грн. (двадцять три грн. 18,коп) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя Д.І. Радченя
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею відповідно до ст. 85 ГПК України 08.04. 2011 року.
Віддрук: 3 прим.:
1. - до справи;
2. - позивачу;
3. - відповідачу;