ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/8004.04.11
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмунай»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
За участю представників сторін:
від позивача: Шевцова Т.М. -представник за довіреністю № 93 від 20.12.2010 року;
від відповідача: не з'явився.
встановив:
Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмунай» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.06.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»позикодавцем (позивачем) та відкритим акціонерним товариством «Трансмунай»позичальником (відповідачем) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги, згідно п.1.1. якого, що був змінений додатковою угодою № 1 від 28.12.2007 року, позикодавець зобов'язується надати позичальнику безпроцентну поворотну фінансову допомогу в сумі 78 670,00 гривень (далі - позика) терміном до 20 грудня 2010 року (включно), а позичальник зобов'язується повернути дану грошову суму відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п. 2.2. договору позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики протягом п'яти банківських днів з дати закінчення терміну надання позики. Позичальник може повернути суму позики достроково.
Позивач виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 78 670,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2716 від 27.06.2006 року.
Відповідач порушив умови договору, не повернув позику у сумі 78 670,00 грн., у встановлений договором строк.
28.12.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 05-02/862/7690 з проханням терміново повернути заборгованість, проте претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Відповідно до п. 3.2. договору у разі несвоєчасного повернення позикових грошових коштів позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі 0,05% від несвоєчасно повернутої грошової суми за кожен день прострочки, але не нижче подвійної облікової ставки НБУ, що встановлена на момент виконання зобов'язання.
Позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 2 320,77 грн.
Керуючись ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачеві штраф в сумі 5 506,90 грн.
Також, керуючись статтею 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві 3% річних у сумі 480,52 грн. та індекс інфляції в сумі 6 356,54 грн.
На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду з проханням стягнути з відповідача 78 670,00 грн. боргу, 2 320,77 грн. пені, 400,52 грн. 3 % річних та штраф у сумі5 506,90 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/80 і призначено до розгляду на 21.03.2011 року.
У судове засідання 21.03.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/80 від 04.03.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача з'явився, частково подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/80 від 04.03.2011 року.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 04.04.2011 року.
У судове засідання 04.04.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/80 від 04.03.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача з'явився, подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 21.03.2011 року, подав заяву про уточнення позовних вимог за вих. № 05-02/245/1938 від 01.04.2011 року, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 78 670,00 грн., пеню в сумі 3 933,50 грн., штраф у сумі 5 506,90 грн., 3% річних у сумі 646,60 грн., індекс інфляції в сумі 1 501,81 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 932,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
26.06.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»позикодавцем (позивачем) та відкритим акціонерним товариством «Трансмунай»позичальником (відповідачем) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги, згідно п.1.1. якого, що був змінений додатковою угодою № 1 від 28.12.2007 року, позикодавець зобов'язується надати позичальнику безпроцентну поворотну фінансову допомогу в сумі 78 760,00 гривень (далі - позика) терміном до 20 грудня 2010 року (включно), а позичальник зобов'язується повернути дану грошову суму відповідно до умов даного договору.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 2.1. договору позикодавець надає позику грошовими коштами після підписання цього договору повноважними представниками обох сторін. Позика надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
Відповідно до п. 2.2. договору позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики протягом п'яти банківських днів з дати закінчення терміну надання позики. Позичальник може повернути суму позики достроково.
Відповідно до п. 2.3. договору сума позики повертається позичальником грошовими коштами у безготівковій формі шляхом перерахування необхідної суми на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до п. 4.1. договору, що був змінений додатковою угодою № 1 від 28.12.2007 року, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині розрахунків -до повного виконання зобов'язань по завершенню розрахунків.
Позивач виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 78 670,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2716 від 27.06.2006 року.
Відповідач порушив умови договору, не повернув позику у сумі 78 670,00 грн., у встановлений договором строк
Головними бухгалтерами сторін підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2010 р. -31.12.2010 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 78 670,00 грн.
28.12.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 05-02/862/7690 з проханням терміново повернути заборгованість, проте претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
В процесі розгляду справи представник позивача надав копію акту звірки взаємних розрахунків між ВАТ «Укртранснафта»та ТОВ «Трансмунай»за період: 01.01.2011 р. -17.03.2011 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 78 670,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 78 670,00 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.2. договору у разі несвоєчасного повернення позикових грошових коштів позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі 0,05% від несвоєчасно повернутої грошової суми за кожен день прострочки, але не нижче подвійної облікової ставки НБУ, що встановлена на момент виконання зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню з 25.12.2011 року по 03.04.2011 року в розмірі 3 933,50 грн.
Відповідно до ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 1050 ЦК України, в силу якої встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тому вимоги позивача щодо стягнення пені не підлягають задоволенню.
Керуючись ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 5 506,90 грн.
Згідно ч.2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 506,90 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути індекс інфляції у сумі 1 501,81 грн. та три проценти річних у сумі 646,60 грн.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням 5 банківських днів на повернення позики, починаються з 28.12.2010 року.
Таким чином, суд наводить власний розрахунок трьох процентів у період з 06.04.2010 року по 21.01.2011 року.
Розрахунок трьох процентів річних у період з 28.12.2010 року по 03.04.2011 року.
78 670,00*3%/365*96= 620,74 грн.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 620,74 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
В частині стягнення трьох процентів річних у сумі 25,86 грн. слід відмовити.
Судом, при дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок збитків від інфляції, а саме позивач нарахував неправильну суму збитків від інфляції.
Таким чином, суд наводить власний розрахунок збитків від інфляції у період з 28.12.2010 року по 03.04.2011 року.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:
78 670,00*101,1 %(індекс інфляції за січень 2011 року)*100,9%(індекс інфляції за лютий 2011 року)=80 251,19 грн.
80 251,19-78 670,00=1 581,19 грн.
Однак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 1 501,81 грн. за розрахунком позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ст. 83 ГПК України).
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмунай» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; п/р 2600521841 в АБ «Укргазпромбанк», МФО 320843, код ЄДРПОУ 34300318) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»(01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7; п/р 26008056200439 в Столичній філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380269, код ЄДРПОУ 31570412) заборгованість у розмірі 78 670 (сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 коп., штраф в розмірі 5 506 (п'ять тисяч п'ятсот шість) грн. 90 коп., три процента річних в розмірі 620 (шістсот двадцять) грн. 74 коп., індекс інфляції в розмірі 1 501 (одна тисяча п'ятсот одну) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 65 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 07.04.2011 року.