ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/3404.04.11
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Комунального підприємства «Синьоозерне»Подільського району м. Києва
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Іваненко І.П. (довіреність № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010р.);
від відповідача: Рибак А.В. (довіреність від 14.03.2011р.);
Вдовиченко І.Д. (довіреність від 14.03.2011р.);
04.04.2011р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(надалі позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Синьоозерне»Подільського району м. Києва (надалі КП «Синьоозерне», відповідач) 136 237, 42 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 351 683, 55 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 98 233, 39 грн..
У поданій в судовому засіданні заяві, представником позивача відзначено про допущення описки при виготовленні позовної заяви, та відповідно замість вказаного в позові - 136 237, 42 грн. боргу, вірною є сума 1 879 357, 86 грн..
В ході розгляду справи, при врахуванні сплати боргу в сумі 88 419 грн., яка здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 790 938, 86 грн. основного боргу, 351 683, 55 грн. інфляційної складової, 98 233, 39 грн. 3% річних.
Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 102004 від 01.10.2008р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2011р. становила 1 879 357, 86 грн. та частково була сплачена на час розгляду справи судом. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пені, нарахування якої, передбачено договором.
Відповідачем надано відзив на позов, у якому зазначено, що згідно укладеного з позивачем договору КП «Синьоозерне»є споживачем, однак виконує посередницькі функції, зобов'язане забезпечувати своєчасне надходження коштів в оплату за спожиту теплову енергію, яка надається на транзитний рахунок КП ГІОЦ (КМДА).
Населення сплачує по тарифам за кв. м. загальної площі квартири щорічно, а нарахування за ЦО експлуатаційній організації проводить по кількості витраченої теплової енергії в Гккал. Кошти повністю спрямовуються до Київенерго, тоді як тепло подається з жовтня по квітень; з травня по вересень відбувається накопичення коштів для закупівлі природного газу та інших паливних матеріалів для безперебійного забезпечення населення теплом в осінньо-зимовий період; відповідно робити висновки про борги населення за ЦО в середині опалювального сезону немає підстав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін, господарський суд, -
01 жовтня 2008р. між АЕК «Київенерго»та КП «Синьоозерне»укладено договір № 102004 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і за таким постачальник (позивач у справі) зобовязувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач (відповідач у справі) зобовязувався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.
Тарифи та порядок розрахунків за договором визначені додатком № 2 до договору, де згідно з п. 9, 10:
- споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання;
- споживач щомісячно забезпечує
не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009 року (п. 4.1. договору). За п. 4.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Поданим позивачем розрахунком, що наданий з уточненнями та проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом дії договору теплової енергії на суму 16 881 328, 23 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію, з урахуванням зарахованої оплати в сумі 88 419 грн. в погашення боргу, який станом на час вирішення спору складає 1 790 938, 86 грн..
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
З урахуванням умов договору (додаток № 2) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 790 938, 86 грн., що виник в періоді з 01.10.2008р. по 01.01.2011р. (при врахуванні отриманих оплат).
У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхиляються, оскільки при укладенні договору сторони погодили здійснювати оплату відповідно до умов договору (п.1.1), а договір в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних збитків у розмірі 230 366, 89 грн. виходячи з представленого відповідачем розрахунку (при врахуванні спірного періоду -з 01.10.2008р. по 31.12.2010р.), оскільки такий здійснений по сумі та у відношенні періоду прострочення при відповідних даних АЕК «Київенерго»наведених у розрахунку до позову (по сумі нарахування та сумі здійснених оплат), та спростовує наведений позивачем розрахунок.
З розрахунком суми 3% річних, що здійснений позивачем суд погоджується, натомість розрахунки відповідача не можуть бути прийняті судом, оскільки в періоді коли відсутні інфляційні збитки (індекс інфляції менше 100), відповідачем не здійснювалось нарахування 3% річних, що є невірним.
Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 102004 від 01.10.2008р. у спірному періоді відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 23 292, 75 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 21 175, 87 грн..
Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України, що є підставою для покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита понесених з поданням позову про стягнення боргу, який частково в сумі 88 419 грн. був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі (01 лютого 2011р.).
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Синьоозерне»Подільської районної у м. Києві Ради (04208, м. Київ, пр-т. Георгія Гонгадзе 7, корпус А, р/р 26008203133801 у АКБ «Київ»м. Київ, МФО 320401, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35669329) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 1 790 938, 86 грн. (один мільйон сімсот дев'яносто тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 86 копійок) боргу за спожиту теплову енергію, 230 366, 89 грн. (двісті тридцять тисяч триста шістдесят шість гривень 89 копійок) інфляційних збитків, 98 233, 39 грн. (дев'яносто вісім тисяч двісті тридцять три гривні 39 копійок) 3% річних, 21 175, 87 грн. (двадцять одну тисячу сто сімдесят п'ять гривень 87 копійок) судових витрат.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 08.04.2011