ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/384-10-56/1030.03.11
Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.
при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали
за позовом Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради
доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"
простягнення 34103,04 грн.
Представники сторін:
від позивача Павленко С.П. - представник;
від відповідача Царук Ю.В. -представник.
Відповідно до ст. 77 ГПК України
в судовому засіданні 16.03.2011 року
оголошено перерву до 30.03.2011року
На розгляд Господарського суду Дніпропетровської області передані позовні вимоги Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" суми страхового відшкодування у розмірі 47258,20 грн.
Ухвалою Господарського суду дніпропетровської області від 05.08.2010 року за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 28/384-10.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2011 року справу № 28/384-10 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року справу №28/384-10 прийнято до провадження та присвоєно їй номер 28/384-10-56/10.
Заявою від 16.02.2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 34103,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті незаконного заволодіння транспортним засобом, який був застрахований у відповідача на підставі договору добровільного страхування від 29.04.2009, сталася дорожня - транспортна пригода, в якій було пошкоджено застрахований транспортний засіб та завдано збитків на загальну суму 47258,20 грн. З настанням вказаних обставин, у відповідача виник обов'язок здійснити позивачу виплату страхової суми (страхового відшкодування). Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхової суми, однак вимоги позивача були відхилені відповідачем. Позивач вважає відмову відповідача у виплаті страхової суми незаконною, тому звернувся до суду за захистом свої прав.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та посилається на відсутність правових підстав для здійснення виплати страхової суми позивачу, оскільки дорожня -транспортна пригода в результаті якої було пошкоджено застрахованих транспортний засіб, не є страховим випадком на підставі п.п. 3.1.6 Програми страхування. Позивач вказує на те, що дорожня -транспортна пригода сталась внаслідок незаконного заволодіння третіми особами транспортним засобом шляхом зловживання довірою водія позивача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 у справі № 28/384-10 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: який розмір шкоди завдано внаслідок дорожньо- транспортної пригоди автомобілю Infiniti М35, колір - KН3 G- чорний, номер кузову НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_3 24.01.2010.
16.03.2011року, представником позивача через канцелярію суду була надана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній вимагає стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, яка визначена у висновку експерта, а саме у розмірі 34 103,04грн.
Суд розглядає остаточні вимоги позивача.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
Згідно довідки від 03.02.2010 Державтоінспекції у Дніпропетровській області, 24.01.2010 року о 18 год. 00 хв. на вул. Запорізьке шосе сталась дорожня -транспортна пригода, а саме зіткнення автомобілів Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3 та "Хонда Цивік" державний номер НОМЕР_4, в результаті якої автомобілі отримали пошкодження.
Відповідно до вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08.06.2010 року, який набрав чинності 24.06.2010 року у справі № 1-252/2010 по обвинуваченню ОСОБА_1, підсудний ОСОБА_1 24.01.2010 року приблизно біля 17 год. 30 хв. будучи в стані алкогольного сп'яніння знаходився по місцю своєї роботи на автомобільній мийці ПП "ОСОБА_2", що знаходиться по АДРЕСА_1, де вступив з особою, кримінальна справа по відношенню до якого виділена в окреме провадження, у попередню злочинну змову, направлену на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, що належить ТОВ "Лізингова компанія "Конфіл", вартістю 338821,46 грн. та переданим у користування Комунальному підприємству "Управління контролю за благоустроєм міста". Після цього співучасники злочину, реалізуючи свої злочинні наміри, скориставшись залишеними їм особою, що управляє даним транспортним засобом -ОСОБА_3, ключами від автомобіля, шляхом вільного доступу проникли в його салон, при цьому підсудний ОСОБА_1 зайняв сидіння для водія. Запустивши двигун вказаного автомобіля, співучасники злочину, всупереч волі власника транспортного засобу заволоділи ним та покинули територію автомобільної мийки. В подальшому, підсудний ОСОБА_1, керуючи даним транспортним засобом, рухався по вул. Запоріжське шосе м. Дніпропетровську, де в районі перетину з вул. Шинною, 24.01.2010 року біля 18 годин не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем "Хонда Цивік", державний номер якого НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого автомобілю Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, завдано механічні пошкодження у розмірі 47919,00 грн. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про доведеність вини підсудного у незаконному заволодінні транспортним засобом з будь -якою метою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної матеріальної шкоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.
Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08.06.2010 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
За таких обставин, для суду при вирішенні даного спору є обов'язковим вирок Жовтневого районного суду щодо фактів, які були встановлені вироком, а саме незаконне заволодіння ОСОБА_1 автомобілем Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, спричинення 24.01.2010 дорожньо- транспортної пригоди, шляхом зіткнення з автомобілем "Хонда Цивік" державний номер НОМЕР_4, та завдання в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, механічних пошкоджень та матеріальної шкоди.
Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту від 29.04.2009 №205. 0014126, укладеного Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", застраховано автомобіль Infiniti М35, номер кузову НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_3, страхувальником по договору є Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста", строк дії договору до 24год.00хв. 29.04.2010 року.
Таким чином, автомобіль Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, якому завдано механічні пошкодження в результаті дорожньо -транспортної пригоди, яка сталась 24.01.2010 був застрахований у відповідача.
У зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті вищевказаних подій, 24.01.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, компанією "Декра Експерт", на замовлення відповідача, складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого автомобілю Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, за результатами якого розмір відновлювального ремонту складає 45697,35 грн. Також, 28.01.2010 компанією "Декра Експерт" на замовлення відповідача був складений акт огляду автомобіля Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3.
03.04.2010 відповідач листом № 991 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування пославшись на п.п. 3.1.6 та п.п. 8.1.7 Програми страхування.
Однак, відповідно до матеріалів справи, 01.04.2010 року Приватним підприємцем ОСОБА_6. на замовлення позивача, проведено ремонт автомобіля Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3 на загальну суму 47258,20 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 01.04.2010. В підтвердження здійснення позивачем оплати виконаних Приватним підприємцем ОСОБА_6. ремонтних робіт, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, а саме від 09.02.2010 на загальну суму 28928,00 грн. та від 19.04.2010 на загальну суму 20330,20 грн.
З огляду на викладене, судом встановлено, що 24.01.2010 року в результаті незаконного заволодіння ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєнні злочину, автомобілем Infiniti М35, - державний номер НОМЕР_3, останньому завдано механічних пошкоджень. У зв'язку з вказаним випадком позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку. Однак, відповідач відмовив відповідачу у виплаті страхового відшкодування. В той же час, позивач здійснив ремонт автомобіля Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3 на загальну суму 47258,20 грн., які і просить стягнути з відповідача у судовому порядку. Відповідач не погоджується з вимогами позивача та вказує на те, що вказана подія не є страховим випадком.
Розглянувши подані докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страховим випадком відповідно до п.2.1 загальної частини договору страхування №205.0014126 є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок дій ризиків визначених - в розділі 6 основної частини договору ("ДТП", "Стихійні лиха", "Пожежа", "ПДТО", "ВП", "Викрадення").
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Стаття 26 Закону України "Про страхування" та ст. 991 Цивільного кодексу України передбачають підстави, за яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати та зокрема, зазначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.
Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Позивачем рішення відповідача про відмову у страховій виплаті оскаржено у судовому порядку не було.
Як вбачається зі змісту договору № 205.0014126, вказаний договір укладено на підставі Правил добровільного страхування наземного транспорту, зареєстрованих Держфінпослуг 10.07.2008 за № 0681238. Крім того, в договорі зазначено, що сторони дійшли згоди, що Програма є Додатком № 2 і є невід'ємною частиною цього договору, містить додаткові його умови, якими сторони повинні керуватись при врегулюванні правовідносин, що випливають з даного договору, та які є об'єктом посилання у разі виникнення спору між сторонами.
Відповідачем до матеріалів справи надано копію Програми добровільного страхування наземного транспорту "Наста - Мобіль".
Підпунктом 2.1.6 Правил встановлено, що страховим випадком за договором страхування є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок дій ризиків, а саме "Викрадення" -незаконне заволодіння ТЗ третіми особами, а також пошкодження або знищення ТЗ внаслідок ДТП при незаконному заволодінні.
Відповідно до п.п. 3.1.6 Програми, на який відповідач посилається як на підставу для відмови у виплаті страхової суми, не є страховими випадками пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння (набуття права на ТЗ) шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайства), шляхом вимагательства.
Згідно з п.п. 8.1.7 Програми, на який відповідач посилається як на підставу для відмови у виплати страхової суми, підставою для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування є: відповідність обставин настання страхового випадку виключенням чи обмеженням страхування, встановлених договором страхування.
Під час судового розгляду справи, відповідач наполягає на тому, що подія, яка мала місце 24.01.2010 року, а саме пошкодження автомобіля Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, в результаті незаконного заволодіння третіми особами, сталася внаслідок незаконного заволодіння автомобілем шляхом зловживання довірою (шахрайство), оскільки водій вказаного автомобіля сам залишив ключі на автомийці.
Однак, суд не погоджується з вказаними доводами відповідача, оскільки Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська при винесенні вироку щодо ОСОБА_1, визнаного винного у незаконному заволодінні 24.01.2010 року автомобілем Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, вчинений вказаною особою злочин був кваліфікований за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 289 Кримінального кодексу України незаконне заволодіння транспортним засобом - карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк (ч.1)
Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої (ч.2)
Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
Отже, судом під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, вчинений останнім злочин не був кваліфікований як незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом зловживання довірою (шахрайство).
За таких обставин та керуючись до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, судом відхиляються доводи відповідача про наявність обставин, передбачених п.п. 3.1.6 Програми.
Враховуючи вищевикладене, подія, яка сталась 24.01.2010 року, а саме пошкодження автомобіля Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3, в результаті незаконного заволодіння третіми особами, є страховим випадком.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що вказана подія є страховим випадком, то відповідно у відповідача виникає обов'язок здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору страхування.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п.7.4 загальної частини договору №205.0014126 страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування і складає страховий акт (аварійний сертифікат) протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком всіх, належним чином оформлених документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розміру збитку. У випадку прийняття рішення про відмову або про відстрочення у виплаті страхового відшкодування, таке рішення повідомляється страхувальнику в письмовій формі із обґрунтуванням причин відмови протягом 10 (робочих днів) з дня його прийняття.
Виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 7.5 загальної частини договору).
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про виплату страхового відшкодування відповідачем щодо вказаного страхового випадку не приймалось.
Підпунктом 7.7.1 загальної частини договору передбачено, що здійснення виплат страхового відшкодування проводиться, зокрема шляхом виплати грошових коштів страхувальнику (вигодонабувачу) на підставі оцінки страховика або спеціаліста -автотоварознавця експертної установи чи організації на підставі документів ремонтного підприємства (рахунок або калькуляція), за умови надання страхувальником (вигодонабувачем) платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ.
Отже, сторони в умовах договору погодили можливість здійснення виплати страхового відшкодування шляхом перерахування коштів страхувальнику у випадку, здійснення ним відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу за умови надання необхідних документів. Строк виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування пов'язаний з фактом прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування, надання позивачем відповідачу платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ.
Крім того, підпунктом 5.5 загальної частини договору встановлено, що страхувальник зобов'язаний узгодити в письмовій формі із страховиком вибір ремонтного підприємства, якщо розрахунок збитку буде проводитися на підставі калькуляції цього підприємства.
Як зазначає позивач, він зробив відновлювальний ремонт автомобіля Infiniti М35, державний номер НОМЕР_3 на загальну суму 47258,20 грн., в підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копію калькуляції від 27.01.2010 №39, складену Приватним підприємцем ОСОБА_6, відповідно до якої вартість ремонту становить 47919,00 грн., акту виконаних робіт від 01.04.2010 на суму 47258,20 грн. та платіжних доручень від 09.02.2010 на загальну суму 28928,00 грн. та від 19.04.2010 на загальну суму 20330,20 грн. Дослідивши наявні платіжні доручення, суд приходить до висновку, що останні не є належними доказами перерахування коштів, оскільки на вказаних копіях відсутні відмітки банківської установи про прийняття останніх до виконання, в платіжному доручення від 19.04.2010 № 455 в призначення платежу зазначено оплата за ремонт автомобіля згідно рахунку від 14.04.2010 № 98, який в матеріалах справи відсутній. Інших доказів в підтвердження сплати вартості відновлювального ремонту автомобіля позивачем до матеріалів справи не надано. Доказів погодження з відповідачем у письмовій формі вибір ремонтного підприємства, позивачем також до матеріалів справи не надано.
В процесі розгляду справи, у справі була призначена судова експертиза, на вирішення якої поставлено наступне питання: який розмір шкоди завдано внаслідок дорожньо- транспортної пригоди автомобілю Infiniti М35, колір - KН3 G- чорний, номер кузову НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_3 24.01.2010?
Згідно висновку експерта автотоварознавця по визначенню матеріального збитку КТЗ № 2655-10 від 17.12.2010 вартість матеріального збитку, завдана власнику автомобіля Infiniti реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті пошкодження при ДТП, яка сталася 24.01.2010 року, згідно наявних матеріалів справи № 28/384-10 складає величину 34103,04 грн.
Після проведення експертизи, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 34103,04 грн.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що рішення про виплату позивачу відповідачем страхового відшкодування відповідачем не приймалось; в матеріалах справи відсутні будь -які докази надіслання позивачем на адресу відповідача рахунку або калькуляція ремонтного підприємства, платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, вимоги про відшкодування вартості відновлювального ремонту проведеного позивачем.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання здійснити страхову виплату на користь позивача у зв'язку з вищевказаним страховим випадком на суму 34103,04 грн., то судом вимагалось від позивача надати в матеріали справи належні докази направлення на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та докази направлення на адресу відповідача платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ, відповідно до умов договору.
Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
З огляду на викладене, судом встановлено, що строк виникнення у відповідача зобов'язання здійснити страхову виплату, згідно умов договору, настає з моменту прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування, яке в даному випадку прийнято не було, тобто сторонами в договорі не погоджено інший строк здійснення страхового відшкодування, а в свою чергу право вимоги та відповідно підстави стверджувати про наявність обов'язку у відповідача сплатити вартість відновлювального ремонту здійсненого позивачем за власним бажанням, чинним законодавством обумовлене направленням іншій стороні відповідної вимоги.
Оскільки позивачем не надано суду жодних доказів надіслання відповідачу вимоги про сплату вартості ремонту а ні на суму 47258,20 грн., а ні на суму 34103,04 грн., а також доказів надіслання на адресу відповідача платіжних документів, що підтверджують здійснення позивачем відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, станом на момент звернення позивача до суду, то суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати наявним порушення відповідачем прав позивача, невизнання такого права при зверненні до суду.
Крім того, суд відзначає, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові.
Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.
Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовуються несплатою відповідачем страхового відшкодування у вигляді проведеного позивачем відновлювального ремонту на суму 34103,04 грн., строк оплати за яки, в даному випадку, між сторонами не погоджувався, а з вимогою про сплату вартості позивач, до звернення з позовом до суду, не звертався, підстави для задоволення позову в частині стягнення 34103,04 грн. відсутні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 34103,04 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В. Джарти
Дата підписання 04.04.2011