ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/3205.04.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лендком»
доПриватного підприємства «Віковіт»
простягнення 52 842, 67 грн.
СуддяКирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: представник Кузик Ю.О. (довіреність № 485-02/11 від 02.03.2011 року)
від відповідача:не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Віковіт»52 842, 67 грн., із них: 39 499, 17 грн. - сума боргу, 6 512, 59 грн. -пеня, 1 555, 62 грн. -3 % річних, 5 275, 29 грн. -інфляційні втрати. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № 177/09 від 10.06.2009 року в частині сплати коштів за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року порушено провадження у справі № 23/32 та призначено її розгляд на 01.03.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 22.03.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року у зв'язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 05.04.2011 року.
Представник Позивача у судове засідання подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Відповідно до поданої заяви Позивач просить суд стягнути з Відповідача 36 265, 40 грн. -суму основного боргу; 6 512, 59 грн. -пені, 1 555, 62 грн. -3 % річних, 5 275, 29 грн. -інфляційних втрат.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.
Ухвала про порушення провадження у справі була відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 05.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 177/09 від 10.06.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач -зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.
Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 655 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем було поставлено Відповідачу лампи на загальну суму 293 987, 03 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні.
На підставі видаткової накладної на повернення № 19418 від 02.08.2010 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи товар на суму 20 216, 94 грн. Відповідач повернув Позивачу.
Пунктом 5.6. договору № 177/09 від 10.06.2009 року встановлено обов'язок Відповідача оплатити кожну прийняту партію товару на підставі даного договору та накладних протягом тридцяти календарних днів від дати поставки, шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України на поточний рахунок Позивача, зазначений у розділі дев'ять договору.
Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 237 504, 69 грн., що підтверджується наданою Позивачем банківською випискою.
Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 36 265, 40 грн.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки факт передачі товару підтверджено відповідними видатковими накладними, встановлений договором строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати отриманої продукції Відповідачем суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 36 265, 40 грн. вартості переданого товару підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені в розмірі 6 512, 59 грн.
Відповідно до пункту 6.3 договору № 177/09 від 10.06.2009 року у випадку порушення Відповідачем термінів оплати, що визначені пунктом 5.6 Позивач має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день, а Відповідач зобов'язаний її сплатити протягом п'яти банківських днів з дня отримання вимоги від Покупця.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Частина друга статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Разом з тим, згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Оскільки при укладанні договору № 177/09 від 10.06.2009 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо несвоєчасного здійснення Відповідачем платежів, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 6 512, 59 грн. -пені визнається обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню за період та в розмірі, заявлений Позивачем.
Крім того, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 1 555, 62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 275, 29 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 555, 62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 275, 29 грн. є такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком»підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Віковіт»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6; ідентифікаційний код 30043593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21; ідентифікаційний код 32248796) 36 265 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят п'ять) 40 коп. -сума основного боргу; 6 512 (шість тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 59 коп. -пені, 1 555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 62 коп. -3 % річних, 5 275 (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 29 коп. -інфляційні втрати, 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 43 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Суддя Т.Ю. Кирилюк
Повне рішення складено: 06.04.2011 року.