ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/6505.04.11
За позовомт Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ ТРЕЙДІНГ”
дот Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»
провизнання недійсним кредитного договору № 2009-17/DC невідновлювальної кредитної лінії від 21.07.2009 року
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
від позивачане з'явився
від відповідачапредставник Рубанка Д.М. (довіреність № 19/138 від 07.09.2010 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЙЛ ТРЕЙДІНГ” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк»про визнання недійсним кредитного договору № 2009-17/DC невідновлювальної кредитної лінії від 21.07.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення статті 245 Цивільного кодексу України сторони в договорі не визначили строк його дії та не передбачили відповідальність Банку, що на думку Позивача є підставою для визнання договору № 2009-17/DC невідновлювальної кредитної лінії від 21.07.2009 року недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року порушено провадження у справі № 23/65 та призначено її розгляд на 29.03.2011 року.
29.03.2011 року у судове засідання представник Позивача не з'явився, однак через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника Позивача.
Відповідно до частини першої пункту 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
У зв'язку з неявкою представника Позивача у судове засідання ухвалою суду від 29.03.2011 року розгляд справи № 23/65 було відкладено на 05.04.2011 року.
Однак суд вважає за необхідне звернути увагу, що Позивач, як юридична особа не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність у відповідності до статті 28 Господарського процесуального кодексу
У судове засідання 05.04.2011 року представник Позивача повторно не з'явився, вимоги ухвал суду № 23/65 від 14.03.2011 року та від 29.03.2011 року не виконав.
Представник Відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмову відзиві на позов у зв'язку з їх необгрунтованістю та окремо зазначив, що, на його думку метою подання даного позову є не поновлення законності, а бажання Позивача уникнути відповідальності за невиконані зобов'язання.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.04.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Сторонами у справі 21.07.2009 року укладено кредитний договір невідновлювальної кредитної лінії № 2009-17/DC, відповідно до якого Відповідач зобов'язався надати Позивачу кредит в розмірі 86 000 000 гривень 00 коп.
Пунктами 1.1-1.2 договору № 2009-17/DC невідновлювальної кредитної лінії визначено порядок та умови надання Відповідачем кредитних грошових коштів Позивачу. Пунктом 1.3 договору № 2009-17/DC невідновлювальної кредитної лінії від 21.07.2009 року визначено порядок та умови повернення отриманих Позивачем кредитних грошових коштів.
Згідно пункту 10.1 договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору.
Таким чином, твердження Позивача про те, що в спірному договорі не зазначено строку закінчення його дії спростовується змістом укладеного сторонами кредитного договору № 2009-17/DC невідновлювальної кредитної лінії від 21.07.2009 року.
Пунктами 4.1.1 -4.2.5 договору визначено права та обов'язки Відповідача та пунктом 6.1. договору їх взаємну відповідальність, що спростовує твердження Позивача про їх невизначеність.
Посилання Позивача на порушення Відповідачем вимог частини другої статті 207 Цивільного кодексу України також спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Окремо, суд зазначає, що фактично заявляючи позовну вимогу про визнання укладеного сторонами договору недійсним Позивач посилається на обставини, які за своїм правовим змістом можуть лише свідчити про факт неукладення договору, а не про його недійсність.
Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В процесі судового розгляду встановлено відсутність наведених вище підстав для визнання укладеного сторонами у справі договору невідновлювальної кредитної лінії № 2009-17/DC від 21.07.2009 року недійсним. Крім того, в процесі судового розгляду справи спростовані твердження Позивача про недосягнення сторонами згоди з наведених ним істотних умов договору банківського кредиту.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання повного тексту: 06.04.2011 року