ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/11828.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»
до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
1) Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація
2) Дарницька районна у місті Києві рада
про визнання договору недійсним
та за зустрічним позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»
про стягнення заборгованості
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»: Колобродова О.В.
від Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва: Онищенко Є.М.
від Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації: не з'явились
від Дарницької районної у місті Києві ради: не з'явились
Обставини справи :
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсними договору оренди нерухомого майна № 111 від 01.03.2008 р., укладеного між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз». Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю вказаного договору вимогам чинного законодавства України, оскільки місця загального користування, що є об'єктом оспорюваного договору, є невід'ємною частиною будинку, як споруди (цілої речі) і допоміжними приміщеннями, які використовуються для обслуговування такої будівлі та не можуть бути самостійним об'єктом оренди. Крім того, позивач зазначає,що в тексті в оспорюваному договорі міститься посилання на розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 17.03.2008 р. № 274, що є незрозумілим, оскільки договір № 111 укладався 01.03.2008 р., тобто раніше, ніж винесено відповідне розпорядження
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 р. було порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
11.06.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва подало зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»заборгованості з орендної плати за договором № 111 від 01.03.2008 р. у розмірі 60 918, 17 грн., 4 283, 49 грн. -пені та 2 903, 79 грн. витрат по сплаті земельного податку. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»зобов'язань щодо сплати за користування приміщенням, що є об'єктом оспорюваного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 р. зустрічну позовну заяву Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»про стягнення 68 105, 45 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 51/118.
Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва подало відзив на первісний позов, у якому проти позову заперечило з тих підстав, що право комунальної власності на нежитлове приміщення загальною площею 107, 8 кв.м. по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві ніким, в тому числі позивачем, не оспорено, а відтак -договір № 111 від 01.03.2008 р. відповідає положенням чинного законодавства України та укладено відповідачем за первісним позовом в межах повноважень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»подало відзив на зустрічну позовну заяву, у якому заперечило проти вимог Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва, мотивуючи свої заперечення тим, що договір № 111 від 01.03.2008 р., яким позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги, не повинен був укладатись та підлягає визнанню недійсним, а тому вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва про стягнення коштів за оспорюваним договором є безпідставними.
У процесі розгляду справи залучено до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва -Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію та Дарницьку районну у місті Києві раду.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судові засідання учасників провадження у справі та необхідність витребувати додаткові докази у справі.
У даному судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»підтримав первісний позов та заперечив проти зустрічних позовних вимог.
Представник Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва підтримав зустрічну позовну заяву та заперечив проти первісного позову.
Представники третіх осіб на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.
У судовому засіданні 28.02.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) № 105 від 11.02.2008 р. «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва»на баланс відповідача за первісним позовом передано нежитловий фонд станом та делеговано функції орендодавця з 01.03.2008 р.
17.03.2008 р. виконавчим органом Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) винесено розпорядження № 274 про внесення змін та доповнень до розпорядження № 105 від 11.02.2008 р. «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва»у відповідності до якого відповідачу за первісним позовом надано повноваження на переукладення діючих договорів оренди нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 р. в установленому чинним законодавством порядку.
01.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва укладено договір оренди нерухомого майна (будівель споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва № 111, за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався, на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 р., передати, а позивач за первісним позовом -прийняти в оренду нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 107, 8 кв.м. під місця загального користування.
Термін дії договору, відповідно до п. 9.1., встановлено з 01.03.2008 р. до 01.06.2008 р.
Угодою від 01.06.2008 р. сторони внесли зімни до договору № 111 від 01.03.2008 р. та встановили, що договір діє з 01.06.2008 р. до 01.06.2011 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»зазначає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки місця загального користування, що є об'єктом оспорюваного правочину, є невід'ємною частиною будинку, як споруди (цілої речі) і допоміжними приміщеннями, які використовуються для обслуговування такої будівлі, конструктивно пов'язані з будівлею, використовуються за сіпальним господарським призначенням і при виділені окремою спорудою втрачає своє цільове призначення та саме по собі є непотрібним, з чого слідує, що будівлі, місця загального користування та підвали фактично існують як головна річ та її приналежність, а відтак -на думку позивача, вищевказані об?єкти не можуть бути самостійним об'єктом оренди.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві знаходиться окремо стояче нежитлове приміщення загальною площею 380, 62 кв.м.
При цьому, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»є власником нежитлових приміщень в будівлі по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві на підставі договорів купівлі продажу від 28.05.1999 р., від 05.12.2001 р. та від 04.09.2007 р., що, зокрема, підтверджується довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6214 (И-2011) від 09.02.2011 р.
Також судом встановлено, що об'єктом оспорюваного договору є коридор площею 60, 5 кв.м., сходовий майданчик площею 20, 9 кв.м., 14, 9 кв.м. -коридору та 11, 5 кв.м. -коридору, які, в свою чергу, становлять 89, 5 % від площі місць загального користування у будівлі загальною площею 380, 62 кв.м. по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві.
Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
У відповідності до ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тож, головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може.
Положеннями ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що об?єктом оренди є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;
Статтею 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Тож, цілком очевидним є те, що коридор та сходовий майданчик, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»за договором № 111 від 01.03.2008 р., є саме допоміжними приміщеннями, які призначені для обслуговування та забезпечення експлуатації нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві та, крім того, не є нерухомим майном або індивідуально визначеним майном у розумінні ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Оцінюючи об'єкт договору № 111 від 01.03.2008 р. у розрізі ст.ст. 186, 187 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що допоміжні приміщення, передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»відповідно до умов оспорюваного договору, є приналежністю нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, яка, в свою сергу є головною річчю у розумінні вищевказаних норм законодавства.
Між тим, у відповідності до ч. 2 ст. 186 Цивільного кодексу України приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що нежитлові приміщення загальною площею 107, 8 кв.м. по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, які є об'єктом оспорюваного договору, а саме: коридор площею 60, 5 кв.м., сходовий майданчик площею 20, 9 кв.м., коридор площею 14, 9 кв.м. та коридор площею 11, 5 кв.м. не можуть бути самостійним об'єктом оренди та використовуватись незалежно від головної речі -будівлі загальною площею 380, 62 кв.м. по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з положень оспорюваного договору, нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 107, 8 кв.м. Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва передало в оренду на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 274 від 17.03.2008 р., яким відповідачу за первісним позовом надано повноваження на переукладення діючих договорів оренди нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 р.
Таким чином, об'єктами вищевказаних договорів мали бути нежитлові приміщення, що, в свою чергу виключає можливість передачі в орендне користування коридору та сходового майданчику.
Тож, вищенаведене свідчить про те, що на момент укладання договору № 111 від 01.03.2008 р. у Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва були відсутні повноваження на передачу в оренду нежитлових приміщень загальною площею 107, 8 кв.м. по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, а саме: коридору площею 60, 5 кв.м., сходового майданчику площею 20, 9 кв.м., коридору площею 14, 9 кв.м. та коридору площею 11, 5 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 р. № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
З огляду на те, що положеннями чинного законодавства України, що регулює орендні відносини, передбачена можливість передання в оренду речі, визначеної індивідуальними ознаками, а не приналежності головної речі, суд дійшов висновку, що договір № 111 від 01.03.2008 р. не відповідає нормам законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Що ж до зустрічних позовних вимог Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»заборгованості з орендної плати за договором № 111 від 01.03.2008 р. у розмірі 60 918, 17 грн., 4 283, 49 грн. -пені та 2 903, 79 грн. витрат по сплаті земельного податку, суд відмовляє у їх задоволені з огляду на те, що в обґрунтування своїх вимог Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва посилається на договір, який визнано недійсним у судовому порядку, а відтак -відсутні підстави для стягнення орендної плати за недійсним правочином.
Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведено у зустрічній позовної заяві, Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва суду не надано.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за зустрічним позовом покладаються на Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»задовольнити.
2. Визнати недійним договір № 111 від 01.03.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, код ЄДРПОУ 16283425) та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (02021, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296).
3. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (02021, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, код ЄДРПОУ 16283425) 85,00 (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) грн. -державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 06.04.2011 р.