ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/2629.03.11
За позовом Приватного підприємства "Ельба-Інвест"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 11780,59 грн
Суддя Хоменко М.Г.
Представники :
від позивача - Басенко Г.Г.
від відповідача - ОСОБА_2
У судовому засіданні 29.03.2011 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Ельба-Інвест" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 11780,59 грн.(11564,51грн.-основного боргу, 254,42грн.-пені) заборгованості за Договором про надання охоронних послуг №688 від 01.06.2010 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору про надання охоронних послуг №688 від 01.06.2010 року, укладеного між Приватним підприємством "Ельба-Інвест" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, останній за надані йому послуги охорони не розрахувався у повному обсязі.
Позовну заяву 18.01.2011 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/26.
Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив, що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить 11564,51 грн.
Відповідач в свою чергу надав суду заперечення на позов, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01 червня 2010 року між Приватним підприємством «Ельба-Інвест»- Охорона (далі-позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1-замовник (далі -відповідач) було укладено договір про надання охоронних послуг №688 (далі-договір).
Відповідно до умов договору замовник замовляє, а охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону майно замовника, яке належить йому на праві власності на законних підставах, та визначено в дислокації об'єктів (додаток №1) та вказаний в узгодженій сторонами план-схемі розташування постів.
Згідно умов договору позивач надав відповідачу послуги по охороні об'єкту за адресою: АДРЕСА_1,що зазначено в додатку №1 до договору.
Згідно п. 11.1 договір набирає чинності з 01 червня 2010 року та діє до 31 червня 2011 року.
Відповідно до п. 1.4 договору замовник бере на себе зобов'язання приймати послуги та вчасно проводити розрахунки на умовах та у порядку, визначених даним договору.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору встановлено, що вартість договору становить 16 000 грн., в т.ч. 2666,67 грн. (20%) щомісяця.
Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 5 числа місяця, що слідує за звітним.Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, нп поточний рахунок охорони після попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати або без такого.
Оплата замовником наданих послуг здійснюється на підставі рахунку або акту, складеного у відповідності до розділу 7 даного договору, за умови відсутності обставин, що дають право замовнику затримати або зменшити суму оплати за послуги.
На протязі дії договору його сума змінювалась.
19 жовтня 2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист №298/ю, відповідно до якого позивач просив розірвати договір, узв'язку з грубим порушенням відповідачем своїх зобов'язань.
Згідно з листами відповідача б/н від 06 липня 2010 року та від 30 серпня 2010 року з дислокації постів було виключено один денний пост охорони і втановлено ціну послуг по договору в сумі 10500,00 грн. на місяць, про що свідчать додаткові угоди до договору, які підписані сторонами.
Так, Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу послуги охорони на загальну суму 11564,51 грн, про що свідчать Акти надання послуг (копії наявні у матеріалах справи).
В порушення умов Договору Відповідач не розрахувався за надані йому послуги у повному обсязі.
Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 11564,51 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 11564,51 грн. і підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Згідно п. 8.7 Договору, у випадку порушення строку розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню у сумі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 216,08 грн.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11564,51 грн. основного боргу та 216,08 грн. пені визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 117,81 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного підприємства «Ельба-Інвест» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02081, АДРЕСА_2; 02068, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Ельба-Інвест»(03057, м.Київ, вул. Молдавська, 2, офіс 55, код ЄДРПОУ 31808088) 11564 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 51 коп. - основного боргу, 216 (двісті шістнадцять)грн. -пені, 117 (сто сімнадцять) грн. 81 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Хоменко М.Г.
Дата підписання рішення: 04.04.2011